Рішення № 11588764, 05.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" жовтня 2010 р. Справа № 15/310

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Стеценко Ю.В. - представника за довіреністю № 18-05/10 від 18.05.2010р. (був присутній в судовому засіданні 07.09.2010р., 17.09.2010р.)

від відповідача: Лічкова Н.В. - директор(паспорт серія НОМЕР_1 виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 23.10.2002р.) (була присутня в судовому засіданні 07.09.2010р., 17.09.2010р., 27.09.2010р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м.Київ)

до Малого приватного підприємства "Атлант - Будсервіс" (м. Коростень)

про стягнення 35 414,64 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви з 07.09.2010р. по 17.09.2010р., з 17.09.2010р. по 27.09.2010р., з 27.09.2010р. по 05.10.2010р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №L1570/12/07 від 24.12.2007р. в сумі 35414,64грн. з яких 31612,42грн. основного боргу, 2201,44грн. пені, 1267,58грн. інфляційних, 333,20грн. - 3% річних.

25.05.2010р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 33501,42грн., з яких: 29699,20грн. основного боргу, 2201,44грн. пені, 333,20грн. - 3% річних та 1267,58грн. інфляційних ( а.с. 111, т.1).

01.09.2010р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 30.08.2010р. (а.с.43-44, т.2) відповідно до якої позивач, просить стягнути з Малого приватного підприємства "Атлант-Будсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 34198,96грн., із яких 29699,20грн. основного боргу, 2108,46грн. пені, 314,33грн. - 3% річних та 2076,97грн. інфляційних. Таким чином позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог в частині пені та 3% річних та збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2010р. та 17.09.2010р. позовні вимоги викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 30.08.2010р. підтримав. У судове засідання 27.09.2010р. та 05.10.2010р. представник позивача не з'явився, у поданому до суду клопотанні від 22.09.2010р. просив суд розглянути справу без участі представника позивача (а.с.103, т. 2).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення та право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням вимог, викладених у заяві від 30.08.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2010р., 17.09.2010р., 27.09.2010р. проти вимог позивача заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 11.05.2010р. (а.с.54-59, т.1) та письмових запереченнях від 27.09.2010р. р. (а.с.109-113, т. 2).

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що він виконав усі умови договору фінансового лізингу №L1570-12/07 від 24.12.2007 р. та здійснив усі передбачені договором розрахунки відповідно до графіку розрахунків із змінами, внесеними угодою від 19.01.2008р. на суму 81205,28 грн. Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, натомість існує переплата з лізингових платежів у розмірі 735,49грн. Що стосується посилання позивача на розділ 6 загальних умов лізингу (додаток №4 до договору), як на підставу коригування лізингових платежів залежно від зміни курсу іноземної валюти - долару США, то відповідач вказує на те, що дані положення договору суперечать положенням ст.ст. 99,117 Конституції України, Постанові Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.1998р. №1998, ст.ст.180, 189, 284 ГПК України та ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг". Зазначає, що посилання позивача на те, що останній збільшував розмір лізингових платежів шляхом виставлення відповідачу рахунків із збільшеним розміром лізингових платежів суперечить положенням ст.654 ЦК України, оскільки зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. Відповідач посилається на те, що сума, яку вимагає відшкодувати позивач є нічим іншим, як курсовою різницею розміру комісії лізингодавця за 20-24 періоди лізингових платежів, причому надто завищена. Вказує, що навіть якщо виходити з правил коригування, які зазначені в примітках додатку №1 до договору, то курсова різниця комісії лізингодавця за 20-24 періоди становить 2143,26 грн. Крім того відповідач посилається на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій на прострочення курсової різниці.

У письмових запереченнях від 27.09.2010р., відповідач стверджує, що положення п.п. 6.1.1-6.1.5 загальних умов, суперечать умовам договору та приписам чинного законодавства. Зазначає, що з графіку платежів, в якому є посилання на п. 6.1.4 загальних умов, вбачається, що за укладеним договором фінансового лізингу для розрахунків лізингових платежів сторони обрали долар США. Також, позивач проводив нарахування лізингових платежів, прив'язуючи їх до курсу LIBOR. Тобто, договір фінансового лізингу укладено сторонами з прив'язкою до іноземної валюти. Водночас актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті або прив'язане до іноземної валюти. Натомість, у договорі сторонами визначено вартість предмета лізингу в гривнях та у чітко визначеній сумі. При цьому, п. 6.1.4 загальних умов, сторони передбачили, що для розрахунку лізингових платежів у гривні, сторони обрали валюту - долар США, тому у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної валюти по відношенню визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти. Тобто, наведені положення загальних умов спрямовані на привязку лізингових платежів до іноземної валюти, однак без дотримання положень ст.524 ЦК України та ст.189 ГК України, що суперечить приписам чинного законодавства.

Після оголошеної в судовому засіданні 27.09.2010р. перерви, представник відповідача в судове засідання 05.10.2010р. не з'явився, від МПП "Атлант-Будсервіс" факсимільним зв'язком надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням керівника підприємства у відрядженні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець/позивач) та Малим приватним підприємством "Атлант-Будсервіс" (лізингоодержувач/відповідач) було укладено договір оренди (фінансового лізингу) №L1570/12/07, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток №2 до цього договору) (надалі - "предмет лізингу"), а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р., строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток №1 до договору) та не може бути менше одного року.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу ТОВ "Віннер Автомотів", ЄДРПОУ 33496598, м.Київ, пр.-т Московський, 24д.

Договір купівлі-продажу укладається лізигодавцем та/або набирає чинності після сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку (п. 2.2 договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р.).

У відповідності з п. 3.1 договору вартість предмета лізингу становить 92008,00 грн. (девяносто дві тисячі вісім гривень), в тому числі ПДВ. Відповідно до специфікації предметом лізингу є легковий автомобіль Ford Fusion 1,4 л., 2007 р.в. Відповідно до угоди від 09.01.2008р. про внесення змін до договору № L1570-12/07 від 24.12.2007р., підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками, вартість предмета лізингу становить 92123,17 грн.

Викупна вартість предмета лізингу становить 1% від визначеної в пункті 3.1 та з урахуванням п. 3.2 цього договору вартості та підлягає зміні за наведеними в цьому договорі та додатках до нього правилами (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р. передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п. 4.2 договору).

Згідно змісту пунктів 4.3, 4.4, 4.5 договору авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі 38% від вартості предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що до складу комісії в повному обсязі включається винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та повязані з ним.

Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 загальних умов.

Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі договору, здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.7. договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р.)

Лізингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в графіку розмірі. Адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню лізингоодержувачу (п. 4.7. договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р.).

Пункт 4.9 договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р. визначає, що всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.

В п.п. 9.3.4 договору сторони передбачили, що Загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 9.2 загальних умов фінансового лізингу придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до долару США на дату укладання договору купівлі-продажу (викупу).

Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) встановлено порядок зміни лізингових платежів.

Відповідно до п. 5.1 Загальних умов, лізингоодержувач зобовязується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 загальних умов).

Позивач зазначив, що із заявами та клопотаннями про неотримання рахунків лізингоодержувач до лізингодавця не звертався.

З пункту 5.4 Загальних умова фінансового лізингу вбачається, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Згідно п.5.8. Загальних умов, зарахування отриманих лізингодавцем від лізингоодержувача грошових коштів здійснюється в такому порядку: 1) відшкодування витрат лізингодавця, які виникли в період дії цього договору, та пов'язані з ним; 2) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем договору; 3) сплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця; 4) сплата суми поточної заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця; 5) сплата простроченої заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу; 6) сплата поточної заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу. Лізингодавець має право зарахувати сплачений лізингоодержувачем авансовий лізинговий платіж, а також інші передбачені за цим договором платежі в рахунок погашення заборгованості за укладеними договорами фінансового лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем та договорами фінансовому лізингу, які будуть укладені в майбутньому.

Додаток №1 до договору містить узгоджений сторонами графік платежів (а.с. 11). Пункт 2 Графіку "Поточні лізингові платежі" містить примітку, за змістом якої сторони домовились, що зазначений в цьому Графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за одним із нижченаведених курсів (курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п.6.1.4 Загальних умов валюти станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 2%; або середньозважений курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п.6.1.4 Загальних умов валюти, розрахований за наведеною формулою). Коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 загальних умов фінансового лізингу.

Угодою від 09.01.2008р. про внесення змін до договору № L1570-12/07 від 24.12.2007р., сторонами було погоджено новий графік платежів. при цьому, п. 1, примітки до п. 2 та п.3 відповідного Додатку 1 до договору залишені без змін (а.с.21-22, т.1).

Відповідно до п. 6.1. Загальних умов, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

6.1.4. Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.

6.1.5. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Відповідно до п. 6.2. Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

На виконання вказаної умови договору ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" виставило до сплати відповідачу рахунки: № L1570-12/07/20 від 03.08.2009р. на суму 5017,06 грн.; №L1570-12/07/21 від 01.09.2009 р. на суму 5234,72 грн.; №L1570-12/07/22 від 01.10.2009р. на суму 5200,25 грн.; №L1570-12/07/23 від 02.11.2009 р. на суму 5167,21грн.; №L1570-12/07/24 від 01.12.2009 р. на суму 6150,41 грн.; №L1570-12/07/v від 01.12.2009р. на суму 921,23 грн. та №L1570-12/07/Дод1 від 13.01.2010 р. на суму 3921,54грн.

При цьому, згідно пояснень позивача, кошти, які надходили від лізингоодержувача (відповідача), зараховувались у порядку, визначеному в пункті 5.8 Загальних умов фінансового лізингу (а.с. 56, т. 2).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Стаття 806 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Визначення фінансового лізингу містить у ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Слід зазначити, що здебільшого, сукупність усіх платежів по договору лізингу в основному складається з авансового платежу, періодичних лізингових платежів та викупної (залишкової вартості). При цьому, сплата періодичних лізингових платежів може бути визначена у схемі, виходячи з побажань сторін договору.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судовим рішенням по справі №14/32, сторони у договорі та додатках до нього у відповідних редакціях, добровільно встановили формульне визначення розміру лізингових платежів, що відповідає принципу диспозитивності. Зокрема, сторони за взаємною згодою визначили, що викупна вартість предмета лізингу підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до долару США на дату укладання договору купівлі-продажу (викупу); порядок встановлення розрахунку розміру лізингових платежів, в тому числі погодження, що викупна вартість предмету лізингу підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до долару США на дату укладання договору купівлі-продажу (викупу), - не суперечить чинному законодавству. Отже, підписавши договір лізингу від та погодившись з його умовами, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається на невідповідність способу встановлення розміру лізингових платежів та викупної вартості предмета лізингу вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, підписавши на підставі вільного волевиявлення договір від 24.12.2007р., зміст якого складають погоджені сторонами умови, відповідач повинен був виконувати належним чином зобовязання у розмірах, встановлених договором, в т.ч. сплачуючи у безспірному порядку виставлені позивачем рахунки зі зміненим розміром лізингових платежів (п.6.2. Загальних умов фінансового лізингу).

Здійснивши аналіз заявлених позивачем вимог, умов договору та обставин його виконання обома сторонами, з врахуванням вищенаведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення з МПП "Атлант-Будсервіс" на користь ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 25777,66грн. основного боргу що виник у зв'язку з неоплатою виставлених рахунків: № L1570-12/07/20 від 03.08.2009р. на суму 5017,06 грн.; №L1570-12/07/21 від 01.09.2009 р. на суму 5234,72 грн.; №L1570-12/07/22 від 01.10.2009р. на суму 5200,25 грн.; №L1570-12/07/23 від 02.11.2009 р. на суму 5167,21грн.; №L1570-12/07/24 від 01.12.2009 р. на суму 6150,41 грн.; №L1570-12/07/v від 01.12.2009 р. на суму 921,23 грн.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 3921,54 грн., про сплату яких виставлено рахунок №L1570-12/07/Дод1 від 13.01.2010 р. (а.с.27, т.1).

Так, підставою для сплати суми 3921,54грн., згідно виставленого рахунку, зазначено "Додаткові витрати з ПДВ (компенсація витрат по страхуванню предмету лізингу) (друга частина страхового платежу за договором №3000/200/00974)".

Слід зазначити, що умови страхування предмета лізингу сторони обумовили у розділі 7 договору лізингу від 24.12.2007р. За змістом пунктів 7.1. та 7.4. Загальних умов фінансового лізингу, саме лізингодавець (позивач по справі) протягом строку лізингу зобов'язався забезпечити страхування предмета лізингу в страховій компанії, а також вчасно продовжувати страхування предмета лізингу, причому, як обумовлено сторонами - за свій рахунок. При цьому, договором (з урахуванням змін та додатків до нього) не передбачено компенсацію лізингоодержувачем витрат лізингодавця по страхуванню предмету лізингу. З огляду на викладене, виставлення відповідачу до оплати рахунку від 13.01.2010 р. на суму 3921,54 грн. не відповідає обставинам справи та умовам договору, а отже, є неправомірним. Відповідно, позовні вимоги про стягнення 3921,54 грн. суми основного боргу є необґрунтованими. В позові в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2108,46грн. пені, 314,33грн. -3% річних та 2076,97грн. інфляційних нарахувань, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Недотримання відповідачем встановленого договором порядку оплати лізингових платежів, є порушенням зобовязання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

В пункті п. 5.1 договору №L1570/12/07 від 24.12.2007р. сторони погодили, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач, у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 30.08.2010р., просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2108,46грн. (розрахунок а.с. 45-46).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені з урахуванням встановлених судом обставин справи, господарський суд прийшов до висновку, що правомірними є нарахування пені в сумі 2018,16грн., зокрема нарахованої:

по рахунку № L1570-12/07/20 від 03.08.2009 р.

- в розмірі розмір 203,50грн. за період з 09.08.2009р. по 19.10.2009р. на суму заборгованості 5017,06грн.,

- в розмірі 166,02грн. за період з 20.10.2009р. по 13.01.2010р. на суму заборгованості 3437,11грн.,

- в розмірі 45,32грн. за період з 14.01.2010р. по 08.02.2010р. на суму заборгованості 3103,84грн.;

по рахунку №L1570-12/07/21 від 01.09.2009р. в розмірі 517,45грн. за період з 09.09.2009р. по 03.03.2010р. на суму заборгованості 5234,72грн.;

по рахунку №L1570-12/07/22 від 01.10.2009 р. в розмірі 426,42грн. за період з 09.10.2009р. по 03.03.2010р. на суму заборгованості 5200,25грн.;

по рахунку №L1570-12/07/23 від 02.11.2009 р. в розмірі 333,75грн. за період з 09.11.2009р. по 03.03.2010р. на суму заборгованості 5167,21грн.;

по рахунку №L1570-12/07/24 від 01.12.2009 р. в розмірі 293,62грн. за період з 09.12.2009р. по 03.03.2010р. на суму заборгованості 6150,41грн.;

по рахунку №L1570-12/07/v від 01.12.2009 р. в розмірі 32,08грн. за період з 01.01.2010р. по 03.03.2010р. на суму заборгованості 921,23грн.

Таким чином, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2018,16грн. Вимоги щодо стягнення пені в сумі 90,30грн. необґрунтовані, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок нарахування 3% річних за періоди визначені позивачем у розрахунку (а.с. 47), господарський суд вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 301,11грн. по рахункам № L1570-12/07/20 від 03.08.2009 р., №L1570-12/07/21 від 01.09.2009 р., №L1570-12/07/22 від 01.10.2009 р., №L1570-12/07/23 від 02.11.2009 р., №L1570-12/07/24 від 01.12.2009 р., №L1570-12/07/v від 01.12.2009р. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13,22грн. необґрунтовані, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 2076,97грн. (розрахунок а.с. 47), господарський суд господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 1879,34грн., зокрема нарахованих:

по рахунку №L1570-12/07/20 від 03.08.2009 р.

- в сумі 75,45грн. за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року на суму заборгованості 5017,06грн.

- в сумі 69,08грн. за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року на суму заборгованості 3437,11грн.,

- в сумі 144,88грн. за період з січня 2010 року по березень 2010 року на суму заборгованості 3103,84грн.;

по рахунку №L1570-12/07/21 від 01.09.2009 р. в сумі 449,89грн. за період з вересня 2009 року по березень 2010 року на суму заборгованості 5234,72грн.;

по рахунку №L1570-12/07/22 від 01.10.2009 р. в сумі 402,11грн. за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року на суму заборгованості 5200,25грн.;

по рахунку №L1570-12/07/23 від 02.11.2009 р. в сумі 349,90грн. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року на суму заборгованості 5167,21грн.;

по рахунку №L1570-12/07/24 від 01.12.2009 р. в сумі 345,03грн. за період з грудня 2009 року по березень 2010 року на суму заборгованості 6150,41грн.;

по рахунку №L1570-12/07/v від 01.12.2009 р. в розмірі 43,00грн. за період з січня 2010 року по березень 2010 року на суму заборгованості 921,23грн..

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в сумі 1879,34грн. В частині стягнення 197,63грн. інфляційних суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" підлягають частковому задоволенню. З Малого приватного підприємства "Атлант - Будсервіс" підлягає стягненню на користь позивача 25777,66грн. основного боргу, 2018,16грн. пені, 301,11грн. - 3% річних, 1879,34грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, ч.2 ст. 625, 626, 627, 806, Цивільного кодексу України ч.ч. 4, 7 ст. 179, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, п.3 ч.2 ст.11, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст. 22, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Атлант-Будсервіс" (11509, Житомирська область, м.Коростень, вул.Сосновського, буд. 30/4, ідентифікаційний код 32510918)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м.Київ, просп. Московський, 9 корп. 5, ідентифікаційний код 34480657)

- 25777,66грн. основного боргу,

- 2018,16грн. пені,

- 301,11грн. - 3% річних,

- 1879,34грн. інфляційних,

- 299,76грн. витрат по сплаті державного мита,

- 206,86грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "08" жовтня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з повідомл.)