Рішення № 11588573, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2010Справа №2-18/3965-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр пакування та дизайну», м. Севастополь (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 29)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, м. Сімферополь (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7)

Про стягнення 18600,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Пефтієв Ю.С. представник, довіреність від 01.10.2010 року.

Від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр пакування та дизайну», м. Севастополь позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, м. Сімферополь відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 18600,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 623 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 17.03.2010р. між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини у рамках купівлі-продажу гофровиробів. Згідно накладної № РН 0000181 від 17.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 18600,00 грн., але відповідач не оплатив отриманий товар до дійсного часу, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, які знаходяться на його розрахункових рахунках, у сумі 18600,00 грн., на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2010р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання, в якому просив витребувати у відповідача оборотно-сальдові відомості за березень 2010р. по рахункам 20, 25, 26, 28, 631; Реєстр отриманих податкових накладних за березень 2010 р.; Декларацію по ПДВ з відміткою ДПІ за березень 2010р.; зразки печаток підприємства, у тому числі відділку збиту. Суд частково задовольнив дане клопотання та ухвалою від 19.08.2010 року зобовязав відповідача надати суду оборотно-сальдові відомості за березень 2010р. по рахункам 20, 25, 26, 28, 631; Реєстр отриманих податкових накладних за березень 2010 р.; Декларацію по ПДВ з відміткою ДПІ за березень 2010р.

19.08.2010р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання позивача.

04.10.2010 року представник відповідача у судове засідання не зявився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином рекомендованою кореспонденцією, причини неявки суду невідомі. Оборотно-сальдові відомості за березень 2010р. по рахункам 20, 25, 26, 28, 631; Реєстр отриманих податкових накладних за березень 2010 р.; Декларацію по ПДВ з відміткою ДПІ за березень 2010р. відповідач суду не представив.

Ухвалою суду від 04.10.2010 року у клопотанні позивача щодо накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на його розрахункових рахунках, у сумі 18600,00 грн. відмовлено.

Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної РН 0000181 від 17.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр пакування та дизайну» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД гофроящики у кількості 5000 штук на суму 18600 грн. Вказане також підтверджується видатковою накладною № 181 від 17.03.2010 року (а.с. 10).

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у вищевказаній видатковій накладній в графі «отримав», який скріплений печаткою відділу збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 09.07.2010 року позивач направив на адресу відповідача телеграму, в якій вимагав у строк до 12.07.2010 року сплатити заборгованість у сумі 18600,00 грн. за товар, відвантажений 17.03.2010 року за накладною РН 0000181 (а.с. 7,8).

Проте така телеграма залишена відповідачем поза увагою.

Суд, дослідивши матеріали та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що сторонами не представлено суду довіреності на отримання відповідачем товару гофроящиків.

Стаття 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У звязку із чим суд ухвалою від 19.08.2010 року зобовязав відповідача надати суду оборотно-сальдові відомості за березень 2010р. по рахункам 20, 25, 26, 28, 631; Реєстр отриманих податкових накладних за березень 2010 р.; Декларацію по ПДВ з відміткою ДПІ за березень 2010р.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідач у судове засідання двічі не зявився; оборотно-сальдові відомості за березень 2010р. по рахункам 20, 25, 26, 28, 631; Реєстр отриманих податкових накладних за березень 2010 р.; Декларацію по ПДВ з відміткою ДПІ за березень 2010р. відповідач суду не представив та не скористався своїм правом заперечення проти позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 18600,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, то позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 18600,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

04.10.2010 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.10.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, м. Сімферополь (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7; код ЄДРПОУ 30848549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр пакування та дизайну», м. Севастополь (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 29; код ЄДРПОУ 03746852) заборгованість у сумі 18600,00 грн. 186,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.