Ухвала суду № 11587317, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р. м. КиївК-21724/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Городецькому районі Хмельницької області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 29.11.2006

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.10.2007

у справі № 15/341-на

за позовом закритого акціонерного товариства «Цукор-Поділля»(далі ЗАТ «Цукор-Поділля»)

до ДПІ

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 29.11.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.10.2007, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.05.2004 №0000072601/0 та від 11.06.2004 №0000072601/1 з мотивів необґрунтованості кваліфікації податковим органом операції з передачі позивачем готової цукрової продукції товариству з обмеженою відповідальністю промислово-комерційній фірмі «ЕКОенерджі»(далі ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі») за договором на переробку давальницької сировини як безоплатної операції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фактично позивачем було здійснено переробку власної сировини, імпортованої за контрактом, укладеним з нерезидентом компанією WELLTEX FINANCIAL GRОUP LLC, у звязку з чим подальша передача ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»готової цукрової продукції є фактично операцією з безоплатної передачі власного товару, яка має оподатковуватись за правилами пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- 04.06.2003 ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»(замовник) та ЗАТ «Цукор-Поділля»(виконавець) було укладено договір на переробку давальницької сировини, умовами якого передбачено надання виконавцем послуг з переробки тростинного цукру-сирцю у кількості 40000 тонн у готову продукцію;

- відповідно до умов договору на переробку давальницької сировини від 16.07.2003 №1, укладеного компанією WELLTEX FINANCIAL GRОUP LLC (замовник) та ЗАТ «Цукор-Поділля»(виконавець), замовник зобовязався поставити позивачеві 50000 тонн цукру-сирцю для технічної переробки;

- 01.08.2003 ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»(комітент) та ЗАТ «Цукор-Поділля»(комісіонер) укладено договір комісії від 01.08.2003 №17-07/03, за яким комісіонер зобовязався за дорученням комітента придбати квоту на імпорт цукру-сирцю у кількості 10000 тонн, отримати ліцензію на імпорт цієї сировини, придбати її, ввезти в Україну, переробити та передати готову продукцію комітентові;

- у звязку із закупівлею позивачем квоти на імпорт цукру-сирцю у кількості 10000 тонн за додатковою угодою від 21.08.2003 № 1 до договору на переробку давальницької сировини від 16.07.2003 №1 останній було трансформовано у контракт на поставку цукру-сирцю від 15.08.2003 № SW-09/1 в частині поставки ЗАТ «Цукор-Поділля»10000 тонн цукру;

- 15.08.2003 компанією WELLTEX FINANCIAL GRОUP LLC (кредитор), ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»(поручитель) та ЗАТ «Цукор-Поділля»(боржник) укладено трьохсторонній договір поруки № 17/1-05/03, предметом якого є поручительство ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»за борговими зобовязаннями позивача перед кредитором, які виникли на підставі контракту на поставку цукру-сирцю від 15.08.2003 № SW-09/1; додатковою угодою до цього договору передбачено, зокрема, сплату боржником поручителю винагороди у розмірі 7,7% від суми виконаної поруки;

- за контрактом на поставку цукру-сирцю від 15.08.2003 № SW-09/1 позивачем було імпортовано цукор-сирець у кількості 10000 тонн, що підтверджується даними вантажно-митних декларацій від 29.08.2003;

- за актом приймання-передачі від 29.08.2003 № 1 комісіонер передав комітетові придбаний цукор-сирець у кількості 10000 тонн загальною вартістю 1750000,00 дол. США;

- за актом приймання-передачі від 29.08.2003 № 4 до договору на переробку давальницької сировини від 04.06.2003 №07 замовник (ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі») передав виконавцеві (ЗАТ «Цукор-Поділля») на переробку цукор-сирець тростинний у кількості 10000 тонн;

- після виконання переробки цієї сировини позивач повернув ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»готову продукцію у кількості 9501,04 тонн за актами прийому-передачі від 31.08.2003 №6, від 01.09.2003 №7, від 04.09.2003 №8 та від 09.09.2003 №10;

- на виконання названого договору поруки ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»погасило заборгованість ЗАТ «Цукор-Поділля» перед компанією WELLTEX FINANCIAL GRОUP LLC у сумі 230000 дол. США, у звязку з чим винагорода поручителя склала 94420,87 грн.;

- за наслідками проведення ДПІ комплексної позапланової документальної перевірки з питань дотримання ЗАТ «Цукор-Поділля»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, оформленої актом від 07.05.2004 № 2223/23/31530139, податковим органом було зроблено висновок про безоплатний характер операції з передачі позивачем отриманої внаслідок переробки імпортованого цукру-сирцю готової продукції ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»;

- наведена обставина стала підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 13.05.2004 №0000072301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 3726160,73грн. (у тому числі 1839006,73 грн. за основним платежем та 1887154грн. штрафних санкцій);

- згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи від 02.02.2006 №598/599 у даній справі висновки, викладені в акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються.

З огляду на те, що в даному разі судом перед експертом було поставлено правове питання, а саме чи підтверджуються документально висновки ДПІ щодо заниження позивачем оспорюваного податкового зобовязання з ПДВ (тобто питання, яке має бути вирішено судом за наслідками розгляду цієї справи), тоді як судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (тобто виключно питання факту), зазначений висновок експертизи не може бути взятий до уваги під час вирішення даного спору.

Судові інстанції з огляду на установлені ними обставини справи дійшли вірного висновку про придбання позивачем сировини (тростинного цукру-сирцю) як комісіонером за договором комісії, укладеним з ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі».

Порядок визначення бази оподаткування комісійних операцій врегульовано пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацом третім якого передбачено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Таким чином, для того, щоб зясувати правильність формування позивачем податкового кредиту та визначення податкових зобовязань з операції з придбання цукру-сирцю та подальшої передачі виробленої готової продукції комітентові необхідно вичерпно дослідити рух товару та коштів, яким опосередковувалась названа операція.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оплата за імпортований позивачем товар була здійснена ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»на виконання названого договору поруки з виплатою позивачем поручителю обумовленої суми винагороди.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання гарантій та поручительств є фінансовою послугою в силу вимог пункту 7 статті 4 названого Закону.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Отже, оскільки згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент укладення вказаного договору поруки) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, тоді як нікчемна угода не породжує будь-яких правових наслідків, у разі відсутності у ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»права на здійснення операцій з надання фінансових послуг були б відсутні підстави вважати товар (цукор-сирець), поставлений позивачеві та переданий останнім ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»після його переробки, оплаченим.

Відтак, для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно зясувати наявність у ТОВ ПКФ «ЕКОенерджі»права на здійснення операції з надання поручительства відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та на підставі цього дійти обґрунтованого висновку про дійсність договору поруки та, відповідно, про оплатний характер спірної операції з поставки позивачем товару названому контрагенту. За наслідками цього судовим інстанціям необхідно було зробити вмотивований висновок про визначення позивачем податкового кредиту та податкових зобовязань за результатами виконання спірних операцій за договором комісії у відповідності з вимогами пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведена неповнота дослідження обставин, що входять до предмету доказування у справі, призвела до невідповідності оскаржуваних рішень попередніх інстанцій вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Згідно ж з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Городецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 29.11.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 у справі № 15/341-на скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко