Ухвала суду № 11573800, 23.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2010 р. м. КиївК-57055/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Кузюка І.Ю.,

представника відповідача Ярмака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року

у справі №2-а-552/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0000032301/0 від 21 січня 2008 року та № 0000042301/0 від 21 січня 2008 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0000032301/0 від 21 січня 2008 року, яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 10557761,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1175863,50 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0000042301/0 від 21 січня 2008 року, яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13090258,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»6,80 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», посилаючись на те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області провела невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»за грудень місяць 2006 року, січень, червень місяці 2007 року з врахуванням зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, за результатами якої було складено акт № 49/23-00152230 від 18 січня 2008 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 8726839,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування в сумі 10557761,00 грн., в тому числі: за грудень 2006 року 3838324,00 грн., за січень 2007 року 4367710,00 грн., за червень 2007 року 2351727,00 грн., та зазначено, що у відповідності до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»було неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2006 року податок на додану вартість у сумі 19284600,00 грн. при придбанні у ТОВ «Рейнбоу ЛТД»нафтопродуктів, оскільки вказане підприємство не є виробником товарів, які у вересні 2006 року були ним реалізовані позивачу. Постачальником продукції для ТОВ «Рейнбоу ЛТД»було ПП «Детера», місцезнаходження якого не можливо встановити. В звязку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ПП «Детера», виступаючи виробником реалізованих товарів, не сплатило відповідну суму податку на додану вартість до бюджету, яку отримано в ціні реалізованого ТОВ «Рейнбоу ЛТД»товару. Оскільки ПП «Детера»не було здійснено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, то позивач не мав права на його відшкодування згідно положень пункту 1.3 статті 1, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

21 січня 2008 року ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000021301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» суму бюджетного відшкодування на 10557761,00 грн. та застосувала до ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1175863,50 грн.

21 січня 2008 року ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 13090258,50 грн., з яких 8726839,00 грн. за основним платежем, 4363419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції, підтвердженому належними первинними бухгалтерськими документами, не впливає на податковий кредит покупця в ланцюгу господарських операцій та суму податкового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

20 квітня 2006 року між ТОВ «Рейнбоу ЛТД»(постачальник) та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»(покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № П-94/2006, згідно умов якого постачальник зобовязується передати нафтопродукти (далі товар) в кількості, номенклатурі, за цінами та в строки, встановлені згідно додаткових умов, які являються невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити за товар визначену додатковими угодами грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної (пункт 1.2 статті 1 договору). Умови поставки у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»- EXW термінал ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»(пункт 2.3 статті 2 договору). Покупець зобовязаний здійснити оплату товару до 31 грудня 2008 року. Оплата здійснюється грошовими коштами або іншими дозволеними чинним законодавством видами оплат (пункт 3.1 статті 3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № П-94/2006 від 20 квітня 2006 року та додаткової угоди № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року ТОВ «Рейнбоу ЛТД»передало, а ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»прийняло у вересні 2006 року нафтопродукти згідно акту прийому-передачі № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року та видаткової накладної № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року та податкової накладної № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року на суму 115707600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19284600,00 грн.). Суму податку на додану вартість у розмірі 19284600,00 грн., сплачену у складі ціни за придбані нафтопродукти, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»на підставі податкової накладної № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року, виписаної ТОВ «Рейнбоу ЛТД», включило до складу податкового кредиту в грудні 2006 року.

Матеріали справи містять платіжні доручення (арк. справи 84-89), згідно яких ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» здійснило часткову оплату ТОВ «Рейнбоу ЛТД»кредиторської заборгованості за нафтопродукти згідно договору поставки нафтопродуктів № П-94/2006 від 20 квітня 2006 року.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2006 року та зменшення податкового кредиту за грудень 2006, січень 2007 року та червень 2007 року стала відповідь ДПІ у Мостиському районі № 11090/7/23 від 19 грудня 2007 року на запит ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про надання інформації щодо взаєморозрахунків ПП «Детера»з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», згідно якої перевірку ПП «Детера»провести не можливо у звязку з розшуком посадових осіб та непредставленням документів податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»мало відносини з ТОВ «Рейнбоу ЛТД», яке в свою чергу по другому ланцюгу мало відносини з ПП «Детера». Позивачем було отримано від ТОВ «Рейнбоу ЛТД», яке зареєстроване у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість, та яким було видано позивачу належним чином оформлену податкову накладну на нафтопродукти, придбані відповідно до укладеного договору поставки нафтопродуктів № П-94/2006 від 20 квітня 2006 року та додаткової угоди до нього № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року. Вказана продукція була частково оплачена підприємством грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, шляхом безготівкових розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Фактичне придбання позивачем продукції за укладеним договором купівлі-продажу нафтопродуктів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені судами в ході розгляду справи та відповідачем не заперечується. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбання підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкової накладної № 0914-0000000001 від 14 вересня 2006 року, виписаної ТОВ «Рейнбоу ЛТД», декларування бюджетного відшкодування, і як наслідок, відсутності порушення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»вимог пункту 1.3 статті 1, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Є. Маринчак

______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук