Рішення № 115868733, 21.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року № 320/27106/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та скасувати рішення №104650000057 від 12.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідок Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/32, №09.01-27/33;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням раніше виплачених сум) згідно довідок Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/32, №09.01-27/33, протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідок Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/32 та №09.01-27/33, однак відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку на підставі спірного рішення.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки з огляду на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, яким визнано неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, ОСОБА_1 як суддя у відставці набув право на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вказаного Закону, яким передбачено, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, однак після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 03.12.1996.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.07.2018 №2122/0/15-18 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Судом встановлено, що з липня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №640/17701/21 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на 19.02.2020 після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020;

- зобов`язано Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 та 01.01.2021 за формою згідно з Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаного судового рішення Вищим господарським судом України були видані позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.05.2023 №09.01-27/32 станом на 19.02.2020 та від 17.05.2023 №09.01-27/33 станом на 01.01.2021.

Згідно вказаних довідок суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 335 007,10 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 07.06.2023 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, до якої були долучені довідки Вищого господарського суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.05.2023 №09.01-27/32 та від 17.05.2023 №09.01-27/33.

За результатами розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 12.06.2023 №104650000057, яким відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з тим, що збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбувалося.

Не погоджуючись зі спірним рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIІІ).

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у пунктах 22-25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

Положеннями пункту 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон України №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, пункти 22, 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були виключені.

Згідно із пунктом 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У свою чергою пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто з набранням чинності Законом №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.

Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнане неконституційним.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правову позицію, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 зазначив, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24:00 год. цього дня. Відповідно, з 00:00 год. наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила в силу і діє.

За змістом рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, це рішення суду є зразковим для справ, у яких: позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 - дата ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з урахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; позивачі заявили аналогічні позовні вимоги по-різному висловлені, але однакові по суті - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та/або не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Отже, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, тому з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. У той же час, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Пунктом 2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі Порядок №3-1), встановлено, що заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України (пункт 6 розділу IV Порядку № 3-1).

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).

Згідно з пунктами 7-9 розділу IV Порядку № 3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Отже, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі відповідних довідок.

У зв`язку з цим, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.06.2023 у справі №104650000057 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відображені в ньому підстави для відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (відсутність факту збільшення розміру складових суддівської винагороди) не відповідають положенням чинного законодавства.

Оскільки довідки про суддівську винагороду судді у відставці є підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають задоволенню, як похідні, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №09.01-27/32 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 та на підставі довідки Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №09.01-27/33 з 01.01.2021.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути окрему увагу на таке.

Так, як було вказано вище, у довідках Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №09.01-27/32 та від 17.05.2023 №09.01-27/33 розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання позивача як судді у відставці був розрахований виходячи з розміру посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а не судді Вищого господарського суду України, з посади якої позивача було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Такі довідки були видані Вищим господарським судом України на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №640/17701/21, яким, як було вказано вище, ВГСУ був зобов`язаний видати довідки саме з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Водночас, щодо розміру базового посадового окладу, який має застосовуватись у такому випадку Верховний Суд у постановах від 04.07.2023 у справі №640/1064/21, від 05.07.2023 у справі № 761/26688/20, від 13.09.2023 у справі №640/6204/21, від 27.09.2023 у справі №640/10671/22 виснував, що в спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на те, що до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Законом № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

Згідно з частиною другою статті 31 Закону №2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Причому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

При цьому, в силу вимог Закону № 2453-VI ВГСУ був вищим спеціалізованим судом, а відтак суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Натомість, довідки від 17.05.2023 №09.01-27/32 та від 17.05.2023 №09.01-27/33 були видані Вищим господарським судом України на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що відповідає принципу обов`язковості судових рішень як одній із засад судочинства.

Так, стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною третьою статті 2 КАС України також визначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду у контексті статті 6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.

«Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).

Суд зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №640/17701/21 набрало законної сили та підлягало виконанню, що і було зроблено Вищим господарським судом України шляхом видачі довідок від 17.05.2023 №09.01-27/32 та від 17.05.2023 №09.01-27/33.

З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що Шостим апеляційним адміністративним судом були постановлені такі ухвали:

- від 07.12.2022, якою у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Вищого господарського суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року було витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №640/17701/21;

- від 26.12.2022, якою апеляційну скаргу Вищого господарського суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі №640/17701/21 було залишено без руху;

- від 20.02.2023, якою відмовлено у задоволенні клопотання Вищого господарського суду України про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вищого господарського суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі №640/17701/21;

- від 22.03.2023 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Вищого господарського суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року було витребувано з Київського окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №640/17701/21.

З наведеного вбачається, що довідки від 17.05.2023 №09.01-27/32 та від 17.05.2023 №09.01-27/33 були видані після повернення судом апеляційної інстанції першої скарги Вищого господарського суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі №640/17701/21 та, відповідно, набрання цим рішенням законної сили, що тягне за собою обов`язок виконання такого рішення. При цьому, у разі скасування вищевказаного судового рішення за результатом апеляційного розгляду повторно поданої апеляційної скарги учасники судового процесу будуть вправі скористатися відповідними процесуальними інструментами, наприклад, інститутом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.06.2023 №104650000057 про відмову у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання на підставі довідок Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/32 та №09.01-27/33.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання на підставі довідки Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/32 з 19.02.2020.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання на підставі довідки Вищого господарського суду України від 17.05.2023 №№09.01-27/33 з 01.01.2021.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів(з), вул.Саєнка Андрія, буд.10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.