Рішення № 11589609, 29.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р. Справа № 8/21-10-3820 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

при секретарі судового засідання Стойковій М.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача Гайванюк А.Г.,

від відповідача не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАМАК” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” про стягнення 12 987,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2010 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАМАК” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/21-10-3820, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.09.2010р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.09.2010 р. оголошено перерву до 29.09.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гефест” з невідомих причин не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь в судовому засіданні 29.09.2010 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАМАК” (далі –ТОВ „ЛАМАК”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” (далі –ТОВ „Гефест”) 10087,20 грн. заборгованості за поставлений товар та 4900 грн. моральних і матеріальних збитків.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено в бік зменшення вимоги в частині боргу за поставлений товар, а саме ТОВ „ЛАМАК” просить стягнути з відповідача 8087,20 грн., т.я. 20.09.2010р., тобто після порушення провадження у даній справі, ТОВ „Гефест” сплачено 2000 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ „ЛАМАК” посилається на те, що ним на виконання усного договору відвантажено ТОВ „Гефест” продукцію на загальну суму 202654,80 грн., яка відповідачем оплачена частково в сумі 194567,6 грн. При цьому неналежне виконання відповідачем умов угоди призвело, на думку позивача, до недоотримання доходів на суму 3875,24 грн. (1% на місяць від вартості неоплаченої продукції) та завдання моральної шкоди в розмірі 1024,76 грн., оскільки директор ТОВ „ЛАМАК” вирішував питання щодо стягнення існуючої заборгованості в позасудовому порядку знаходячись у стані вагітності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 20.09.2010 р., просив відмовити в задоволенні позову, вказавши на те, що в тексті останнього наявні протиріччя між сумами, заявленими до стягнення та фактично сплаченими на користь позивача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2008 р. без укладання письмового договору на замовлення, визначені в рахунках-фактурах від 10.07.2008 р. № СФ-0000052 та від 11.07.2008 р. № СФ-0000053, ТОВ „ЛАМАК” поставлено ТОВ „Гефест” арматуру, що підтверджується оформленими у відповідності до діючого законодавства:

-          на суму 136087,20 грн., у т.ч. ПДВ –22681,20 грн., видатковою накладною від 11.07.2008 р. № РН-0000045 та довіреністю від 10.07.2008 р. серії ЯОУ № 936880;

-          на суму 66567,60 грн., у т.ч. ПДВ –11094,60 грн., видатковою накладною від 11.07.2008 р. № РН-0000046 та довіреністю від 10.07.2008 р. серії ЯОУ № 936884.

Поставлену за видатковою накладною від 11.07.2008 р. № РН-0000046 продукцію на суму 66567,60 грн. ТОВ „Гефест” оплатило повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2008 р. № 936 та карткою по рахунку ТОВ „ЛАМАК” в розрізі взаємовідносин з ТОВ „Гефест” у період з 11.07.2008 р. по 26.09.2010 р., у той час як поставлену за видатковою накладною від 11.07.2008 р. № РН-0000045 продукцію на суму 136087,20 грн. ТОВ „Гефест” оплатило частково, а саме: 64000 грн. –11.07.2008 р., 15 000 грн. –01.08.2008 р., 30000 грн. –20.08.2008 р., 10000 грн. –27.10.2008 р., 3000 грн. –10.07.2009 р., 2000 грн. –18.08.2009 р., 2000 грн. –10.12.2009 р., про що свідчать: виписки по рахунку ТОВ „ЛАМАК”; звіти про операції по рахунку ТОВ „ЛАМАК” за грудень 2009 р., вересень 2010 р.; платіжні доручення від 11.07.2008 р. № 746, від 01.08.2008 р. № 211; картка по рахунку ТОВ „ЛАМАК” в розрізі взаємовідносин з ТОВ „Гефест” у період з 11.07.2008 р. по 26.09.2010 р.

Вартість поставленої продукції в сумі 10 087,20 грн. оплачено не було, в зв’язку з чим ТОВ „ЛАМАК” направлено претензію від 25.06.2010 р. вих. № 2506/1, в якій викладено прохання сплатити залишок боргу до 01.07.2010р.

Вказана претензія того ж дня отримана ТОВ „Гефест”, що підтверджується написом на верхній частині претензії та відповідними поясненнями його представника, наданими в судовому засіданні 20.09.2010 р.

Невиконання претензії спричинило звернення ТОВ „ЛАМАК” до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ „Гефест” 10087,20 грн. заборгованості за поставлений товар та 4900 грн. моральних та матеріальних збитків, вимоги якої в частині стягнення боргу зменшено до 8087,20 грн. у зв’язку з частковим погашення заборгованості після порушення провадження у справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов’язання, які випливають з поставки продукції за усним договором.

При цьому ТОВ „ЛАМАК” виконано належним чином взяті на себе обов’язки та поставлено товар, у т.ч. в належній кількості та якості (будь-яких претензій з цього приводу не надходило), що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення документами первинного бухгалтерського обліку.

В свою чергу ТОВ „Гефест” в порушення приписів ст.ст.525,526,610, 629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України частково не виконано взяті на себе зобов’язання та не сплачено 8087,20 грн. грн. вартості поставленої продукції, не дивлячись на те, що строк виконання зобов’язання за правилами ч.2 ст.530 ЦК України настав після спливу семиденного строку з дня отримання ТОВ „Гефест” претензії від 25.06.2010 р. вих. № 2506/1, тобто 03.07.2010 р. (з урахуванням відсутності доказів досягнення між сторонами письмової згоди щодо строку проведення розрахунків останній визначається саме за змістом ч.2 ст.530 ЦК України, а пояснення позивача стосовно відстрочки виконання грошового зобов’язання ТОВ „Гефест” на 21 день від дати поставки до уваги не приймаються).

Доводи відповідача, наведені у відзиві, які зводяться до аналізу тексту позовної заяви на предмет арифметичної відповідності ціни позову видатковим накладним, не звільняють його від обов’язку сплатити борг, адже не спростовують обґрунтовані твердження ТОВ „ЛАМАК” про існування непогашеної заборгованості в сумі 8087,20 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8087,20 грн. підлягають задоволенню.

Не спричиняє висновок, зворотній наведеному, той факт, що всупереч правилам абз.1 ч.1 ст.208 ЦК України договір поставки між сторонами в письмовій формі не укладався.

Так, в п.20 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008р. № 01-8/211 зазначено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст.207 ЦК України; відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони...; якщо правочин не відповідає вимогам ст.207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі; разом з тим за загальним правилом ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків; в разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з’ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч.2 ст.205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

Господарський суд Одеської області зазначає, що позивачем шляхом представлення доказів (видаткових накладних, довіреностей, документів про перерахування коштів) в повному обсязі доведено існування поведінки контрагентів, яка засвідчує їх волю до настання правових наслідків, пов’язаних із укладанням договорів поставки продукції. За таких обставин, відсутність письмових угод в даному випадку не може спричинити визнання їх неукладеними, а, отже, у ТОВ „ЛАМАК” та ТОВ „Гефест” виникли взаємні майнові права та обов’язки.

Між тим, правомірно заявивши вимоги про стягнення боргу в сумі 8087,20 грн., ТОВ „ЛАМАК” не довело, що неналежне виконання відповідачем зобов’язань призвело до збитків на суму 3875,24 грн. та завдання моральної шкоди в розмірі 1024,76 грн.

Так, викладений у доповненні до позовної заяви висновок про недоотримання доходів на суму 3875,24 грн., виходячи з розрахунку 1% на місяць від вартості неоплаченої продукції, є лише припущенням позивача, яке не підтверджено в установленому процесуальним законом порядку будь-якими доказами того, що за умови належного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань або відсутності взаємовідносин між контрагентами взагалі ТОВ „ЛАМАК” отримало б прибуток (упущена вигода) або вже понесла майнові втрати (реальні збитки) у сумі 3875,24 грн. Самі лише позбавлені доказового підґрунтя вказівки на отримання певного доходу в попередніх періодах не можуть свідчити про отримання прибутку в майбутньому, оскільки за визначенням, наведеним в ст.42 ГК України, підприємницька діяльність пов’язана з певними ризиками, а тому не може вважатись однозначно прибутковою.

Що ж до викладених у позові тверджень відносно того, що директор ТОВ „ЛАМАК” вирішував питання щодо стягнення існуючої заборгованості в позасудовому порядку, знаходячись у стані вагітності, то вони не можуть бути підставою для притягнення ТОВ „Гефест” до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення на користь товариства моральної шкоди в розмірі 1024,76 грн., т.я. наявність такої шкоди (моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру) документально або в інший спосіб жодними чином не підтверджено. Окрім цього, позивачем не названо обставин, з яких він виходить, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

На обов’язкову необхідність урахування наведеного йдеться, зокрема, в ст.23 ЦК України та постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995р. № 4 (із змінами).

Отже, в задоволенні позову про стягнення 4900 грн. моральних і матеріальних збитків слід відмовити.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому з огляду на те, що частина боргу, а саме 2000 грн., сплачена після порушення провадження у справі, суд покладає на відповідача витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу, виходячи з суми, яка дорівнює 10 087,20 грн.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест” (65026, м. Одеса, вул. Буніна, 33, кв. 15; код 31681536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАМАК” (65025, м. Одеса, вул. Кримська, 84, кв. 306; код 35567047) 8087/вісім тисяч вісімдесят сім/ грн. 20 коп. боргу, 100/сто/грн. 87 коп. державного мита та 158/сто п’ятдесят вісім/грн. 84 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 30.09.2010р.

Суддя