Рішення № 1158579, 06.11.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.07 Справа № 1/22/07

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів», м. Запоріжжя

про стягнення 8770,25 грн.,

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 31.08.1999 р.;

від відповідача -Шонія М.В., дор. б/н від 06.11.2007 р.; Орлов І.В., дор. б/н від 06.11.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.10.2007 р. в господарський суд Запорізької області звернувся приватний підприємець ОСОБА_1з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів»про стягнення 8770,25 грн., на підставі договору № 070405/1 від 05.04.2007 р. та ст.ст. 624, 625, 692 Цивільного кодексу України.

15.10.2007 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 06.11.2007 р. Судове засідання закінчено 06.11.2007 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені в позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 4500,00 грн. основного боргу, 220,50грн. інфляції, 180,25 грн. річних та 3870,00 грн. пені на підставах викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні усно визнали наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 4500,00 грн. Крім того, представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому вказано, що відповідач не згодний із розрахунком пені, оскільки, в силу Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і зазначає, сума пені за вказаний позивачем період дорівнює 343,35грн.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2007 р. між позивачем та відповідачем у справі укладений договір № 070405/1 (надалі -Договір). До договору № 070405/1 від 05.04.2007 р. укладено специфікацію № 1 від 05.04.2007 р., в якій вказано найменування товару, який позивач зобов'язується передати відповідачу, згідно умов договору, а саме: крупу манну екструдовану та крупу рисову екструдовану, кількість ціна та вартість визначається згідно накладних.

Предметом Договору є зобов'язання продавця -позивача передавати, а покупця -відповідача приймати і сплачувати товар, в найменуванні, кількості і ціні згідно специфікацій, узгоджених сторонами, які є невід'ємними частинами даного Договору -пункт 1.1. Договору.

05.04.2007 р. позивач поставив, а відповідач прийняв, крупу рисову екструдовану в кількості 1000 кг по ціні 3,75 грн. без ПДВ на суму 4500,00 грн. з ПДВ, факт чого підтверджується видатковою накладною № М-00000034 від 05.04.2007 р.

Оплата товару провадиться відповідачем на потязі 7 календарних днів з дня отримання товару, в повному обсязі, в безготівковій формі, на поточний рахунок позивача (п. 3.1. Договору).

На підставі наявних в справі документальних доказів, встановлено, що позивач належним чином виконав свої обов'язки, згідно умов Договору.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором і не оплатив поставлену продукцію у встановлені Договором строки.

Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 4500,00 грн., відповідач згодний з сумою основного боргу, яка до теперішнього часу є не погашеною.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4500,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності…(п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом Договору та факт наявності заборгованості відповідача в сумі 4500,00 грн., позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4500,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3870,00 грн. пені за період часу з 12.04.2007 р. по 01.10.2007 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, …, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 4.4. Договору обумовили, що у разі порушення термінів поплати відповідач сплачує позивачу всю неоплачену суму та пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком пені -сума пені з 12.04.2007 р. по 01.10.2007 р. складає 3870,0 грн. Дана вимога не обґрунтована та підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. є спеціальним законом для стягнення пені за порушення умов договору.

В преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»вказано, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеня за період часу з 12.04.2007 р. по 01.10.2007 р. складає 343,35 грн.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в частині стягнення з позивача 343,35 грн., в іншій частині стягнення суми пені, в позові слід відмовити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період часу з 12.04.2007 р. по 01.10.2007р., що складає 4720,50 грн. (інфляція -220,50 грн.) і 8,5% річних за період часу з 12.04.2007р. по 01.10.2007 р., що складає 180,25 грн.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що згідно з чинним законодавством, при відстрочці платежу, відповідач сплачує позивачу 8,5 % річних від суми коштів, які перебували у користуванні відповідача за період з моменту передачі товару до дати оплати за товар, враховуючи індекс інфляції за даний період.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача -збитки від інфляції за період часу з 12.04.2007 р. по 01.10.2007 р. складають 220,50 грн., 8,5 % річних за період часу з 12.04.2007 р. по 01.10.2007 р. складає 180,25 грн.

Надані позивачем розрахунки збитків від інфляції та 8,5 % річних є обґрунтованими, зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 220,50 грн. та 8,5 % річних в розмірі 180,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27, р/р 26004301160804 у Філії «Запорізьке центральне відділення ПІБ», МФО 313355, код 33570613) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_2) 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 343 (триста сорок три) грн. 35 коп. пені, 220 (двісті двадцять) грн. 50 коп. витрат від інфляції, 180 (сто вісімдесят) грн. 25 коп. -8,5% річних за користування грошовими коштами, 60 (шістдесят) грн. 98 коп. державного мита та 69 (шістдесят дев'ять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 листопада 2007 року.