Постанова № 11571598, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2323/09/1370 у 2-х томах Головуючий у 1-й інстанції: Очківський В.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

23.05.2008 позивач звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просив:

- визнати нечинним наказ № 693-К від 25.04.2008 державної митної служби України в частині звільнення його 30.04.2008 з посади головного інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці.

- поновити його на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець»

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008 позов задоволено повністю:

- визнано нечинним наказ Голови Державної митної служби України № 963-к від 25.04.2008 в частині звільнення ОСОБА_2 з 30.04.2008 з посади головного інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Краковець»Львівської митниці;

- стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_2 14776 грн. 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Голови Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008, поряд з іншими, з 01.05.2008 ліквідовано Західну регіональну митницю. На її місці відповідним наказом за № 64 того ж числа утворено Львівську Митницю з встановленням попереднього коду (209000000).

Згідно з викладеним та на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України Наказом Голови Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008, в числі інших, з 30.04.2008 з посади головного інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці звільнено ОСОБА_2

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.

Аналізуючи зміст наказів № 61 та № 64 від 29.01.2008, суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідація Західної регіональної митниці та створення Львівської митниці є удаваними правочинами, хоча їх форма й не суперечить ст.ст. 14, 15 Митного кодексу України, Положенню про Державну митну службу України (посилання в наказах) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Так, обґрунтування наказу № 61 (підстава його видання) «з метою оптимізації діяльності й структури»та резолютивна частина «ліквідувати»є алогічними, суперечливими та взаємовиключними. Це ж стосується й наказу № 64, оскільки не можна оптимізувати діяльність і структуру новоутвореної установи, яка не є правонаступником попередньої. Більш того, в судовому засіданні встановлено, що крім одного й того ж коду (209000000), Положення про Львівську митницю та Положення про Західну регіональну митницю, затверджені відповідно наказами № 172 від 26.02.2008 та № 868 від 11.10.2006 є повністю ідентичними - з однаковими завданнями, повноваженнями, структурою, тощо. Майже без змін лишився й штатний розклад Львівської митниці в порівнянні з штатним розкладом Західної регіональної митниці (в незначній мірі проведено перерозподіл працівників між відділами та секторами, які зазнали перейменувань та без будь-якої зміни їх функціональних обов'язків). При цьому весь штат Львівської митниці зменшився лише на 2,18 %, а бюджет відповідно на 1,07 %.

Із наведеного суд першої інстанції приходить до висновку, що редакційних змін зазнала лише назва митниці без будь якої зміни функціонального визначення, з залишенням однакових завдань, повноважень та структурою, що в будь-якому випадку не є зміною в організації виробництва і праці, її ліквідацією чи реорганізацією (злиття, приєднання, поділ, перетворення).

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказами держмитслужби № 61 та 64 від 19.01.2008 грубо порушено ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо спрямування правочинів на реальне настання правових наслідків обумовлених ними.

В звязку з цим у відповідності до ст. 216 ЦК України зазначений правочин не створює правових наслідків як недійсний, а тому у роботодавця не було підстав для звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, звідки випливає що, у відповідності до ст. 235 КЗпП України, ОСОБА_2 повинен бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку його середнього заробітку на час звільнення за три місяці сімнадцять робочих днів, що становить 14776 грн. 64 коп.

Суд не досліджує доводи представниці відповідача про допущення ОСОБА_2 ряду службових порушень, несумісних з державною службою, оскільки це не було підставою його звільнення.

Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Однією із підстав, які на думку суду першої інстанції, свідчать про те, що відбулась реорганізація, а не ліквідація, суд вважає те, що за Львівською митницею зберігся код 209000000, який був присвоєний Західній регіональній митниці.

При розгляді справи судом першої інстанції не враховано, що 9-тизначний код митниці, який використовується у митних процедурах, не можна ототожнювати з 8-ми значним кодом ЄДРПОУ.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджувалось, що Західній регіональний митниці присвоєно ідентифікаційний код 34668612. В свою чергу, Львівська митниця створена відповідно до наказу Держмитслужби України від 29.01.08 № 64 і зареєстрована як окрема юридична особа, про що свідчить наявність свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи, відповідно до якого Львівській митниці надано ідентифікаційний код 35775617.

Пунктом 6 Положення про Єдиний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 118, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Таким чином те, що у результаті державної реєстрації Львівської митниці їй присвоєно ідентифікаційний код 35775617, у той час як у Західної регіональної митниці ідентифікаційний код був 34668612, повністю спростовує висновок суду про реорганізацію Західної регіональної митниці і правонаступництво Львівської митниці.

Крім того, відповідно до п. 1 наказу Держмитслужби від 29.01.08 № 61 з 01.05.08 в звязку з ліквідацією Західної регіональної митниці, раніше встановлений код 209000000 вважається недійсним, а згідно до п. 3 наказу Держмитслужби від 29.01.08 № 61 створюється Львівська митниця, якій встановлюється код митниці 209000000, оскільки нормативно-правовими актами з питань митної справи не заборонено присвоювати код митниці, який раніше використовувала інша митниця.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано вимоги Митного кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено, що відповідно до ст. 15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (Держмитслужбою України).

Відповідно до Положення «Про Державну митну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.07 № 940 Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань створює, реорганізує та ліквідує регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Отже, рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято її засновниками у будь-який час і з будь-яких мотивів, що і було зроблено Держмитслужбою України.

Рішення про ліквідацію, прийняте уповноваженим органом в межах повноважень, наданих законодавством, є чинним, а тому твердження позивача та суду першої інстанції про те, що мала місце реорганізація, а не ліквідація Західної регіональної митниці не відповідає дійсності та спростовується тим, що Держмитслужбою України не приймалось рішення про реорганізацію Західної регіональної митниці. В свою чергу було прийнято рішення про ліквідацію зазначеної митниці (наказ Держмитслужби України від 29.01.08 № 61).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи Державному реєстратору надано нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а саме наказу Держмитслужби України від 29.01.08 № 61, та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (платіжне доручення від 13.02.08 № 774).

Пункт 3 ст. 34 цього ж Закону визначає, що у разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи - правонаступника. Такого рішення державному реєстратору не подавалось, що ще раз підтверджує той факт, що відбулась ліквідація Західної регіональної митниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 вищезазначеного Закону України Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису, що і було зроблено державним реєстратором.

При цьому, відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»державний реєстратор, як спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації опублікував повідомлення про припинення Західної регіональної митниці шляхом ліквідації.

Отже, судом не враховано, що законодавство не забороняє створювати на базі ліквідованої юридичної особи іншу юридичну особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, позивач не обґрунтував правомірність своїх вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008 задовольнити.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2010.