Рішення № 11589313, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2010 р.Справа № 15/120-10-3220 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача - Єліч Ю.В.,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом „Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства „Сенсус” про стягнення 303166,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

„Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Сенсус” 303166,69 грн., посилаючись на наступне.

29 березня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 51616, згідно п. 1.1 якого відповідач передав, а позивач прийняв замовлення на доковий ремонт з/с „Цюрупинск”.

Як стверджує позивач, 14.04.2010 р. та 21.04.2010 р. згідно п. 5.1 вказаного договору відповідач сплатив позивачу за роботи 300000,00 грн. та 200000,00 грн. відповідно. Також 29.06.2010 р. і 14.07.2010 р. відповідач перерахував по 100000,00 грн.

Між тим згідно п. 5.1 договору встановлено, що повна оплата за ремонт судна здійснюється до виходу судна з ремонту. При цьому розмір такої плати згідно протоколу погодження ціни на ремонт від 17.05.2010 р. становить 994098,00 грн. з ПДВ.

Також позивач зазначає, що роботи з ремонту судна виконані позивачем належним чином, про що 15.05.2010 р. сторонами договору було складено акт № 35 приймання судна з ремонту, але залишок по оплаті в розмірі 294098,00 грн. відповідачем не сплачено. При цьому позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити борг у повному обсязі, але відповідачем борг не погашено.

Разом з тим у зв’язку простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати робіт позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1232,79 грн. згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та пеню в розмірі 7835,90 грн. згідно п. 6.2 договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. порушено провадження у справі № 15/120-10-3220 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

29 березня 2010 р. між Приватним підприємством „Сенсус” та „Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір № 51616, згідно якого відповідач як замовник передає, а позивач приймає замовлення на доковий ремонт згідно ремонтної відомості з/с „Цюрупинск”, прапор Україна. При цьому позивач зобов’язується виконати замовлення у обсягах, передбачених ремонтною відомістю, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2 договору приймання судна в ремонт здійснюється після пред’явлення судна протипожежній технічній частині заводу і оформлення даного договору та акту прийому судна в ремонт. При прийомі-передачі судна в ремонт сторонами підписується акт приймання судна в ремонт.

П. 3.1 договору передбачено, що орієнтовна вартість робіт і послуг по даному договору складає 2030000,00 грн., у т.ч. 20% ПДВ –338333,33 грн. Кінцева сума, що підлягає оплаті позивачу, визначається калькуляцією і протоколом погодження ціни (п. 3.3 договору).

У відповідності з п. 4.2 договору послуги (роботи) по договору вважаються виконаними (фактично надані) по даті складання акт виконаних робіт, який оформляється представниками сторін актом прийому судна з ремонту.

Умови розрахунків передбачені розділом 5 договору. Так, відповідач платіжним дорученням здійснює оплату у наступному порядку: 500000,00 грн. –передоплата впродовж 2 днів після постановки судна в док, 100% вартості –по виконавчій калькуляції, включаючи попередні платежі, до виходу судна з ремонту (п. 5.1 договору).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з ремонту з/с „Цюрупинск” є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2010 р. „Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Приватне підприємство „Сенсус” склали акт № 51616-R здачі-приймання судна в ремонт т/х „Цюрупинск”.

15.05.2010 р. сторонами по справі був складений акт № 35 приймання судна т/х „Цюрупинск” з ремонту, відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв ремонтні роботи у відповідності з контрактом № 51616.

Також з протоколу узгодження ціни на ремонт з/ч „Цюрупинск” на ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” замовлення № 51616 від 17.05.2010 р. вбачається, що сторонами було узгоджено ціну робіт в розмірі 994098 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 165683 грн., що підлягає сплаті позивачу. При цьому сторонами визначено, що вказаний протокол є підставою для взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за виконані роботи по ремонту судна.

Між тим за твердженнями позивача, відповідачем були частково оплачені виконані позивачем роботи з ремонту судна, а саме 14.04.2010 р. та 21.04.2010 р. згідно п. 5.1 вказаного договору відповідач сплатив позивачу за роботи 300000,00 грн. та 200000,00 грн. відповідно; також 29.06.2010 р. і 14.07.2010 р. відповідач перерахував по 100000,00 грн. У зв’язку з цим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 294098,00 грн. (994098,00 грн. –700000, 00 грн.), що не спростовано відповідачем. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вищевказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним з позивачем договором № 51616 щодо оплати виконаних позивачем робіт з ремонту судна з огляду на наявність належних доказів виконання позивачем обумовлених договором робіт.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вказаних положень, несплатою позивачу спірної суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 294098,00 грн., відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, строк виконання відповідачем зобов’язань за договором встановлений в п. 5.1 договору, згідно якого повна оплата робіт здійснюється відповідачем до виходу судна з ремонту, тобто до 15.05.2010 р. –дата складання акту № 35 прийому судна з ремонту. Між тим з огляду на те, що ціну виконаних позивачем за договором № 51616 робіт було узгоджено 17.05.2010 р. (протокол погодження ціни на ремонт), відповідно кінцева оплата по договору мала бути здійснена не пізніше 17.05.2010 р., що не було здійснено відповідачем.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за період з 26.05.2010 р. по 15.07.2010 р., сума 3% річних за вказаний період складає 1232,79 грн. (294098,00 грн./100% * 3%:365 дн.* 51 дн.).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 6.2 договору № 51616, у випадку затримки оплат, зазначених в розділі 5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Загальна сума пені на повинна перевищувати 10% від вартості ремонту.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором № 51616. щодо оплати виконаних робіт, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 7835,90 грн. за період з 26.05.2010 р. по 15.07.2010 р.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 51616 становить 303166,69 грн. (294098,00 грн. + 1232,79 грн. + 7835,90 грн.).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов „Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства „Сенсус” про стягнення 303166,69 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Сенсус” (65026, м. Одеса, пров. Чайковського, 18; код ЄДРПОУ 26419127; п/р 260093014396 в АКБ „Фінбанк” м. Одеси МФО 328685) на користь Іллічівський судноремонтний завод” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61; код ЄДРПОУ 32333962; п/р 2600531173901 в ФАБ „Південний” м. Іллічівська МФО 328663) заборгованість у сумі 303166/триста три тисячі сто шістдесят шість/грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 3031/три тисячі тридцять одна/грн. 67 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20.09.2010 р.

Суддя