Ухвала суду № 11587324, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р. м. КиївК-15969/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»(далі - Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007

у справі № 7/1-5 (22а-1569/2007)

за позовом Підприємства

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) (далі Бучацька МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не зявились,

відповідача Гладиша А.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.04.2007 позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006 №135/0000462301/0 з мотивів правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості придбаного природного газу, позаяк податковим органом не доведено факту іноземного походження цього газу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 зазначене рішення місцевого суду скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що несплата постачальником позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор»(далі ТОВ «Луксор») - відповідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірної операції з поставки природного газу позивачеві виключає право останнього на отримання податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність законодавчо встановленої заборони щодо використання субєктами господарювання природного газу українського походження, тоді як невиконання його контрагентом своїх податкових зобовязань не є підставою для відповідальності платника.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- на підставі договору поставки природного газу від 21.07.2006 №68-07-G, укладеним ТОВ «Луксор»(постачальник) та Підприємством (покупець), останньому у серпні 2006 року було поставлено природний газ загальною вартістю 98999,88 грн. (у тому числі 16499,98 грн. ПДВ, про що названим постачальником складено податкову накладну від 30.08.2006 №192);

- за наслідками проведеної Бучацькою МДПІ виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування Підприємством суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2006 року, оформленої актом від 06.12.2006 №248-23/00375059, податковим органом визнано необґрунтованим включення позивачем зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту з огляду на оподаткування операцій з продажу імпортованого природного газу за нульовою ставкою відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»;

- наведені висновки Бучацької МДПІ слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2006 №135/0000462301/0, згідно з яким Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вересень 2006 року у розмірі 16499,98 грн.;

- за наслідками проведення зустрічної перевірки ТОВ «Луксор»щодо взаємовідносин з позивачем у справі було встановлено факт включення названим контрагентом оспорюваної суми ПДВ до податкових зобовязань у серпні 2008 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд послався на відсутність факту надмірного надходження відповідної суми ПДВ до бюджету з господарської операції з поставки природного газу позивачеві. Втім, незрозуміло, на чому саме ґрунтується висновок апеляційного суду щодо невиконання ТОВ «Луксор»своїх податкових зобовязань. Адже, як було зясовано судами у розгляді справи, названий постачальник позивача включив до податкових зобовязань за серпень 2008 року ПДВ у сумі 16499,98 грн. за наслідками поставки позивачеві природного газу. Будь-яких доказів щодо несплати ТОВ «Луксор»зазначеної суми податку до бюджету відповідачем подано не було.

Водночас, слід зазначити, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення постачальником своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»передбачено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Таким чином, у разі продажу на території України у 2006 році імпортованого природного газу підстави для нарахування ПДВ до вартості такого газу та, відповідно, для включення до податкового кредиту суми цього податку відсутні.

В основу ж рішення про задоволення позову судом першої інстанції покладено висновок про те, що предметом поставки за названим договором був природний газ українського походження. Однак така правова оцінка обставин справи є передчасною, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вказаної обставини. Так, у довідці від 27.02.2007 №124/02 ТОВ «Луксор» зазначає про отримання ним природного газу від СП «Полтавська газонафтова компанія» та від компанії «Нафтогазвидобування», однак жодних даних стосовно походження спірного природного газу вказана довідка не містить. Втім ця обставина є визначальною для зясування питання щодо правомірності включення Підприємством спірної суми ПДВ до податкового кредиту та для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 24.04.2007 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 у справі № 7/1-5 (22а-1569/2007) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко