Рішення № 11589604, 29.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 10/115-10-3412 за позовом Закритого акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Південноукраїнська скляна компанія»

про стягнення 16508,74 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Гнатюк Д.О. за довіреністю від 04.01.2010р. вих. №2-10 к

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Південноукраїнська скляна компанія»16508,74 грн., з яких, 15236,40 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на поставку товару від 09.01.2009р. №11/09/КК; 358,16 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 23.03.2009р. по 02.01.2010р. та 914,18 грн. –індекс інфляції, що також нарахований відповідачу з 23.03.2009р. по 02.01.2010р.

Під час розгляду справи позивач на вимогу суду здійснив обґрунтований розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який залучений судом до справи, та згідно з яким, 3% річних нараховані відповідачу з 08.04.2009р. по 02.01.2010р. в сумі 338,12 грн. та індекс інфляції також нарахований відповідачу з 08.04.2009р. по 02.01.2010р. в сумі 914,18 грн. Також позивач надав до суду письмові пояснення щодо відсутності підпису позивача на видатковій накладній, які залучені судом до справи 01.09.2010р., та згідно з якими, при відвантаженні продукції не було представника з боку відповідача, так як продукція направлялася залізничним транспортом з усіма необхідними документам, в т.ч. і видатковою накладною №КО-00223 від 20.03.2009р., яку відповідач зобов’язався підписати, завірити печаткою та направити поштою, але відповідач цього не зробив.

Відповідач відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. в т.ч. докази, які спростовують одержання відповідачем товару за видатковою накладною №КО-00223 від 20.03.2009р. та докази, які спростовують наявність боргу відповідача в сумі 15236,40 грн. до суду не надав, а у судовому засіданні 15.09.2010р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій відсутніх у відповідача документів, яке задоволено господарським судом, про що 15.09.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Також відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 27.09.2010р. за вх. №25669, згідно з яким, відповідач просить суд відкласти розгляд справи, з посиланням при цьому на те, що відповідач не може з’явитися у судове засідання 29.09.2010р. за відсутності законного представника (у відрядженні) та відсутності представника за довіреністю у зв’язку з хворобою і неможливістю у цей період замінити його іншим (тобто неможливістю уповноважити іншу особу на представництво за відсутності керівника), що позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права та захищати інтереси.

Вказане клопотання відхилено господарським судом, з огляду на те, що, по-перше, відповідач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують посилання останнього на викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи обставини, а відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. По-друге, встановлений вимогами ч.1 ст.69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі закінчується 03.10.2010р., а відповідного клопотання про продовження строку розгляду справи, наявність якого передбачена вимогами ч.3 ст.69 ГПК України, відповідач до суду не надав. В свою чергу представник позивача у судовому засіданні відмовився від продовження строку розгляду даної справи.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09.01.2009р. між ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»(продавець, позивач) і ТОВ «ПУСК»(покупець, відповідач) укладений договір на поставку товару №11/09/КК, згідно з яким, позивач поставляє, а відповідач приймає і оплачує за каолін сухого збагачення марки П-3 (ГОСТ 21285-75) виробництва ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»(надалі –товар) в кількості 800 тон за ціною 630 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ.

У розділі 2 договору встановлені умови щодо порядку поставки, а саме, встановлено, що поставка товару здійснюється партіями на умовах FCA –станція Козятин-2 (згідно Інкотермс-2000) залізничним транспортом або FCA франко-завод (Інкотермс-2000) ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»(22130, смт. Глухівці, Козятинського району, Вінницької обл., вул. Заводська,1) протягом 5 календарних днів з моменту надходження письмової заяви відповідача і отримання передоплати позивачем згідно п.3.1. цього договору за партію товару, вказаного в заявці (п.2.1.); товар вважається поставленим з моменту його завантаження позивачем в криті залізничні вагони або в автомобільний транспорт, наданий відповідачем і оформлення відповідних документів. З цього моменту всі ризики переходять від позивача до відповідача (п.2.3.).

Згідно з умовами п.3.1. договору відповідач здійснює 100% передоплату за кожну партію товару, що постачається, згідно з рахунком, який виставив позивач протягом строку, вказаному в п.2.1. договору, а також оплачує вартість залізничного тарифу згідно тарифів залізниці, діючих на момент поставки конкретної партії товару.

Відповідно до умов п.9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009р., а у частині оплати –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Умовами п.п.11.2.,11.3. договору передбачено, що вантажовідправником за даним договором є позивач, а вантажоодержувачем –відповідач.

21.01.2009р. між сторонами укладено доповнення № 1 до договору поставки, в якому сторони домовилися змінити п.3.1. договору і встановили, що оплата за товар за згодою сторін здійснюється в розмірі: 50% вартості товару і транспортування –передоплата, 50% післясплата –на протязі 20-ти календарних днів з моменту поставки товару відповідачу.

Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу каолін П-3 у кількості 41380 кг, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №63152170, згідно з якою, 20.03.2009р. зі станції відправлення Козятин –ІІ позивач у вагоні 22074702 відправив відповідачу (станція призначення –Одеса-Застава-1) каолін П-3 у кількості 42250 кг. При цьому відповідний штемпель станції відправлення на цій квитанції свідчить, що датою приймання вантажу до перевезення є 20.03.2009р.

Поряд з цим, згідно з видатковою накладною №КО-00223 від 20.03.2009р., яка складена позивачем, вартість каоліну у кількості 41380 кг становить 26069,40 грн., що разом із тарифом на перевезення в сумі 3342 грн. становить 29411,40 грн. При цьому вказана видаткова накладна не підписана відповідачем, а згідно з письмовими поясненнями, які надані позивачем на вимогу суду, видаткову накладну, яку разом із товаром відправлено відповідачу на підписання, останнім не підписано.

Водночас виписка з особового рахунку позивача за 23.03.2009р. свідчить, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 14175 грн. згідно рахунку №КО-75 від 11.03.2009р.

          Оскільки залишок боргу за поставлений позивачем товар відповідач не сплатив, позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.05.2010р. за вих. №49-10к, в якій заявив вимогу про оплату залишку боргу в сумі 15236,40 грн. Вказану претензію відповідач одержав 31.05.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №86968 та фіскальним чеком від 17.05.2010р. №3363, але відповіді на претензію не надав та борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.           Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Як вище встановлено господарським судом між сторонами укладений договір на поставку товару, з доповненням до договору №1, згідно з яким, позивач зобов’язався поставити відповідачу каолін сухого збагачення марки П-3 власного виробництва за ціною 630 грн. з ПДВ за 1 тону, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити поставлений позивачем каолін наступним чином: 50% вартості товару і транспортування передоплата, 50%- післяплата на протязі 20 календарних днів з моменту поставки товару відповідачу.

          Також судом встановлено, що 20.03.2009р. позивач поставив відповідачу каолін у кількості 41380 кг загальною вартістю, із врахуванням вартості транспортування, 29411,40 грн.

При цьому поставка цього каоліну здійснена позивачем відповідачу залізничним транспортом, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №33152170, згідно з якою, 20.03.2009р. зі станції відправлення Козятин-ІІ позивачем у вагоні №22074702 відправлений позивачу каолін, а також відповідає умовам укладеного між сторонами договору, згідно з яким, поставка товару здійснюється партіями на умовах FCA –станція Козятин-2 (згідно Інкотермс-2000) залізничним транспортом.

В Інкотермс-2000 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) встановлено, що термін FCA («франко-перевізник») означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Також у вказаних правилах встановлено, що поставка вважається здійсненою коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (ст. А.4.); що покупець зобов’язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4. (ст.Б.4); що продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, відповідного документа внутрішнього водного транспорту)(ст.А.8).

Згідно з письмовими поясненнями позивача, видаткова накладна №КО-00223 від 20.03.2009р., яка відповідачем не підписана, була відправлена відповідачу разом із товаром.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що в порушення вимог ст.33 ГПК України відповідач не надав витребуваних судом доказів, які спростовують одержання ним товару за видатковою накладною №КО-00223 від 20.03.2009р., квитанція про приймання вантажу №33152170 визнається господарським судом, як належний доказ, що підтверджує поставку товару відповідачу. Тим більш, що 23.03.2009р. відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача у Відділенні АКІБ «УкрСиббанк»за 23.03.2009р., згідно з якою, відповідач оплатив позивачу грошові кошти в сумі 14175 грн. за каолін згідно рахунку №КО-75 від 1.03.2009р.

Таким чином борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 15236,40 грн. і жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спресовують його наявність відповідач до суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас в силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з умовами укладеного між сторонами доповнення №1 до договору, кінцевий розрахунок за поставлений позивачем товар здійснюється відповідачем на протязі 20 календарних днів з моменту поставки товару відповідачу. Отже, за товар, який позивач поставив відповідачу 20.03.2009р., останній зобов’язаний розрахуватися до 08.04.2009р.

Між тим, із вище вставлених обставин справи випливає, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару 23.03.2009р. лише частково в сумі 14175 грн., а залишок грошових коштів в сумі 15236,40 грн. позивачу не сплатив, як в строк, що встановлений сторонами у доповненні №1 до договору, так і в подальшому.

На вимогу суду позивачем здійснений обґрунтований розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 914,18 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 08.04.2009р. по 02.01.2010р. на суму боргу 15236,40 грн., а також обґрунтований розрахунок 3% річних, згідно з яким, розмір 3% річних становить 338,12 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 08.04.2009р. по 02.01.2010р. за 270 днів прострочення на суму боргу 15236,40 грн. Вказані розрахунки перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15236,40 грн., інфляційних в сумі 914,18 грн. та 3% річних в сумі 338,12 грн., а отже і їх задоволення.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 20,04 грн. слід відмовити, оскільки їх нарахування здійснено позивачем з 23.03.2009р., що не відповідає встановленим обставинам справи стосовно прострочення відповідача.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Закритого акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південноукраїнська скляна компанія»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд.3, кімната 206 А, код ЄДРПОУ 32146488, р/р 26008310686901 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Закритого акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат» (22130, Вінницька область, Козятинський район, смт. Глухівці, вул. Заводська,1, код ЄДРПОУ 32130182, р/р 2600615390 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 311528) основний борг в сумі 15236 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 40 коп., індекс інфляції в сумі 914 (дев’ятсот чотирнадцять) грн. 18 коп., 3% річних в сумі 338 (триста тридцять вісім) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 44 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 01 жовтня 2010 року.