Рішення № 11588761, 05.10.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" жовтня 2010 р.Справа № 17/1177

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача Мирончук В.П. дов. №1 від 06.01.2010р.

від відповідача Дубченко Є.А. дов. від 04.10.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт. Нові Білокоровичі Олевський район)

до Публічного акціонерного товариства "Олевська райагропромтехніка" (м.Олевськ Житомирської області)

про стягнення 88581,84грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 88581,84грн., з яких: 75460,55грн. заборгованості, 3578,69грн. 3% річних, 9542,60грн. інфляційних нарахувань.

29.09.2010р. на адресу суду від відповідача надійшов лист (відзив на позовну заяву), в якому визнає заборгованість та заперечив щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних зазначивши, що інфляційні нарахування та 3% річні нараховані необґрунтовано, оскільки договором №6 від 03.01.2008р. не встановлено строку оплати товару.

В судовому засіданні 05.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2010р. підтримав заперечення, викладені у листі (відзиві на позовну заяву) та повідомив суд про зміну назви підприємства з ВАТ "Олевська райагропромтехніка" на Публічне акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка".

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2010р. відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка" (відповідач у справі) змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка" і є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Олевська райагропромтехніка".

Приписами ст.25 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка" його правонаступником - Публічне акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" - постачальник (позивач у справі) та Відкритим акціонерним підприємством "Олевська райагропромтехніка" - покупець, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка" (відповідач у справі) договору за №6 від 03.01.2008р. (а.с. 76), позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними, накладними та довіреностями (а.с.9-57), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

В пункті 3.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару не встановлений.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач пред'явив відповідачу вимогу (претензію) від 30.06.2010р. за №816 (а.с. 7) про сплату боргу в сумі 75460,55грн., яка була отримана представником відповідача 08.07.2010р. про, що свідчить його підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.07.2010р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 08.07.2010р.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 75460,55грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6) 3% річних за період з 01.02.2009р. по 31.08.2010р. становить 3578,69грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.07.2010р., про що зазначалось вище.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 75460,55 грн., настане з 16.07.2010р.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 16.07.2010р. по 31.08.2010р.:

- (75460,55грн. (сума боргу) х 3% х 47 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2010 році) = 291,51грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 291,51грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6) сума інфляційних нарахувань за лютий 2009р. - липень 2010р. становить 9542,60грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.07.2010р., про що зазначалось вище.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 75460,55 грн., настане з 16.07.2010р.

Відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись з серпня 2010р.

Таким чином, позивач необґрунтовано нарахував відповідачу інфляційні нарахування за лютий 2009р. - липень 2010р. в сумі 9542,60грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач суму боргу визнав (відзив на позовну заяву (а.с. 67,68)).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 75752,06грн., з яких: 75460,55грн. заборгованості, 291,51грн. 3% річних. В частині стягнення 3287,18грн. 3% річних, 9542,60грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 25, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача по справі Відкрите акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Олевська райагропромтехніка".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Олевська райагропромтехніка", 11001, Житомирська область, м.Олевськ, вул. Покальчука, 15, ідентифікаційний код 03740507 на користь Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", 11054, Житомирська область, Олевський район, смт. Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1, ідентифікаційний код 00991798 - 75460,55грн. заборгованості, 291,51грн. 3% річних, 757,52грн. витрат по сплаті державного мита, 201,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 3287,18грн. 3% річних, 9542,60грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

Рішення господарського суду Житомирської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу; 2,3-сторонам.