Постанова № 11618262, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.10

о 12 год. 09 хв.

каб. № 3Справа №2а-2600/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВУМВС України в м.Севастополі від 06.02.1998;

відповідача не зявився,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в м.Севастополі Кірюхіна Максима Григорійовича

про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в м.Севастополі Кірюхіна Максима Григорійовича про визнання неправомірними дій щодо зупинці транспортного засобу на підставі, не передбаченої законом та зобов'язання начальника ВДАІ УМВС України в місті Севастополі довести судове рішення, прийняте за наслідками розгляду даної справи, до відома його особового складу після набрання постановою законної сили.

Ухвалою від 03.09.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 03.09.2010, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються та витребувані документи не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, враховуючи те, що представник відповідача викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду позивач на частині позовних вимог щодо зобов'язання начальника ВДАІ УМВС України в місті Севастополі довести судове рішення, прийняте за наслідками розгляду даної справи, до відома його особового складу після набрання постановою законної сили, не наполягав.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд

встановив

24.08.2010 інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в м.Севастополі Кірюхін М.Г. зупинив автомобіль Фольксваген “Пассат-Таурег”, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Причиною зупинки відповідач зазначив відсутність на лобовому стеклі автомобіля талону про проходження технічного огляду. При цьому, на питання позивача чи бачить зараз інспектор талону про проходження технічного огляду, відповідач відповів, що бачить.

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що передбачено статтею 8 Конституції України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 статті 21 Закону України «Про міліцію»№ 565-XII від 20.12.1990, міліції для виконання покладених на неї обовязків надається право обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб.

Вказана норма встановлює вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу, а саме: порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №341 від 14.04.1997 підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України “Про міліцію”, “Про дорожній рух”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обовязків мають право зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам, а також перевіряти їх наявність у базах даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законодавством випадках затримувати ці документи та вантажі.

Вказані норми положення відповідають нормам Закону України “Про міліцію”.

Суд не приймає до уваги як підставу для зупинці 24.08.2010 автомобілю Фольксваген “Пассат-Таурег”, державний номер НОМЕР_2, як буд-то відсутність на лобовому стікле талону техничного огляду автомобіля.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення правомірності дій, які стали підставою для зупинці 24.08.2010 автомобіля Фольксваген “Пассат-Таурег”, державний номер НОМЕР_2, покладено саме на інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в м.Севастополі Кірюхіна М.Г.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії та інше.

Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28 вересня 2010 року о 17-30.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі Кирюхіна Максима Григорійовича щодо зупинки 24.08.2010 транспортного засобу, автомобіля Фольцваген “Пассат-Таурег” державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на підставах, не передбачених законом.

3.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >О.О. Єфременко