Рішення № 11588572, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2010Справа №2-18/3772-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант», м. Полтава (юр. адреса: 36038, м. Полтава, вул. Шевченка, 102, кв. 15; факт. адреса: 36022, м. Полтава, вул. Вузька, 19)

До відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс», м. Сімферополь (95021, м. Сімферополь, вул. Залеська, 11) в особі Полтавської регіональної філії СТОВ «Агро-Сервіс», Полтавська обл.., с. В. Павлівка (Полтавська обл., Зінківський р-н, с. В. Павлівка)

Про стягнення 50000,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Шанько І.О. – представник, дов. від 01.10.2010 року № 651.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амарант», м. Полтава – позивач – звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс», м. Сімферополь в особі Полтавської регіональної філії СТОВ «Агро-Сервіс», с. В. Павлівка – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 50000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 16, 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 09.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №09/09/09-1-п. Згідно з умовами Договору, відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач здійснити передоплату за сільськогосподарську продукцію в розмірі 300000,00 грн. 21.09.2009р. між позивачем та відповідачем було складено Додаткову угоду №09/09/09-001-п ДУ/1-п відповідно до якої змінювалися положення договору №09/09/09-001-п від 09.09.2009р., а саме збільшувалася сума передоплати до 350000,00 грн. Відповідно до умов Додаткової угоди позивач здійснив передоплату відповідачу за сільськогосподарську продукцію в розмірі ще 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Додаткову угоду №09/09/09-001-п ДУ/1-п від 21.09.2009р. до Договору №09/09/09-001-п від 09.09.2009р. відповідачем до теперішнього часу не підписано. Станом на 18.11.2009р. відповідач лише частково виконав свої зобов’язання за Договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

11.08.2010р. у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання відповідача.

04.10.2010р. представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте 01.10.2010 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у вказаний час представник буде приймати участь у судовому засіданні окружного адміністративного суду АР Крим.

Суд відмовляє у задоволені такого клопотання відповідача у зв’язку із тим, що

саме 04.10.2010 року спливає строк розгляду дійсної справи, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суду не додано жодного доказу зайнятості представника у іншому судовому процесі.

Розглянувши справу по суті позовних вимог, об’єктивно та всесторонньо перевіривши у судовому засіданні надані до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

09.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант» (покупець) та Полтавською регіональною філією Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс» (продавець) укладено договір про купівлю-продаж № 09/09/09-001-п.

Відповідно до пункту 1.1. договору, покупець зобов’язується продати й передати, а покупець зобов’язується оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію – соняшник, врожаю 2009 року насипом, відповідно до умов дійсного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У розділі 4 договору сторонам погоджено, що ціна окремої партії товару розраховується від середньої ринкової ціни такого роду товару, що склалася на регіональному ринку Полтавської області на дату поставки кожної окремої партії товару за одну метричну тону на умовах EXW – склад/елеватор.

Згідно з пунктами 4.3 та 6.1 договору, загальна вартість товару має відповідати розміру передплати, а саме: 300000,00 грн., в тому числі ПДВ – 50000,00 грн. покупець здійснює передплату в гривнях у розмірі 300000,00 грн. протягом 3-х банківських днів.

Виконуючи умови даного договору, позивач, платіжним дорученням № 1515 від 09.09.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату у сумі 300000,00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що будь-які зміни, що впливатимуть на загальну вартість товару погоджуються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Виконуючи приписи пункту 4.3 договору, 21.09.2009 року позивачем було складено додаткову угоду № 09/09/09-001-п ДУ/1-п, відповідно до якої пункти 4.3 та 6.1 договору про купівлю-продаж № 09/09/09-001-п було викладено у наступній редакції «Загальна вартість товару має відповідати розміру передплати, а саме: 350000,00 грн., в тому числі ПДВ – 58333,33 грн. покупець здійснює передплату в гривнях у розмірі 350000,00 грн. протягом 3-х банківських днів.»

У зв’язку із чим, відповідно до додаткової угоди, позивач платіжним дорученням № 400 від 21.09.2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму передплати у розмірі 50000,00 грн.

Додаткова угода № 09/09/09-001-п ДУ/1-п від 21.09.2009 року підписана лише директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант», з боку Полтавської регіональної філії Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс» додаткова угода підписана не була.

Оскільки поставка товару була здійснена відповідачем лише частково, а строк поставки товару, згідно з пунктом 5.3 договору становить – до 25.09.2009 року, то 27.10.2009 року за допомогою факсимільного зв’язку, а 28.10.2009 року – поштою, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від прийняття виконання зобов’язання (вих. № 426 від 23.10.2009 року.).

Доказів повернення позивачу коштів, які позивач сплатив платіжним дорученням № 400 від 21.09.2009 року у сумі 50000,00 грн., та які були отримані відповідачем у якості передплати, суду не представлено.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд ще раз звертає увагу, що пунктом 4.3 договору передбачено, що будь-які зміни, що впливатимуть на загальну вартість товару погоджуються сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Крім того, пунктом 9.2 договору встановлено, що будь-які зміни та доповнення до даного договору повинні бути оформлені письмово у вигляді додатків до даного договору і підписані уповноваженими представникам сторін.

Приймаючи до уваги те, що додаткова угода № 09/09/09-001-п ДУ/1-п від 21.09.2009 року до договору про купівлю-продаж № 09/09/09-001-п від 09.09.2009 року підписана лише з боку позивача, то вона не набрала законної сили, а отже з неї не випливає жодних зобов’язань для сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовляється повернути позивачу кошти у сумі 50000,00 грн., які позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 400 від 21.09.2009 року, у зв’язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У матеріалах справи (а.с. 90) міститься пояснення представника відповідача щодо того, що керівник Полтавської регіональної філії Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс» Філіпченко О.В., не був уповноважений на підписання договору про купівлю-продаж від 09.09.2009 року, у зв’язку із чим вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Досліджуючи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, судом встановлено, що керівником СТОВ «Агро-Сервіс» зазначена Гасраталієва Л.В., і відповідно до витягу, тільки вона має право без довіреності вчиняти дії від імені товариства.

Відокремленим підрозділом СТОВ «Агро-Сервіс» є Полтавська регіональна філія Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сервіс».Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Полтавська регіональна філія Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сервіс» є філією без права юридичної особи, керівником якої зазначений Філіпенко Олександр Вікторович.

Відповідно п.3.1 Положення про Полтавську регіональну філію СТОВ «Агро-Сервіс», філія діє від імені товариства в межах повноважень, наданих довіреністю товариства та рішеннями виконавчого органу товариства (а.с.31).

Пунктом 5.2 Положення передбачено, що директор філії здійснює свою діяльність у взаємозв'язками з третіми особами від імені товариства на підставі довіреності, виданої директором товариства (а.с.32).

Проте факт укладення договору представником з перевищенням своїх повноважень не може слугувати підставою для відмови у позовні при розгляді дійсної справи у зв’язку з наступним.

За приписами частин другої - п'ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.08.2007, це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС).

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідачем не доведено факту обізнаності позивача щодо обмеження повноважень керівника на підписання значного договору.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, під час укладання договору №09/09/09-001-п позивачем від відповідача не отримувалась копія довіреності чи рішення виконавчого органу СТОВ «Агро-Сервіс» на підтвердження повноважень директора Філіпенка О.В. на представництво інтересів СТОВ «Агро-Сервіс», а отже позивач не був обізнаний щодо обмежень керівника Полтавської регіональної філії стосовно укладення господарських договорів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що дана справа з 20.11.2009 року перебувала на розгляді у господарському суді Полтавської області, у Київському міжобласному апеляційному господарському суді та з 19.07.2010 року у господарському суді АР Крим, проте відповідачем не представлено суду доказів того, що він звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору про купівлю-продаж № 09/09/09-001-п від 09.09.2009 року з мотивів підписання його представником відповідача з перевищенням своїх повноважень, як того вимагає цивільне законодавство України. Із зустрічним позовом, у рамках дійсної справи, відповідач також до суду не звертався.

Приймаючи до уваги вищевикладене, заперечення відповідача є безпідставними.

Судові витрати відносяться на відповідача на підставі статей 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні 04.10.2010 року судом оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано 08.10.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК Україні, суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сервіс», м. Сімферополь (95021, м. Сімферополь, вул. Залеська, 11; код ЄДРПОУ 25144303) в особі Полтавської регіональної філії Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сервіс», Полтавська обл., с. В. Павлівка (Полтавська обл., Зінківський р-н, с. В. Павлівка; код ЄДРПОУ 26435988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант», м. Полтава (36038, м. Полтава, вул. Шевченка, 102, кв. 15; код ЄДРПОУ 31801166) передплату у сумі 50000,00 грн.; державне мито у сумі 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.