Рішення № 115923308, 20.12.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4268/22

Провадження №2/487/955/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Кузьменко В.В.,

за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за первісною позовною заявою Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

АТ «Універсал Банк» взяті на себе зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало у розпорядження кредитні кошти на умовах, передбачених договором та у межах кредитного ліміту. Відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Наведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 18.04.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

02.03.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що позов є необґрунтованим за відсутності допустимих доказів на підтвердження фактів укладання договору, отримання відповідачем від позивача коштів та відповідно настання строку виникнення грошового зобов`язання у відповідача перед позивачем.

02.03.2023 року до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить зобов`язати АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" повернути 43433,06 грн. на рахунок ОСОБА_1 із скасуванням нарахованих на вказану суму відсотків, пені (штрафні санкції), нарахованих у період починаючи з 23 вересня 2021 року та моральну шкоду 5000 грн. Мотивуючи зустрічну позовну заяву тим, що 23.09.2021 року відповідачем було виявлено блокування його мобільного номеру прив`язаного до Monobank. В цей же час додзвонившись з іншого номеру до банку стало відомо, що за заявою ОСОБА_2 було змінено його номер телефону та видану іншу картку, здійснено додаткове кредитування на суму 33800 грн. Внаслідок чого картка за усною заявою ОСОБА_1 була заблокована і у подальшому змінено картку й номер телефону. Однак відповідач дій з зміни номеру та видачі нової картки, здійснення додаткового кредитування не вчиняв. За вищевказаних подій з нової картки з банкоматів без згоди ОСОБА_2 було знято кошти на суму 43433,06 грн. Крім того, 23.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до МРУП ГУНП в Миколаївській обл.

20.03.2023 року до суду надійшло заява про поновлення строку та про долучення до справи додаткових доказів.

28.03.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових пояснень, в яких зазначено, що відповідач певний час виконував умови укладеного між сторонами договору. Крім того незрозумілість договору не звільняє сторону від обов`язку щодо виконання. Щодо шахрайських дій представник позивача зазначає, що 22.09.2021 року о 21.27 до служби підтримки банку телефону в чоловік, який представився ОСОБА_1 та попросив змінити фінансовий номер телефону з огляду на те, що він є корпоративним та таким, у якого постійно відбуваються проблеми з мережею. Голос та вік чоловіка співпадав із відповідачем, а тому оператор перейшов до наступного етапу. Під час розмови було пройдено процедуро верифікації, відповівши чітко та без затримок на всі поставленні питання оператора, які в свою чергу генеруються автоматично системою та не обирається власноруч співробітником. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від його імені. Просить у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Ухвалою суду від 05.05.2023 року здійснено перехід з спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представника позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст.626 ЦК України).

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Судом встановлено, що 25.12.2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг, який представляє собою анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 25.12.2018 року.

Підписавши Анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

Звертаючись до суду з позовною заявою, АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що у встановлені договором строки відповідач зобов`язання за кредитним договором виконав, у зв`язку з чим станом на 16.09.2022 року мається заборгованість в розмірі 52930,17 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував на те, що 23.09.2021 року відповідачем було виявлено блокування його мобільного номеру прив`язаного до ОСОБА_3 . В цей же час додзвонившись з іншого номеру до банку стало відомо, що за заявою ОСОБА_2 було змінено його номер телефону та видану іншу картку, здійснено додаткове кредитування на суму 33800 грн. Внаслідок чого картка за усною заявою ОСОБА_1 була заблокована і у подальшому змінено картку й номер телефону. Однак відповідач дій з зміни номеру та видачі нової картки, здійснення додаткового кредитування не вчиняв.

Як встановлено з виписки про рух коштів по картці від 28.03.2023 року, 23.09.2021 року було збільшено кредитний ліміт на 33800 грн. та знято кошти на загальну суму у розмірі 43433,06 грн.

24.09.2023 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153030000830 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та розпочато досудове розслідування.

Також з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 190 КК України вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до МРУП ГУНП в Миколаївській обл. із заявою про те, що 23.09.2021 року з заявою звернувся ОСОБА_2 , який просить вжити заходів до невідомої особи, яка таємно шляхом перевипуску картки, заволоділа грошовими коштами з його банківської картки, зникнення яких він виявив за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з наданих відповідачем скріншотів листування з представником банку ОСОБА_2 звернувся до банку з приводу шахрайських дій щодо його рахунку.

Згідно відповіді ПАТ "Київстар" вбачається, що 23.09.2021 року до контакт-центу компанії була подана скарга щодо призупинення надання послуг за абонентським номером НОМЕР_1 . За результатами проведеної перевірки було встановлено, що в діях спеціалістів контакт-центру мала місце помилка.

Незважаючи на наявність зареєстрованого кримінального провадження, банк службове розслідування щодо несанкціонованого зняття грошових коштів з рахунку відповідача не провів, а вважає відповідача ОСОБА_1 винним у несанкціонованих операціях по їх зняттю та нарахував відповідачу відсотки на залишок неповернутої суми за кредитним договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Відповідно до п. 14.14 ст. 14 Закону банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу;реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка.

Під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.

Згідно з п. 14.16 ст. 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" на ту обставину, що своїми діями відповідач сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач виконав вимоги закону та невідкладно повідомив банк про платіжну операцію, яка ним не виконувалася.

Крім того, надані позивачем докази не є достатніми для висновку про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 23.09.2021 року щодо збільшення кредитного ліміту, зняття готівки в банкомата.

Тягар доведення зазначених обставин у цьому провадженні покладається на позивача, який саме й звернувся до суду, оскільки ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані відповідачем докази підтверджують факт звернення відповідача до банку про вчинення шахрайських дій, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення додаткового кредитування та зняття грошових коштів.

Таким чином, встановивши, що банком не доведено вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою; збільшення кредитного ліміту, зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомив банк про цей факт та звернувся до правоохоронних органів; враховуючи наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" про стягнення заборгованості та задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо зобов`язання повернути на рахунок ОСОБА_1 коштів.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За вищенаведених обставин ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у його стражданнях від дій Банку з видачі карти іншім особам, допущення списання його коштів з його рахунку, бездіяльності Банку в відновлення прав, змушення вчинення дій з звернення до поліції, до суду для відновлення власних прав.

Враховуючи, що Банк згідно доданої до первісного позову є надавачем послуг, а ОСОБА_1 , є споживачем послуг, - на викладені за зустрічним позовом правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», положення статті 22 надають право на стягнення моральної шкоди.

Зокрема, моральна шкода за порушення споживчого договору може бути компенсована і в тому разі, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. В цьому випадку шкода стягується на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів (Велика Палата Верховного Суду в Постанові ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц).

Отже позовна вимога за зустрічним позовом ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог за первісною позовною заявою Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про захист прав споживачів - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352,адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) повернути 43 433,06грн. на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) із скасуванням нарахованих на вказану суму відсотків, пені (штрафні санкції), нарахованих у період починаючи з 23 вересня 2021року.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352 ,адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) заподіяної моральної шкоди в розмірі 5 000,00грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352 ,адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В.Кузьменко