Рішення № 115868735, 21.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року № 320/27114/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, яка проявляється у формі не поновлення пенсійних виплат ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 22.04.2019 по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недотриманої пенсії за період з 22.04.2019 по день поновлення виплати пенсії, в місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що до 2019 року ОСОБА_1 проживала на території Автономної Республіки Крим, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м.Ялта та отримувала пенсію за віком.

У 2019 році позивач виїхала з АР Крим внаслідок чого йому було припинено виплату пенсії.

Позивач зазначила, що вона зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявами про поновлення виплати пенсії, проте відповідач неодноразово відмовляв у вчиненні таких дій, посилаючись на неможливість звернення до пенсійних органів російської федерації із запитом про надання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, а тому звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в силу вимог чинного законодавства виплату пенсії особам, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим або м. Севастополя та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, можливо проводити за наявності пенсійної справи та атестату про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

Відповідач зауважив, що з огляду на дію на території України воєнного стану, відсутня можливість звернення до пенсійних органів російської федерації із запитом про надання пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для поновлення позивачу виплати пенсії відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 2 відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 26.09.2000.

Як вбачається з паспорта, зареєстрованим місцем проживання позивача з 22.04.2019 є: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що Управлінням соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києва державної адміністрації було видано позивачу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022 №3002-5000577937.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про поновлення виплати пенсії від 01.04.2022.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 11.05.2022 №8976-7145/К-02/8-2600/22 повідомило, що в силу вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про затвердження воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан.

Виходячи з вищенаведеного, надіслати запит щодо витребування пенсійної справи до російської федерації наразі немає можливості у зв`язку з відсутністю поштового з`єднання з країною-агресором.

Судом встановлено, що позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про поновлення виплати пенсії від 23.07.2022.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 27.07.2022 №15776-15661/К-02/8-2600/22 надало відповідь на вказану заяву, яка є аналогічною за змістом із відповіддю, наданою відповідачем листом від 11.05.2022 №8976-7145/К-02/8-2600/22.

Департамент Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України у відповідь на звернення позивача про виплату пенсії листом від 04.08.2022 №18163-18426/К-03/8-2800/22 повідомив, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, зокрема, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

У листі вказано, що оскільки попереднім місцем проживання позивача зазначено Автономну Республіку Крим, яка на даний час належить до тимчасово окупованої території, в органів Пенсійного фонду України в період дії правового режиму воєнного стану відсутні повноваження отримати необхідні для поновлення виплати пенсії документи.

Надалі позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 19.12.2022 про поновлення виплати пенсії з травня 2019 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відповідь на заяву позивача про виплату пенсії листом від 05.01.2023 №448-29825/К-02/8-2600/23 повідомило, що поновлення виплати пенсії особі, яка переселилась з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на територію, підконтрольну українській владі, можливе при наданні цією особою пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії в російській федерації з конкретної дати (атестат).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті першої Закону №1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706 передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною першою статті 7 Закону №1706 передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина третя статті 7 Закону №1706).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №1706 внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством Укрпошта з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону №1058 право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 49 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Відповідно до частини першої та другої статті 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79791532) зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у листах-відповідях не вказано конкретну підставу відмови у виплаті позивачу пенсії, передбачену ст.49 Закону№1058.

Так, відповідач в якості підстави для відмови у поновлені позивачу виплати пенсії вказує на те, що в силу вимог чинного законодавства для поновлення виплати позивачу пенсії необхідно отримати відповідь на запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Проте, з огляду на дію на території України воєнного стану, надіслати запит щодо витребування пенсійної справи до російської федерації наразі немає можливості у зв`язку з відсутністю поштового з`єднання з країною-агресором, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною другою статті 20 Закону №389 встановлено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м.Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.06.2014 (далі - Порядок №234).

Відповідно до пункту 3 Порядку №234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Пунктом 4 Порядку №234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Отже, з вищенаведених положень Порядку №234 вбачається, що необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та з 30.03.2022 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що посилання відповідачів на необхідність витребування пенсійної справи позивача у пенсійних органів російської федерації для поновлення виплати їй пенсії, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що умова щодо отримання пенсійної справи від органів російської федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати. Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення фізичних осіб або ж навіть органів ПФ України до органів російської федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, є фактично неможливим, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.

Крім того, суд зазначає, що відсутність пенсійної справи у паперовій формі не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії або у її призначенні, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновлені виплати пенсії.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо непоновлення виплати позивачу пенсії за віком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 22.04.2019 по теперішній час та нарахувати та виплатити позивачу суму недотриманої пенсії за період з 22.04.2019 по день поновлення виплати пенсії, в місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження припинення позивачу виплати пенсії саме з 22.04.2019.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач неправомірно відмови позивачу у поновлені виплати пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити позивачу виплату пенсії за віком з дати звернення ОСОБА_1 з першою заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 01.04.2022.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, становить 1073,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо нездійснення поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м.Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.04.2022.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.