Рішення № 11588578, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2010Справа №2-18/3831.1-2010 За позовом – Міського виробничого управління житлово–комунального господарства м. Армянськ, (96012, м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 2)

до відповідача – Міського відділу освіти м. Армянськ, (96012, м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 14а)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Армянська міська Рада, м. Армянськ (96012, м. Армянськ, вул. Сімферопольська, 7).

Про стягнення 116936,32 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кошельна Л.Н. – ю/к, довіреність від 18.06.2010р.

Від відповідача – Храмова С.В. – гол. бухг., дов. від 04.10.2010 р.

Від третьої особи – Чекамов О.А. – предст., дов. від 11.01.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: Міське виробниче управління житлово-комунального господарства м. Армянськ – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Міського відділу освіти м. Армянськ – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 70032,39 грн., індекс інфляції –36192,83 грн., 3% річних –5606,43 грн., пеню –4633,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору № 80/153 від 01.05.1999 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації, належним чином не здійснював оплату наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 70032,39 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009р. позов задоволено в повному обсязі: з Міського відділу освіти м. Армянськ стягнуто на користь Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянськ 116936,32 грн., у тому числі: сума основного боргу – 69518,51 грн., індекс інфляції – 35927,26 грн., 3% річних – 5565,29 грн., пеня – 5925,26 грн.; 1169,10 грн. державного мита; 315,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. апеляційна скарга Міського відділу освіти Армянської міської ради залишена без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 29.09.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. касаційна скарга задоволена частково. Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. та Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009р. у справі №2-22/3952-2009 скасовані.

Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 5002-18/3831.1-2010 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

Ухвалою від 02.08.2010р. суд у порядку статті 27 ГПК України за своєю ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Армянську міську Раду, м. Армянськ.

У судовому засіданні при першому розгляді справи, яке відбулося 29.09.2009р., позивач надав суду уточнення позовних вимог (перший том справи, арк. 80), в якому просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 116936,32 грн., з яких: сума основного боргу – 69518,51 грн., індекс інфляції – 35927,26 грн., 3% річних – 5565,29 грн, пеня – 5925,26грн. Суд вважав за можливе прийняти дане уточнення до свого розгляду.

17.08.2010 року позивач при новому розгляді справи додатково підтримав своє Уточнення позовних вимог від 29.09.2009 року, яке вже міститься у матеріалах даної справи.

17.08.2010р. до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю своєчасно направити свого представника та продовження строку розгляду справи.

17.08.2010р. до господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю своєчасно направити свого представника та продовження строку розгляду справи.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням нових положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи на 15 днів та задовольнив клопотання відповідача та третьої особи.

У судове засідання 04.10.2010 року з явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні позивач надав суду Заяву про уточнення позовних вимог от 04.10.2010 року № 1027, яка судом прийнята до свого розгляду.

Крім того, у судовому засіданні відповідач надав суду Заяву про застосування строків позовної давності при розгляді даної справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2006 року між позивачем як виконавцем та відповідачем як споживачем був укладений договір № 17 про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, згідно пункту 1 якого виконавець зобов’язався надати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення, а споживач зобов’язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Заявляючи даний позов до суду, враховуючи подальші Заяви позивача про уточнення позовних вимог, остаточно позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 17 від 18.05.2006 року, яка становить з врахуванням проведених відповідачем оплат:

16603, 26 грн. – травень 2006 року;

16620,89 грн. – червень 2006 року;

12946,92 грн. – липень 2006 року;

9911, 40 грн. – серпень 2006 року;

13436, 04 грн. – вересень 2006 року.

Згідно пункту 8 договору № 17 з врахуванням протоколу розбіжностей, який підписаний між сторонами, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали даної справи, дійсно документально підтверджується факт надання послуг позивачем відповідачу за вказані періоди та на вказані суми на підставі Рахунків та Актів реалізації послуг, які були підписані відповідачем без будь-яких зауважень та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні 04.10.2010 року.

Але при цьому відповідач заперечує проти наявності на даний час таких сум боргу та посилається на Розпорядження міського голови м. Армянська № 149 від 12.05.2009 року та № 226 від 24.07.2009 року «Про списання кредиторської заборгованості міського відділу освіти», відповідно до яких списано кредиторську заборгованість міського відділу освіти, строк позовної давності якої закінчився (а/с 100, 101 т. 1).

Суд зауважує, що такі Розпорядження міського голови м. Армянськ були прийнятті на підставі пп. 20 п.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Наказу Державного Казначейства України № 73 від 08.05.2005 «Про списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої сплинув», які позивачем не були оскаржені у судовому порядку, міською радою м. Армянська до теперішнього часу не скасовані, тому на даний період мають закону юридичну силу та породжують відповідні правові наслідки, тому сприймаються судом як належні докази по справі.

У процесі розгляду спору відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 04.10.2010 року, надав суду Заяву про застосування строків позовної давності при розгляді даної справи.

Згідно ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного Кодексу України передбачено, що позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для в і д м о в и у позові.

На підставі вищевикладеного, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та ту обставину, що така позовна заява позивача була прийнята господарським судом до свого розгляду - 24.07.2009 року, про що свідчить ухвала суду (а/с 1 т. 1), суд прийшов до висновку, позивачем пропущений строк позовної давності у частині стягнення заборгованості за період травень – червень 2006 ріку.

Тому суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача лише підлягає заборгованість у розмірі: 12946,92 грн. – липень 2006 року; 9911, 40 грн. – серпень 2006 року; 13436, 04 грн. – вересень 2006 року на загальну суму 36294, 36 грн.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що частково така сума у розмірі 21692, 04 грн. вже була сплачена відповідачем після прийняття рішення по справі № 2-22/3952-2009 (при першому розгляді справи), то суд зауважує, що призначенням такого платежу згідно платіжного доручення від 11.12.2009 року є: «заборгованість згідно н а к а з у Господарського суду № 2-22/3952-2009».

Що, в свою чергу, свідчить про н е д о б р о в і л ь н у сплату відповідачем такої суми заборгованості, а про примусову - на підставі наказу господарського суду АРК по справі № 2-22/3952-2009, але це рішення по такій справі, на підставі якого і був виданий такий наказ, у подальшому було скасовано, а справу передано на новий розгляд з привласненням справі нового номеру 5002-18/3831.1-2010.

Суд вважає, що питання про виданий господарським судом АРК (суддя Калініченко А.А.) наказ від 15.10.20009 року по справі № 2-22/3952-2009 повинен вирішуватися у порядку ст. 117 ГПК України і тільки за заявою стягувача або боржника; така діюча норма права не надає суду права за своєю ініціативою самостійно розглядати таке питання.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 35927, 29 грн. інфляційної суми за період з 01.10.2006 року по 31.05.2009 року, 3% річних з 01.10.2006 року по 31.05.2009 року - 5565, 29 грн. та 5925, 26 грн. пені за період (з 21.06.06 по 21.04.2007 року, нарахованій пропорційно виникненню заборгованості).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Суд звертає увагу, що статтею 266 Цивільного Кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що інфляційна сума та 3 % річних можуть бути нараховані лише на такі суми, які вже зазначені судом, а саме: 12946,92 грн. – липень 2006 року; 9911, 40 грн. – серпень 2006 року; 13436, 04 грн. – вересень 2006 року на загальну суму 36294, 36 грн.

При цьому сума інфляції за період з 01.10.2006 року по 31.05.2009 року з врахуванням офіційно встановлених індексів інфляції та тієї обставини, що заборгованість за вересень 2006 року повинна відповідачем була бути сплачена у строк до 20.10.2006 року, складає 16387, 25 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За такий же період - з 01.10.2006 року по 31.05.2009 року на користь позивача підлягає стягненню і 3 % річних у сумі 2905, 54 грн.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення пені 5925, 26 грн. за період з 21.06.2006 року по 21.04.2007 року, то суд прийшов до висновку, що така пеня стягненню не підлягає, виходячи з наступного:

Дійсно, пунктом 12 Договору № 17 від 18.05.2006 року передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з користувача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приймаючи до уваги, що право вимоги у позивача відносно стягнутих сум виникло з: 21.08.2006 року, 21.09.2006 року та 21.10.2006 року, то строк позовної давності для стягнення пені у позивача сплив 22.08.2007 року, 22.09.2007 року та 22.10.2007 року відповідно.

Але даний позов був отриманий та прийнятий судом до свого розгляду лише 24.07.2009 року.

Тому суд прийшов до висновку, що пеня у розмірі 5925, 26 грн. стягненню не підлягає в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати суд відносить на сторони відповідно до ст. 44, 49 ГПК України.

04.10.2010 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.10.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міського відділу освіти м. Армянськ, (96012, м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 14а; код ЄДРПОУ 22274502) на користь Міського виробничого управління житлово–комунального господарства м. Армянськ, (96012, м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 2; код ЄДРПОУ 20760084) заборгованість у сумі 36294,36 грн., інфляційну суму у розмірі 16387,25 грн., 3% річних у сумі 2905,54 грн., державне мито у сумі 555,87 грн. та 93,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути Міському виробничому управлінню житлово–комунального господарства м. Армянськ, (96012, м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 2; код ЄДРПОУ 20760084) з державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 ГУ ДКУ в АР Крим ЗКПО 34740405, МФО 824026) суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,25 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.