Рішення № 115868731, 21.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року № 320/10742/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650008587 від 04.04.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу внесені до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 15.08.1988 по 23.10.1995 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи виробничого кооперативу "Декор-2" на підставі наказів про прийняття на роботу №162-К від 15.08.1988 та про звільнення №131 від 29.10.1995 - 7 років 2 місяці 9 днів;

- з 24.10.1995 по 16.12.1996 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ "Фірма Детур" на підставі наказів про прийняття на роботу №80-К від 24.10.1995 та про звільнення №211-К від 16.12.1996 - 1 рік 1 місяць 23 дні;

- з 19.12.1996 по 19.03.1998 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ "Декор-2" на підставі наказів про прийняття на роботу №151-К від 19.12.1996 та про звільнення №11-К від 19.03.1998 - 1 рік місяців 1 день;

- з 01.07.1977 по 22.10.1979 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №6 від 22.02.2022, яка видана ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод";

- період строкової військової служби за військовим квитком НОМЕР_2 та довідкою І відділу Бучанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.05.2022 №1500 з 23.10.1979 по 17.10.1987;

- період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 22.01.2007 по 31.12.2016 - 9 років 11 місяців 10 днів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058) з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки разом із заявою про призначення пенсію ним було надано відповідачу усі необхідні документи, які підтверджують наявність у нього достатнього страхового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надало.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог зазначило, що спірне рішення було прийнято Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області з підстав відсутності у ОСОБА_1 страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Проте, відповідач долучив до матеріалів справи пояснення, в яких зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймало спірне рішення, а тому не є належним відповідачем по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області проти позову заперечувало та у відзиві на позовну заяву зазначило, що до страхового стажу не були зараховані періоди позивача роботи, які вказані у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1988, оскільки при внесенні запису про прийняття на роботу відсутні відомості про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу.

Крім того, до страхового стажу не зарахований період військової служби позивача, оскільки у військовому квитку відсутній підпис.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення було прийнято ним правомірно та обґрунтовано.

Крім того, відповідач зауважив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.07.1977 по 22.10.1979 на підставі довідки ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод" про заробітну плату для обчислення пенсії №6 від 22.02.2022, оскільки позивач не долучав вказану довідку до заяви про призначення пенсії від 25.03.2022.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Центральним СВМГУ МВС України в Київській області 25.07.1995.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 25.03.2022 про призначення пенсії зі віком.

До вказаної заяви позивачем були долучені такі документи: паспорт громадянина України - ОСОБА_2 ; картка платника податків; свідоцтво про народження; військовий квиток серії НОМЕР_4 від 29.06.1990; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 від 22.01.2007; дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1988; витяг з ЄРС для ФОП; довідка форми ОК-5.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами розгляду вказаних документів (за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення від 04.04.2022 №104650008587, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, у спірному рішенні відповідач зазначив, що згідно наданих до заяви документів про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, страховий стаж складає 07 років 06 місяців та 21 день.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1988, так як надано дублікат трудової книжки, період військової служби, оскільки відсутній підпис.

Так, з розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу позивачу були зараховані періоди роботи з 24.03.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 10.10.2005.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо пенсійного забезпечення позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України листом від 30.09.2022 №1000-0202-8/97937 повідомило позивачу, що страховий стаж позивача становить 7 років 6 місяців 21 день.

До страхового стажу не враховано періоди роботи, а саме:

- записи з дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви підприємств;

- період проходження строкової військової служби, оскільки у військовому квитку відсутній особистий підпис заявника.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 2.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

Як зазначено вище, Головне управління ПФУ у Волинській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, у спірному рішенні зазначив про незарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 по трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1988 з підстав надання позивачем дублікату трудової книжки.

Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив про не зарахування до страхового стажу періоду військової служби позивача, оскільки відсутній підпис, з приводу чого суд зазначає таке.

Як зазначено вище, до заяви про призначення пенсії позивачем було додано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1988.

Так, з дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1988, заповненого посадовою особою Виробничого кооперативу "Декор-2", вбачається, що позивач працював:

- з 15.08.1988 по 23.10.1995 - слюсарем з сумісництвом професії водія;

- з 24.10.1995 по 16.12.1996 - водієм з сумісництвом професії слюсаря з ремонту в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фірма Детур";

- з 19.12.1996 по 19.03.1998 - водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Декор-2";

- з 24.03.1998 по 10.10.2005 - водієм Первомайського лісництва Старопетрівської НДС.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відзиві на позовну заяву зазначило, що до страхового стажу не були зараховані періоди роботи, які вказані у дублікаті трудової книжки, оскільки при внесенні запису про прийняття на роботу відсутні відомості про підприємство, куди заявник був прийнятий на роботу.

Проте, суд ставиться критично до таких посилань відповідача, оскільки спірне рішення не містить саме таких мотивів відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи позивача до страхового стажу.

Так, у спірному рішенні відповідачем лише вказано на надання позивачем дублікату трудової книжки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з розрахунку страхового стажу вбачається зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його роботи з 24.03.1998 по 10.10.2005, відомості про які містяться в тому ж дублікаті трудової книжки.

За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані,наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974 (далі-Інструкція №162, яка була чинна на момент заповнення дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1988) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників та службовців державних кооперативних та суспільних підприємств, установ та організацій, які пропрацювали більше 5 років, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на нештатних працівників за умови, якщо він підлягає державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №162 у трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.13 розділу 2 Інструкції №162 встановлено, що в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовку зазначається повне найменування підприємства.

Вказана Інструкція втратила чинність з прийняттям Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Суд зазначає, що запис у дублікаті трудової книжки №1 про працевлаштування позивача 15.08.1988 на посаду слюсаря дійсно не містить відомостей про назву підприємства.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Суд наголошує на тому, що відсутній у трудовій книжці відомостей про підприємство свідчить виключно про неналежне виконання роботодавцем позивача обов`язку щодо ведення трудової книжки відповідного до вимог чинного законодавства.

Однак, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди його роботи з 15.08.1988 по 23.10.1995, з 24.10.1995 по 16.12.1996 та з 19.12.1996 по 19.03.1998, які вказані у дублікаті трудової книжки, яка в силу вимог чинного законодавства є документом, який підтверджує його трудовий стаж.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його військової служби, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у спірному рішенні зазначило про не зарахування періоду проходження строкової військової служби, оскільки у військовому квитку відсутній особистий підпис заявника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до заяви про призначення пенсії долучив військовий квиток серії НОМЕР_2 від 29.07.1990.

У вказаному документі зазначено про проходження позивачем військової служби у період з 23.10.1979 по 17.10.1981.

У графі "Особистий підпис власника" військового квитка відсутній підпис позивача.

Проте, суд вважає, що вказаний недолік заповнення військового квитка не є обставиною, яка ставить під сумнів факт проходження ОСОБА_1 військової служби у відповідний період.

Крім того, суд наголошує на тому, що військовий квиток містить підпис відповідної посадової особи та відбиток печатки у графах щодо початок проходження та завершення військової служби.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 23.10.1979 по 17.10.1981.

Також у позовній заяві позивач зазначив, що йому не було зараховано до страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 22.01.2007 по 31.12.2016, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3-1 розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з 22.01.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У позовній заяві позивач зазначив, що сплачені ним внески за період здійснення підприємницької діяльності були зараховані на іншу особу - ОСОБА_3 , якому був присвоєний РНОКПП НОМЕР_7 .

Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано: довідку про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків від 26.03.2021, відповідного до якої було змінено РНОКПП позивача " НОМЕР_7 " на " НОМЕР_6 ".

Також позивач надав разом із заявою індивідуальну відомість про застраховану особу за формою ОК-5.

Проте, суд наголошує на тому, що вказана відомість не містить жодних відомостей про сплату позивачем єдиного соціального внеску за період з 22.01.2007 по 31.12.2016 як за РНОКПП НОМЕР_7 , так і за РНОКПП НОМЕР_6 .

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи ухвалою суду від 03.01.2023 було витребувано від позивача: копії доказів на підтвердження звернення до територіальних органів ДПС України щодо факту зарахування сплаченого ним єдиного соціального внеску на ОСОБА_3 за період з січня 2011 року по грудень 2016 року та зміну позивачем реєстраційного номеру облікової картки платника податків; докази сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 22.01.2007 по 31.12.2016.

Проте, позивач всупереч вимогам ухвали суду не надав доказів сплати ним ЄСВ за період з 22.01.2007 по 31.12.2016.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем ЄСВ за період з 22.01.2007 по 31.12.2016, підстави для зарахування вказаного періоду підприємницької діяльності позивача до страхового стажу відсутні.

Щодо посилань позивача на безпідставність не зарахування органами ПФУ до його страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1977 по 22.10.1979 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №6 від 22.02.2022, яка видана ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод", суд зазначає таке.

Позивач долучив до матеріалів справи довідку ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод" про заробітну плату для обчисленні пенсії від 22.02.2023 №06, з якої вбачається нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з липня 1977 року по серпень 1979 року та листопад 1979 року.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відзиві на позовну заяву зазначило, що ОСОБА_1 не долучав до заяви про призначення пенсії від 25.03.2022 довідку ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод" про заробітну плату для обчисленні пенсії від 22.02.2023 №06.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не долучав до заяви про призначення пенсії від 25.03.2022 довідку ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод" про заробітну плату для обчисленні пенсії від 22.02.2023 №06.

Крім того, відомості про вказаний документів відсутні в розписці-повідомлення, складеній посадовою особою ГУ ПФУ у Київській області.

Вказане, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача обов`язку щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи по вказаній довідці на момент прийняття спірного рішення.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується безпідставність не зарахування Головним управління Пенсійного фонду України у Волинській області до страхового стажу позивача періодів його роботи, які вказані у дублікаті трудової книжки, та періоду військової служби, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.04.2022 №104650008587 про відмову у призначенні пенсії.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу внесені до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 з 15.08.1988 по 23.10.1995 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи виробничого кооперативу "Декор-2" на підставі наказів про прийняття на роботу №162-К від 15.08.1988 та про звільнення №131 від 29.10.1995 - 7 років 2 місяці 9 днів; з 24.10.1995 по 16.12.1996 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ "Фірма Детур" на підставі наказів про прийняття на роботу №80-К від 24.10.1995 та про звільнення №211-К від 16.12.1996 - 1 рік 1 місяць 23 дні; з 19.12.1996 по 19.03.1998 завірено печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ "Декор-2" на підставі наказів про прийняття на роботу №151-К від 19.12.1996 та про звільнення №11-К від 19.03.1998 - 1 рік місяців 1 день; з 01.07.1977 по 22.10.1979 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №6 від 22.02.2022, яка видана ПАТ "Третій Київський авторемонтний завод"; період строкової військової служби за військовим квитком НОМЕР_2 та довідкою І відділу Бучанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.05.2022 №1500 з 23.10.1979 по 17.10.1987; період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 22.01.2007 по 31.12.2016 - 9 років 11 місяців 10 днів, суд зазначає таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що відповідач у спірному рішенні, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, зазначив про незарахування до страхового стажу періодів його роботи, які вказані у дублікаті трудової книжки та у період військової служби відповідно до військового квитка.

Отже, відповідач не досліджував вказані документи на предмет достатності, вказаних у ній періодів страхового стажу позивача, для призначення його пенсії за віком.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати відповідні періоди роботи та служби, оскільки вказана вимога є передчасною.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, як територіальний орган ПФУ, яким було прийнято спірне рішення повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, оскільки спірне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Таким чином, позовні вимоги підлягають часткового задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 20.10.2022 №0.0.2714387265.1.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, становить 992,40 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.04.2022 №104650008587 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код: 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.22В).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.