Постанова № 11586497, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.10Справа №2а-3006/10/5/0170 14:34 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецької Ю.В. розглянувши за участю представників відповідача Павленко С.В. НОМЕР_1, Семенова М.В. НОМЕР_2 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим,

до Приватного підприємства «Техногаз»,

про стягнення заборгованості в розмірі 8525,50 грн.

Обставини справи: Красноперекопська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «Техногаз» заборгованості в розмірі 8525,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем до теперішнього часу не сплачені штрафні (фінансові) санкції які нараховані на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000692330 від 15.05.2009р. Зазначені рішення прийнято за порушення відповідачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке зафіксоване в акті перевірки № 0077/01/07/23/32188245 від 30.04.09р.

Позивач явку свого представника у судове засідання 04.10.2010р. не забезпечив, однак надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідач проти позову заперечує. В запереченнях на позов зазначив, ані в Акті перевірки від 30.04.09р. ані в позовної заяві позивачем не зазначено у чому саме виразилось порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» . Отже відповідач вважає, що позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення, яке відповідач не допускав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2009р. позивачем проведена перевірка контролю за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме, проведена перевірка АГЗС, яка належить відповідачу.

Під час проведення перевірки встановлено фактичні залишки сжиженого газу у кількості 1856,556 кг за ціною 4,25 грн. на суму 7890,36 грн. Відповідно до не фіскального чеку «дані по товарам» залишки газа сжиженого складають 2859,556 кг за ціною 4,25 грн. на суму 12153,11 грн. Залишок газу сжиженого станом на 27.04.2009р. складає 6619,848 кг, приход газа сжиженого по внутрішній накладній № 4 від 29.04.09р. склав 2370 кг. Вибуття газу по контрольним стрічкам склало 6130,292 кг. В результаті інвентаризації виявлена недостача газу сжиженого у кількості 1003 кг на суму 4262,75 грн. У звязку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки складений акт за № 0077/01/07/23/32188245 від 30.04.3009р. (а.с.7-8), який покладений у підставу прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000692330 від 15.05.2009р., в розмірі 8525,50 грн.

Зазначене рішення отримане відповідачем 26.05.2010р., але штрафні санкції до теперішнього часу не оплачені, у звязку з чим позивач звернувся до суду із позовом.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон про РРО).

Пунктом 12 ст. 3 Закону про РРО закріплено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО передбачена ст. 20 зазначеного Закону, відповідно до якої до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 2 ст. 3 якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи є належним чином завірені копії всіх відповідних документів, що підтверджують облік товарних запасів (договори купівлі-продажу сжиженого газу, накладні, відомості з реалізації, звіти, рахунки, платіжні доручення).

З наданих документів вбачається, що вони відповідають наведеним приписам законодавства, як в частині відповідності визначенню первинних документів, так і в частині вимог до їх оформлення, тому можуть вважатися належними та допустимими доказами відповідно до ст.70 КАСУ.

Згідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9). Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

Також судом досліджені надані відповідачем товарні звіти які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" про первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують передачу товарів зі складу до місця реалізації. Таким чином суд робить висновок, що відповідач внутрішнє переміщення товарів зі складу виконував із обов'язковим застосуванням відповідного документу на переміщення товару через матеріально-відповідальну особу.

Разом з тим, позивач в акті перевірки зазначає, що під час перевірки проведено інвентаризацію ТМЗ, в результаті якої виявлено недостачу газу сжиженого в кількості 1003 кг на суму 4262,75 грн.

Суд зазначає, що перелік прав, якими законодавець наділяє органи державної податкової служби, передбачений ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509. Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону № 509 встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищезазначеної норми вбачається, що органи державної податкової служби наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи державної податкової служби ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію, отже суд вважає такі дії посадових осіб позивача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Таким чином, висновок позивача щодо порушення відповідачем п. 12 ст. 3 Закону про РРО є безпідставним.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником позивача під час розгляду справи не надано.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття рішення, на підставі якого позивач просить стягнути штрафні (фінансові) санкції, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Так згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення № 000692330 від 15.05.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8525,50 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, у звязку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення зазначених санкцій.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 04.10.10р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 11.10.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.