Ухвала суду № 11587319, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р. м. КиївК-17656/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі Макіївська ОДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 31.01.2007

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2007

у справі № 26/389а

за позовом закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод»(далі ЗАТ «Макіївський металургійний завод»)

до Макіївської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Співак О.Є.,

відповідача Стеценка О.Л.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 31.01.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2007, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006 №0000902330/0/8365 з мотивів наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, тоді як порушення постачальником платника податків (позивача у справі) податкової дисципліни (у тому числі і ухилення від оподаткування) не може бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди такого платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Макіївська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та направити останню на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обовязкова підстава для виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, як документально підтверджений факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету з господарської операції з поставки ЗАТ «Макіївський металургійний завод»агломерату залізорудного.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Макіївської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- Макіївською ОДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ЗАТ «Макіївський металургійний завод»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на розрахунковий рахунок у декларації за червень 2006 року, оформленої актом від 16.11.2006 №906/23-5/33185989;

- в ході цієї перевірки було виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту у травні 2006 року ПДВ у сумі 7092212 грн. за наслідками виконання його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс»(далі ТОВ «Ресурс») - поставки товару (агломерату залізорудного) на адресу позивача на підставі договору поставки від 01.03.2005 №57/05;

- ТОВ «Ресурс»не є виробником поставленої продукції; в ході проведення зустрічної перевірки цього товариства з питань взаємовідносин з ЗАТ «Макіївський металургійний завод»названий постачальник будь-яких документів щодо його постачальників, а також доказів сплати відповідної суми ПДВ до бюджету не надав;

- наведені обставини слугували підставою для прийняття Макіївською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006 №0000902330/0/8365, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 7092212 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, яка розглядається, попередні судові інстанції дійшли висновку, що наявність у платника податку позивача виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого власне порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентом платника не тягне для останнього жодних негативних наслідків.

Однак, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), однак якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Як було зясовано судами, право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування виникло за наслідками виконання ТОВ «Ресурс»поставки товару агломерату залізорудного на адресу ЗАТ «Макіївський металургійний завод». Однак у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б засвідчили реальне виконання названої операції з поставки, як-от докази перевезення цього товару, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

Крім того, судами не було надано будь-якої правової оцінки факту наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ТОВ «Ресурс», його відмові повідомити податковий орган про постачальників спірного товару.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 31.01.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2007 у справі № 26/389а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко