Постанова № 11586893, 13.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2010 року 14:20 № 2а-9158/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Блішуна С.М. (довіреність б/н від 28.09.2009р.),

відповідача Бондаренко О.О. (довіреність № 5528/9/10-114 від 23.09.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан Гейм»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 квітня 2009 року № 000515/2305, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Фан Гейм»з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2009 р. № 000515/2305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оспорюване рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», оскільки, ТОВ «Фан Гейм»не мало змоги використовувати в якості реєстраторів розрахункових операцій розрахункової операції гральні автомати, обладнані запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю) та обліковувати розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки всупереч нормативно-правовим актам, що зобовязують Мінпромполітики розробити вказані пристрої, вони не були розроблені, а в державному реєстрі РРО не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО, а тому застосування штрафних санкцій на підставі п. 2 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»є неправомірним з урахуванням також того, що ці штрафні не застосовуються за непереведення у фіскальній режим роботи грального автомату, а також за нефіскалізацію гральних автоматів. Крім того, в своїх доповненнях до позову позивач зазначав, що відповідачем не був встановлений сам факт порушення при проведенні перевірки, не було доведено, що позивачем здійснювалися розрахункові операції при наданні послуг через РРО, що не переведений у фіскальний режим, гральні автомати на момент проведення перевірки були фіскалізовані, що підтверджується п. 2.2.9 акта перевірки.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував та зазначав, що всупереч п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»гральні автомати, що знаходилися у гральному залі відповідача на момент перевірки, не були обладнані запамятовуючим пристроєм (фіскальною памяттю), в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу. На підставі зазначеного та з посиланням на положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»та Наказу Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»відповідач вважав застосування штрафних санкцій оспорюваним рішенням на підставі п. 1, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

31 березня 2009 року ДПІ в Обухівському районі Київської області провела перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - зала гральних автоматів, що розташований за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 109, - та належить ТОВ «Фан Гейм», за результатами якої складено акт від 31 березня 2009 року № 0537/26/59/23/24929930.

В ході перевірки було встановлено, що на час перевірки в залі гральних автоматів знаходились 10 гральних автоматів, які мають купюроприймачі, підключені до електромережі та знаходяться в робочому стані.

З посиланням на положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема на визначення автомату з продажу товарів (послуг) та реєстратора розрахункових операцій, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»щодо термінів переведення субєктів підприємницької діяльності, які надають послуги у сфері грального бізнесу, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

29 квітня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 квітня 2009 року № 00515/2305, яким згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400, 00 грн. (10 х 340, 00 = 3400, 00 грн.) за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 цього ж Закону.

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Стосовно правомірності даного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Положеннями ст. 2 зазначеного Закону визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме: це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до ч. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 622/12496, гральний автомат механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, тобто відноситься до РРО, що спростовує твердження позивача з цього приводу.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані з встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі ст. 12 вищезазначеного Закону України на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Позивачем не заперечувався факт використання гральних автоматів, які не внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та не зареєстровані у органі державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього ж Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(в редакції на момент спірних правовідносин) термін переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31 грудня 2006 року (Додаток до зазначеної Постанови).

Абзацом другим п. 2 зазначеної Постанови на Міністерство промислової політики було покладено обовязок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Отже, виходячи з вищенаведеного, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобовязані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запамятовуючими пристроями (фіскальною памяттю), в том числі тих, що вже задіяні у використанні.

Так, на виконання вимог даної постанови Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено розроблену ТОВ «Експотрейд»компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Вказана компютерно-касова система «Фіскал»продовжувала перебувати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій і після прийняття Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581 та Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 січня 2009 року № 7, якими Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій було затверджено у новій редакції.

Отже, з липня 2008 року субєкти підприємницької діяльності, які надають послуги в сфері грального бізнесу з використанням рулетки чи гральних автоматів, були зобовязані були перейти на оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті, а також мали технічну можливість це здійснити.

З вказаної дати у субєктів підприємницької діяльності була наявна обєктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

В Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України № 7 від 21 січня 2009 року, під номером 73 прямо передбачено використання компютерно-касової системи «Фіскал»у сфері казино, залів гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, торгівлі та послуг гральних закладів.

Отже, на момент проведення перевірки 31 березня 2009 року питання про застосування реєстратора розрахункових операцій для фіскалізації гральних автоматів вже було врегульоване.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач зобовязаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, у відповідності до вимог частини другої статті 218 Господарського кодексу України саме субєкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Крім того, суд звертає увагу на те, що основи правопорядку у сфері господарювання ґрунтуються, зокрема, на тому, що субєкти господарювання та інші учасники відноси у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України).

Це означає, що субєкт господарювання, який в силу певних обставин чи причин не мав можливості перевести свої гральні автомати з липня 2008 року в режим застосування РРО, не повинен здійснювати господарську діяльність у сфері грального бізнесу із застосуванням автоматів, що не виконують фіскальні функції, оскільки така діяльність є порушенням вимог законодавства.

Посилання позивача на те, що гральні автомати на момент проведення перевірки були фіскалізовані, що підтверджується підпунктом 2.2.9 акта перевірки, суд вважає безпідставним з огляду на те, що в підпункті 2.2.9 відображено відомості щодо фіскалізації саме реєстратора розрахункових операцій Марія 701 (заводський № ВЖ 5200001242, фіскальний № 265901 2638, реєстраційне посвідчення № 2659012638 від 01 червня 2007 року, видане ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, поставлено на облік в ДПІ у Обухівському районі м. Києва), який використовується в господарській одиниці позивача та детальні дані про який викладені в підпункті 2.1.1 2.1.3 акта перевірки, на що також посилався позивач в своїй позовній заяві. Позивачем не було представлено жодних доказів на підтвердження фіскалізації десяти гральних автоматів на момент проведення перевірки.

Крім того, суд прийшов до висновку про те, що в акті перевірки від 31 березня 2009 року № 0537/26/59/23/24929930 належним чином зафіксований факт порушення позивачем вимог щодо фіскалізації гральних автоматів з огляду на те, що з інформації, викладеній в підпункті 2.2.14 акта перевірки (Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки), та висновків акта перевірки (п. 3.1) можна зробити висновок про який факт порушення законодавства мова йде.

Позивач в своїй позовній заяві наводив доводи на спростування саме цього факту.

Доводи позивача викладені в позовній заяві та доповненнях з поясненнями визнаються судом безпідставними, а також такими, суперечать один одному.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, - у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням того, що при проведенні перевірки був встановлений факт застосування позивачем в своїй діяльності з надання гральних послуг десяти гральних автоматів в робочому режимі, які не були переведені у фіскальний режим роботи, незареєстровані, неопломбовані, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 3 400, 00 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває такий принцип адміністративного судочинства, як змагальність сторін, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 20 серпня 2010 року.