Рішення № 11589606, 29.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 10/87-10-2637 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»

про стягнення 51008 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Кирилюк С.М. за довіреністю від 10.07.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Агрофірма «Ліга»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»51008 грн., з яких, 39054,13 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки молока натурального коров’ячого від 19.05.2009р. №18; 11635,11 грн. –пеня та 318,76 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Під час розгляду справи позивачем збільшений розмір позовних вимог, про що до суду надано відповідну заяву від 17.09.2010р. за вх.№24630, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 60811,83 грн., з яких, 39054,13 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки молока натурального коров’ячого від 19.05.2009р. №18; 21016 грн. –пеня та 741,20 грн. –3% річних.

Відповідач надав до суду відзив на позов, який залучений судом до справи 19.07.2010р., та згідно з яким, відповідач визнає суму основного боргу, а щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних не має можливості надати погодження або заперечення, оскільки позивач не надав докладного їх розрахунку. Також відповідач просить суд надати розстрочку оплати боргу на шість місяців, з посиланням при цьому на тяжке фінансове становище відповідача.

У письмових запереченнях, які залучені судом до справи 17.09.2010р., позивачем викладені заперечення проти надання відповідачу розстрочки в оплаті боргу.

          Ухвалою суду від 19.07.2010р. строк вирішення у спору у даній справі продовжений господарським судом на один місяць до 14.09.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін у справі. Також строк розгляду даної справи продовжений господарським судом на 15 днів до 29.09.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача, про що 08.09.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача голошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.05.2009р. між ТОВ Агрофірма «ЛІГА»(постачальник, позивач) та ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» (покупець, відповідач) укладений договір поставки молока натурального коров’ячого №18, згідно з яким, позивач зобов'язується систематично передавати у власність (повне господарське користування) відповідача певний товар певної кількості та якості, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору). Предметом постачання є натуральне коров'яче незбиране молоко-сировина (товар) (п.1.2. договору). Якість та ціна товару вказується в Додатку 1, який є невід'ємною частиною договору (п.1.3. договору).

Згідно з умовами п.2.1.2. договору поставка партії товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).

Згідно з умовами п.5.4. договору, розрахунки за поставлену на протязі поточного місяця партію товару здійснюються протягом семи банківських днів з моменту поставки товару в безготівковій або готівковій формі, а відповідно до умов п.5.5. договору повний розрахунок за минулий місяць здійснюється з моменту отримання відповідачем відповідних документів (накладна на відвантажену кількість товару протягом минулого місяця, податкова накладна, ветеринарні свідоцтва Ф-2).

Умовами п. 8.4. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

          Згідно з умовами п. 7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р., а відповідно до умов п.7.2. договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 10 робочих днів до його закінчення, дія договору, визначена в п.7.1. автоматично продовжується на черговий календарний рік.

          Додатком №1 до цього договору є Протокол погодження ціни молока починаючи з 19.05.2009р.

Поряд з цим наявна у справі Приймальна квитанція на закупівлю молочної сировини з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. за формою 3-ПК (МС), яка підписана відповідачем і засвідчена печаткою останнього свідчить, що станом на 01.12.2009р. борг відповідача за поставлений позивачем товар становив 17191,24 грн., а у період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39151,33 грн., що також підтверджується накладною від 31.12.2009р. з відповідною довіреністю відповідача на одержання ТМЦ №609 від 01.12.2009р. та станом на 31.12.2009р. бог відповідача становив 38493,99 грн.

Приймальна квитанція на закупівлю молочної сировини з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. за формою 3-ПК (МС), яка підписана відповідачем і засвідчена печаткою останнього свідчить, що борг відповідача станом на 01.01.2010р. становив 38564,76 грн., в т.ч. основний борг в сумі 38493,99 грн. та борг за розрахунковою дотацією в сумі 70,77 грн., а у період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17619,52 грн., що також підтверджується накладною від 31.01.2010р. з відповідною довіреністю відповідача на одержання ТМУ від 01.01.2010р. №64. В свою чергу відповідач 13.01.2010р. перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 17002,91 грн. і станом на 31.01.2010р. борг відповідача становив 40648,77 грн., в т.ч. основний борг в сумі 39110,60 грн. та борг за розрахунковою дотацією в сумі 1538,17 грн.

Приймальна квитанція на закупівлю молочної сировини з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. за формою 3-ПК (МС), яка підписана відповідачем і засвідчена печаткою останнього свідчить, що за вказаний період відповідач відпустив відповідачу ТМЦ на загальну суму 56,47 грн. та станом на 28.02.2010р. борг відповідача становив 40592,30 грн., в т.ч. основний борг в сумі 39054,12 грн. та борг за розрахунковою дотацією в сумі 1538,17 грн.

18.03.2010р. відповідач перерахував позивачу заборгованість за розрахунковою дотацією в сумі 1538,17 грн., а борг в сумі в сумі 39054,12 грн. відповідачем не сплачений.

Також судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.03.2010р. №14, в якій заявив вимогу про оплату боргу в сумі 40648,76 грн. У відповіді на претензію від 14.03.2010р. №233 відповідач повідомив позивача про фінансові труднощі та просив розглянути пропозицію відповідача щодо відстрочення терміну оплати за поставлений товар.

В свою чергу позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суд стягнути з відповідача основний боргу в сумі 39054,13 грн., пеню в сумі 21016 грн. та 3% річних в сумі 741,20 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки молока натурального коров’ячого, згідно з яким, позивач зобов’язався систематично передавати у власність відповідача натуральне коров’яче незбиране молоко-сировина, а відповідач зобов’язався приймати це молоко та здійснювати його оплату протягом 7 (семи) банківських днів з моменту поставки товару в безготівковій, або готівковій формі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем молока виконані відповідачем неналежним чином, внаслідок чого у відповідача виник борг з оплати поставленого позивачем молока в сумі 39054,13 грн., що підтверджується приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 31.01.2010р., з 01.02.2010р. по 28.02.2010р., які підписані і засвідчені печаткою відповідача, та які відповідно до вимог п.1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф.№3-ПК (МС), затвердженої Наказом Мінагрополітики України 01.07.2002р. №176 та зареєстрованої в Мінюсті України 02.09.2002р. за №723/7011, є документом, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Більш того, у відзиві на позов, відповідач визнав наявність боргу за поставлений позивачем товар у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, а отже, і їх задоволення. При цьому клопотання відповідача про надання розстрочки в оплаті боргу на шість місяців відхилено господарським судом, з наступних мотивів.

Так, в якості підстав надання розстрочки в оплаті боргу відповідач посилається на те, що станом на 31.03.2010р. дебіторська заборгованість становить 64838000 грн. та кредиторської заборгованість становить 114308000 грн.; що відповідач сплачує великі відсотки за користування довгостроковими кредитними лініями та овердрафтом; що в молочній промисловості існують певні проблеми, серед яких підвищення цін на молочну сировину протягом 2008 року на 24,3% та значене підвищення цін у 2009-2010р., а цін виробників харчової промисловості відповідно на 27,5%, що призвело до зниження рівня рентабельності виробництва основних видів молочної продукції до 10-12% ; постійне підвищення тарифів на енергоресурси; заборона Російської Федерації на ввезення Україною молочної продукції у 2008 році, а з 01.03.2009р. підвищення Російською Федерацією імпортного мита на масло вершкове до 15%, на молоко та вершки згущені до 20%. Окрім того, відповідач посилається на те, що на виконанні органу ДВС вже перебуває зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів на суму 3582631,64 грн., без врахування виконавчого збору в розмірі 10% і при виконанні зведеного виконавчого провадження було накладено арешт на всі рахунки боржника, що знаходяться в установах банків та на все нерухоме майно.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, із врахуванням приписів ст.121 ГПК України, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можливе лише при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а із врахуванням приписів, що містяться у п.2 Роз’яснень ВГСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування свого клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, зокрема, невиконання контрагентами відповідача грошових зобов’язань, наявність великої кредиторської заборгованості відповідача, оплата відповідачем великих відсотків за користування довгостроковими та короткостроковими кредитними лініями не є виключними обставинами, наявність яких надає суду можливість відстрочити виконання рішення суду, а економічна криза, підвищення цін на енергоносії, підвищення імпортного мита є обставинами, які мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, а й інших суб’єктів господарської діяльності, одним із видів якої є підприємництво, яке в силу вимог ст.42 ГК України здійснюється суб’єктами господарювання на власний ризик. Більш того, згідно з доводами позивача, які викладені останнім у письмових поясненнях, останній також перебуває у тяжкому фінансовому становищі внаслідок економічної кризи у сільському господарстві.

Разом з тим господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 741,20 грн.

Такого висновку господарський суд дійшов з огляду на вимоги ст.625 ЦК України, згідно з якою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору пеня за несвоєчасну оплату поставленого позивачем товару встановлена в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Між тим, з огляду на вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», яким розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і саме в цих межах повинен визначатися договором, господарський суд зобов’язав позивача здійснити розрахунок пені, із врахуванням вимог вищевказаного Закону України.

На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені, який залучений судом до справи 29.09.2010р., та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені становить 3512,72 грн. Вказаний розрахунок перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства щодо нарахування пені.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом частково в сумі 3512,72 грн.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга» задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» (66102, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 04689582, р/р 26009020026851.980 в грн. у відділенні «Одеська регіональна дирекція ВАТ «ВТБ банку», МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Ліга» (20373, Черкаська область, Уманський район, с. Антонівка, вул. Дзержинського, 6, код ЄДРПОУ 21352559, р/р 260094894501 дотаційний р/р по тваринництву 26043489501 у Філії Полтавське РУ ВАТ Банк «Фінанси та кредит»м. Умань, МФО 331832) основний борг в сумі 39054 (тридцять дев’ять тисяч п’ятдесят чотири) грн. 13 коп., пеню в сумі 3512 (три тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 72 коп., 3% річних в сумі 741 (сімсот сорок одна) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 431 (чотириста тридцять одна) грн. 77 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 167 (сто шістдесят сім) грн. 56 коп.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 29 вересня 2010 року.