Постанова № 11590241, 01.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 червня 2010 року Справа № 2-7/876-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 30.03.2010 у справі №2-7/876-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (пр. Ак. Глушкова, 1, павільйон 60, місто Київ, 03680) (вул. Ямська, 28А, місто Київ, 03038)

до кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" (вул. Нєкрасова, 6а, смт Совєтський, Совєтський район, 97200)

про стягнення 7749,19 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" 5096, 30 грн курсової різниці, 151, 31 грн пені, 3% річних у сумі 31, 52 грн, 168, 76 грн інфляційних втрат, 2301, 03 грн штрафу та понесених позивачем судових витрат, у тому числі 1000 грн витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2010 у справі №2-7/876-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" 5 096, 30 грн курсової різниці, 151, 31 грн пені, 168, 76 інфляційних втрат, 3% річних у сумі 31, 52 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати товару, що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Курсова різниця стягнута судом, виходячи з умов, викладених у додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008. Відмова в стягненні штрафу обґрунтована тим, що штраф та пеня є різновидами неустойки, а притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення суперечить статті 61 Конституції України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення змінити, відмовивши в стягненні 5 096, 30 грн курсової різниці та 500 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при стягненні курсової різниці судом порушено частину 2 статі 533 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказуючи на те, що умови договору не визначають грошовий еквівалент в іноземній валюті, відповідач вважає неправомірним стягнення з нього курсової різниці.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, з нього неправомірно стягнуто 500 грн витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, з тих підстав, що матеріалами справи не підтверджується укладення позивачем договору з адвокатом та оплату адвокату його послуг.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, представник відповідача надіслав на адресу суду телеграму про неможливість прибуття в судове засідання у зв’язку з зайнятістю в іншому засіданні. Проте, оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, судова колегія вважає можливим розглянути справу у їх відсутність через те, що нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Волкова К.В.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

03.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (продавець) та кооперативним сільськогосподарським підприємством "Радуга" (покупець) був укладений договір № 13/03 купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (а. с. 17).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що 100% вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.12.2008.

Асортимент товару, його кількість, ціна згідно з пунктом 2.1 договору визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є його невід'ємними частинами. Відповідно до пункту 3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Із видаткової накладної № РН-АК00150 (а. с. 19) вбачається, що 03.11.2008 покупцю був поставлений товар на суму 15342 грн. Підпис представника кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" на зазначеній видатковій накладній та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на ім’я Гавриленко М.А. (а. с. 20) підтверджують отримання вказаного товару покупцем.

Згідно з банківською випискою вартість товару в сумі 15342 грн оплачена відповідачем лише 26.01.2009 (а. с. 41).

Порушення покупцем строків оплати стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з нього курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 2.1 договору купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008 сторони передбачили, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору та видаткової накладної № РН-АК00150 (а. с. 18, 19) вартість товару становить 15342 грн. Разом з тим у зазначеному додатку № 1 сторони передбачили, що у тому випадку, коли курс долара США на день оплати вищий, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає сплаті, використовують формулу: S = (А1 / А2)*В, де S - вартість товару на момент перерахування, В - вартість товару на момент підписання договору; А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів. При цьому сторони зазначили, що курс долара на день підписання договору становить 5, 78 грн.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Банківською випискою (а. с. 41) підтверджується, що на день оплати - 26.01.2009, коли курс долара США становив 770,0000, відповідачем сплачено 15342 грн вартості товару без врахування курсової різниці.

Перевіривши зазначений позивачем розрахунок курсової різниці, судова колегія вважає, що він відповідає умов договору, а тому висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача 5096, 30 грн курсової різниці (20438, 30 грн - 15342 грн) є правомірними.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що стягнення з нього курсової різниці суперечить частині 2 статі 533 Господарського кодексу України, оскільки умови договору не визначають грошовий еквівалент в іноземній валюті, судова колегія вважає помилковими.

Відповідно до частини 2 статі 533 Господарського кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Встановлюючи в умовах договору, які викладені в додатку № 1 до вказаного договору (а. с. 18), обов’язку покупця відшкодувати продавцю курсову різницю вартості товару, яка виникає внаслідок перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, фактично сторонами передбачена необхідність при розрахунку вартості товару на момент оплати визначити її грошовий еквівалент в доларах США на день підписання договору. Таким чином, та обставина, що сторонами в договорі купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008 та додатку № 1 до нього прямо не вказаний грошовий еквівалент в доларах США, не є підставою для звільнення відповідача від обов’язку, взятого на себе при підписанні додатку № 1 до договору.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.3 договору купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008 сторони передбачили, що 100% вартості товару оплачується покупцем на умовах відстрочення платежу в строк до 30.12.2008.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Неналежне виконання покупцем свого обов’язку підтверджується банківською випискою, відповідно до якої вартість товару в сумі 15342 грн оплачена відповідачем лише 26.01.2009 (а. с. 41).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 статті 611 Цивільного кодексу України).

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 8.2 договору купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008 сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання покупець повинен сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, пункт 8.2 договору відповідає статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає застосуванню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.01.2009 по 25.01.2009, нараховану на суму заборгованості в розмірі 15342, 00 грн. На підставі зазначеного розмір пені становить 252, 20 грн (15342, 00 грн х 25 днів х 24 % : 365). Проте, внаслідок допущеної помилки при розрахунку кількості днів прострочення за вказаний період (а. с. 8), позивач просить стягнути 151, 31 грн пені. Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України є виключним правом позивача, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача 151, 31 грн пені.

Суд першої інстанції, здійснюючи перерахунок пені, помилково застосував постанову Національного банку України від 10.08.2009 № 468, оскільки вона встановлювала розмір облікової ставки з 12.08.2009, а розрахунок пені здійснюється за період з 01.01.2009 по 25.01.2009. У даному випадку підлягає застосуванню постанова Національного банку України від 21.04.2008 № 107. Проте, такі висновки суду не призвели до прийняття неправомірного рішення в цій частині.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 216, частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Види, склад та розмір, а також підстави і порядок застосування господарських санкцій визначені в статтях 224-226, 230-232, 235-237 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 8.4 договору купівлі-продажу № 13/03 від 03.03.2008 сторони передбачили, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції відповідно до вимог чинного законодавства України.

На підставі даного пункту договору позивач просить стягнути з відповідача 2301, 03 грн штрафу.

Судова колегія, вважає, що заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції в порушення частини 1 статті 230 Господарського кодексу України відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 2301, 03 грн штрафу.

Крім того, згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за січень 2009 року, нараховані на суму боргу, в розмірі 168, 76 грн. Дані вимоги задоволені судом першої інстанції.

Проте, перевіряючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а. с. 10), судова колегія встановила, що останнім допущена описка в індексі інфляції, що призвело до помилкового розрахунку інфляційних втрат. Так фактично розмір інфляційних втрат становить 444, 92 грн (15 342, 00 грн х 102, 9 - 15 342, 00 грн). Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України є виключним правом позивача, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача 168, 76 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не врахував, що при застосуванні індексу інфляції останній розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, у зв'язку з чим неправомірно здійснювати розрахунок інфляційних втрат за грудень 2008 року. Проте, дані обставини не призвели до прийняття невірного рішення в цій частині.

Дана позиція викладена також у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення 168, 76 грн інфляційних втрат.

3% річних, нарахованих на 15342 грн боргу, позивач просить стягнути за період з 01.01.2009 по 25.01.2009 в розмірі 31, 52 грн. Перевіряючи наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1, а. с. 9), судова колегія встановила, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31, 52 грн.

Аналогічна позиція викладена колегією суддів Вищого господарського суду України у постанові № 2-18/4135-2009 від 30.03.2010.

За правилами частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить оплата послуг адвоката.

В контексті цих норм, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Судом першої інстанції не враховано, що у даному випадку, договір про надання юридичних послуг (а. с. 21), підписані на виконання договору акт приймання-передачі документів (матеріалів) та акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг (а. с. 25), а також платіжне доручення № 1746 від 21.01.2010 на суму 1000 грн (а. с. 30) підтверджують надання юридичних послуг та їх оплату не самим адвокатом, а юридичною фірмою, а тому покладення на відповідача понесених позивачем витрат в розмірі 1 000 грн суперечить статтям 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного, доводи відповідача про безпідставне стягнення з нього витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, є обґрунтованими.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції в частині відмови в стягненні штрафу та, навпаки, стягненні витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга –частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2010 у справі №2-7/876-2010 скасувати в частині відмови в стягненні 2301, 03 грн штрафу.

3.Прийняти нове рішення в цій частині.

4.Позов задовольнити.

5.Стягнути з кооперативного сільськогосподарського підприємства "Радуга" (97200, Совєтський район, вул. Нєкрасова, 6а, смт Совєтський, ідентифікаційний номер 19193987, п/р 26044301111301 банк Совєтське відділення № 5302 ВАТ ДОБ Укр., МФО 384209) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (фактична адреса: 03680, місто Київ, пр. Ак. Глушкова, 1, павільйон 60; юридична адреса: 03038, місто Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний номер 25591321, п/р 26008001331921 в АТ "ОТП Банк" у місті Києві, МФО 300528) 5096, 30 грн курсової різниці, 151, 31 грн пені, 2301, 03 грн штрафу, 168, 76 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 31, 52 грн, а також 102, 00 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.У решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2010 у справі №2-7/876-2010 залишити без змін.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                            І.В. Черткова

Судді                                                                                          К.В. Волков

                                                                                          Ю.М. Гоголь