Ухвала суду № 11587060, 29.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р.Справа № 2-а-1923/08/2170 Категорія:4Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Касєвич К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом Голопристанського районного центру зайнятості до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», про визнання відсутності компетенції (повноважень) податкового органу щодо проведення списання заборгованості по сплаті страхових внесків, визнання нечинним рішення податкової інспекції від 11 листопада 2003 року № 23/24-30713399, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2009 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна»подало апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року задоволений адміністративний позов Голопристанського районного центру зайнятості до Голопристанської державної податкової інспекції, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», та визначено відсутність компетенції (повноважень) податкового органу - Голопристанської державної податкової інспекції щодо проведення списання заборгованості по страховим внескам ПСП «Україна»11 листопада 2003 року на підставі вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та наказу ДПА від 14 березня 2001 року № 103 «Про порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків»; визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі від 11 листопада 2003 року № 23/24-30713399.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Голопристанський районний центр зайнятості надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в який з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм права, просить апеляційну каргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що Голопристанським районним центром зайнятості 21 жовтня 2003 року складений Акт № 92 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яким визначена сума безнадійного боргу ПСП «Україна»по внескам до зазначеного Фонду, що підлягає списанню по форс мажорним обставинам в розмірі 9935 грн. 96 коп. За звернення Голопристанського районного центру зайнятості від 24 жовтня 2003 року Державна податкова інспекції у Голопристанському районі Херсонської області прийняла рішення № 23/24-30713399 від 11 листопада 2003 року про списання безнадійного податкового боргу.

05 червня 2003 року господарський суд Херсонської області ухвалив рішення про стягнення з ПСП «Україна»на користь Голопристанського районного центру зайнятості заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 12978 грн. 66 коп.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Голопристанського районного центру зайнятості, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що 24 грудня 2008 року Голопристанський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, до Голопристанської державної податкової інспекції, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», в якому просив суд визнати відсутність компетенції (повноважень) податкового органу - державної податкової інспекції щодо проведення списання заборгованості по сплаті страхових внесків боржника на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та наказу ДПА України від 14 березня 2001 року № 103 «Про порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків»; - визнати нечинним рішення податкової інспекції від 11 листопада 2003 року № 23/24-30713399. Справа неодноразово розглядалась судами та постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

11 листопада 2003 року Державна податкова інспекції у Голопристанському районі Херсонської області прийняла рішення № 23/24-30713399 про списання безнадійного податкового боргу ПСП «Україна»Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

При прийнятті оскарженого рішення відповідач керувався п.18.2 ст.18 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дія Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не поширюється на правовідносини щодо погашення заборгованості по внесках на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

При цьому, суд послався на наступні мотиви, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Аналіз положень Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 02.03.2000 року №1533 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обовязкових платежів).

За змістом ст. 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України «Про систему оподаткування». Перелік податків і зборів (обовязкових платежів), наведений у ст.ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(який набрав чинності з 01.01.2001року), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення»та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

Пунктом 2 розділу 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(з 01.01.2001 року) норми Закону України «Про систему оподаткування»у частині, що йому суперечать, не застосовуються, хоча, зміни у Закон України «Про систему оподаткування», якими виключено п.16 ч.1 ст.14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) і збір на обовязкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-ІV від 16.01.2003 року.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»від 18.02.1997 року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання. У свою чергу, п.1.2 ст.1 Закону визначає податкове зобовязання як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема, на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обовязкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування». Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може розширювати перелік податків і зборів (обовязкових платежів) або поширювати порядок погашення зобовязань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлює, що Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п.2, п.5 ст.8 Закону).

Згідно з ч. 2, 3 ст.2 Закону України «Про систему оподаткування», державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обовязкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобовязання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно його преамбули.

Включення Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», органів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у звязку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвали судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального правова, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч. 5 ст. 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна»залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судове рішення складено у повному обсязі 01.10.2010 р.

Головуючий: суддя /підпис/ Домусчі С.Д.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Єщенко О.В.