Ухвала суду № 11573794, 23.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2010 р. м. КиївК-3389/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Руднєвої І.В.,

представника відповідача Харламова А.В., Ярмака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальта Лтд»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року

у справі №2-а-6336/08/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальта Лтд»

до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальта Лтд»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 10 вересня 2009 року № 0002302301/0/7506 в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1021004,50 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 204201,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 10 вересня 2009 року № 0002292301/0/7507 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 06 листопада 2008 року).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року позовну заяву задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0002302301/0/7506 від 10 вересня 2008 року в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1221004,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 204201,00 грн. та № 0002292301/0/7507 від 10 вересня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мальта Лтд»6,80 грн. відшкодування сплаченого мита (в редакції ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року про виправлення описки).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Мальта Лтд», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року та залишити без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Хмельницькому провела виїзну планову перевірку ТОВ «Мальта Лтд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої було складено акт від 01 вересня 2008 року № 8092.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні відємного значення обєкта оподаткування на 124314,00 грн. та заниженні податкового зобовязання по податку на прибуток на 1022179,00 грн.; порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість в лютому 2008 року на 841667,00 грн.

10 вересня 2008 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002302301/0/7506, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Мальта Лтд»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1226615,00 грн., з яких 1022179,00 грн. за основним платежем, 204436,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

10 вересня 2008 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0/7507, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Мальта Лтд»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1262501,00 грн., з яких 841667,00 грн. за основним платежем, 420834,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено, що ТОВ «Мальта Лтд»та ТОВ «Трансполіс ЛТД», укладаючи договір про надання послуг № 1095 від 14 лютого 2008 року, діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, в звязку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість послуг з підготовки до продажу цілісного майнового комплексу в сумі 4208333,33 грн., а податок на додану вартість у сумі 841666,67 грн. до податкового кредиту в лютому 2008 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що договір про надання послуг № 1095 від 14 лютого 2008 року був укладений без мети реального настання правових наслідків, в цілях заниження обєкта оподаткування та несплати податків, оскільки ТОВ «Мальта Лтд»не надано доказів отримання ним рішення Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України про відчуження військового майна цілісного майнового комплексу військового містечка № 62 та також будь-яких доказів щодо вилучення вказаного військового майна з оперативного управління військової частини, ініціювання його передачі, створення комісії з питань передачі військового майна.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2008 року між ТОВ «Мальта Лтд»(замовник) та ТОВ «Трансполіс ЛТД»(виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1095 (далі договір), предметом якого є надання виконавцем послуг на умовах, вказаних в договорі, спрямованих на придбання та юридичне оформлення замовником цілісного майнового комплексу військового містечка № 62 з земельною ділянкою площею 1,5 га, на якій він розташований, що знаходиться на балансі Міністерства оборони України, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лесі Українки, 25 (далі комплекс), та в рамках програми «Створення торгово-транспортної мережі по системі ДООР-ТО-ДООР»розробка Проекту Концепції торгово-транспортної мережі за технологією ДООР-ТО-ДООР. Київський регіон (далі проект). Умови надання послуг по розробці проекту та основні напрямки досліджень по проекту виконавця визначається сторонами в технічному завданні (додаток № 1 до цього договору) та в окремих договорах/додаткових угодах (пункт 1.1 статті 1 договору). Вартість комплекса, передбаченого пунктом 1.1 даного договору, не повинна перевищувати 15150000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість (пункт 1.1 статті 1 договору). Під діями, передбаченими пунктом 1.1 цього договору, сторони розуміють: збирання, аналіз та систематизація відомостей про власника комплекса та про склад майна комплекса; проведення з власником комплекса переговорів з приводу купівлі-продажу комплекса; сприяння в укладання з власником комплекса договору купівлі-продажу комплекса, визначення умов, термінів та порядку виконання такого договору (пункт 2.1 статті 2 договору). Результатом послуг, виконаних належним чином, сторони визнають придбання у власність замовником комплекса, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, за ціною, що не перевищує або дорівнює ціні, яка зазначена в пункті 1.2 цього договору (пункт 4.1 статті 4 договору). Розрахунок з виконавцем проводиться наступним чином: 5050000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 84166,67 грн. для використання на експертну оцінку комплекса та підготовку його до продажу сплачуються замовником виконавцю на протязі пяти банківських днів з моменту підписання цього договору (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 договору); 2525000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 420833,33 грн. для використання на підготовку комплекса до продажу на конкурсних або інших, передбачених чинним законодавством, засадах сплачуються замовником виконавцю на протязі пяти банківських днів з моменту оголошення торгів на конкурсних або інших, передбачених чинним законодавством, засадах (підпункт 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 договору); 17675000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2945833,33 грн. у якості оплати замовником послуг виконавця та замовлення на виконання проекту транспортної логістики комплекса, на протязі пяти банківських днів з моменту отримання останнього документів (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору): укладання замовником з Фондом державного майна України (чи іншим органом державної влади, який має повноваження на відчуження комплекса) договору купівлі-продажу комплекса (підпункт 5.2.3.1 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору), оформлення виконавцем акту права власності на імя замовника на земельну ділянку комплекса в державному комітеті земельних ресурсів при Кабінеті міністрів України (підпункт 5.2.3.2 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору), реєстрація вказаних вище документів у Земельному кадастрі на імя замовника (підпункт 5.2.3.3 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору), оформлення акту БТІ та імя замовника у якості нового власника комплекса (підпункт 5.2.3.4 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору), оформлення акту інвентаризації комплекса (підпункт 5.2.3.5 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору), оформлення акту прийому-передачі комплекса між власником комплекса та замовником (підпункт 5.2.3.6 підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 договору). У випадку недосягнення результату, передбаченого пунктом 4.1 цього договору, а саме не придбання замовником комплексу за ціною, що не перевищує або дорівнює ціні, яка зазначена пункті 1.2 цього договору, виконавець зобовязується на протязі семи днів з моменту направлення письмової вимоги замовника, повернути отримані грошові кошти у повному розмірі (пункт 5.5 статті 5 договору). Сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку (пункт 8.1 статті 8 договору). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 11.1 статті 11 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2008 року (пункт 11.2 статті 11 договору).

На виконання умов підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного договору, 21 лютого 2008 року позивач перерахував ТОВ «Трансполіс ЛТД»аванс у розмірі 5050000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 841666,67 грн.), що підтверджується випискою банку, а ТОВ «Трансполіс ЛТД»видало позивачу податкову накладну № 2 від 21 лютого 2008 року на загальну суму 5050000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 841666,67 грн.), на підставі якої позивач вартість послуг на експертну оцінку комплексу та підготовку його до продажу в сумі 4208333,33 грн. відніс до валових витрат, а суму податку на додану вартість у розмірі 841666,67 грн. до податкового кредиту в лютому 2008 року.

Матеріали справи містять також довідку ДПІ у Соломянському районі м. Києва «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трансполіс ЛТД» з питань правових відносин з ТОВ «Мальта Лтд»за період з 01 лютого 2008 року по 29 лютого 2008 року»від 20 серпня 2008 року № 1467/23-10/23508853, в якій вказано, що ТОВ «Трансполіс ЛТД» надало послуги (отримано попередню оплату) та виписано податкову накладну № 2 від 21 лютого 2008 року на загальну суму 5050000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 841666,67 грн.) на підставі договору про надання послуг № 1095 від 14 лютого 2008 року, сума податку на додану вартість по якій включена до податкового зобовязання лютого 2008 року, відображена у реєстрі виданих податкових накладних за лютий 2008 року та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року. Також у вказаній довідці зазначено, що станом на 12 серпня 2008 року кредиторська заборгованість ТОВ «Трансполіс ЛТД»по розрахунках з ТОВ «Мальта Лтд»складає 5050000,00 грн.

28 серпня 2008 року позивач звернувся до ТОВ «Трансполіс ЛТД»з претензією № 24, в якій просив останнього повернути грошові кошти у сумі 5050000,00 грн., перераховані у відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 договору, а також сплатити штраф у розмірі 505000,00 грн. згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 договору, у звязку з тим, що виконавцем на дату виставлення претензії не надано жодних послуг, спрямованих на виконання умов договору, внаслідок чого кінцева мета договору досягнута не була.

23 вересня 2008 року ТОВ «Трансполіс ЛТД»направило позивачу відповідь на претензію, в якій вказало, що не має можливості надати всіх передбачених договором послуг в частині сприяння в укладенні замовником з власником комплексу договору купівлі-продажу комплексу до виконання органами державної влади пунктів 5, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2008 року № 313 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності», якою встановлено, що відчуження об'єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них (підпункт 2 пункту 1 постанови), але виконує інші свої зобовязання за договором, зокрема, в частині експертної оцінки комплексу та виконання Концепції торгово-транспортної мережі за технологією ДООР-ТО-ДООР. Київський регіон. Також товариство відзначило, що відповідальність за недосягнення кінцевої мети договору може бути застосовано замовником до виконавця після закінчення строку дії договору, а саме після 31 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року № 346 було затверджено Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, одним із відповідальних за виконання та головних виконавців якої визначено, крім інших, ТОВ «Трансполіс ЛТД».

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2008 року № 313 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності»було встановлено, що відчуження об'єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 договору про надання послуг № 1095 від 14 лютого 2008 року сторони визначили, що під непереборною силою у цьому договорі розуміються, зокрема, видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного та неправомірного висновку, що договір про надання послуг № 1095 від 14 лютого 2008 року був укладений без мети настання реальних правових наслідків, в цілях заниження обєкта оподаткування, а отже є нікчемним.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом першої інстанцій було встановлено, що всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача у сумі 5050000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 841666,67 грн. (банківська виписка, податкова накладна, а також довідка ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 20 серпня 2008 року № 1467/23-10/23508853) є у позивача та наявні в матеріалах справи.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що витрати, повязані з оплатою позивачем вартості послуг у розмірі 4208333,00 грн., правомірно включені до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість у розмірі 841666,67 грн. до складу податкового кредиту у лютому 2008 року, оскільки факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суми зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1221004,50 грн. основного платежу та 204201,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та суми зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 841,667,00 грн. основного платежу та 420834,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальта Лтд»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Є. Маринчак

______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук