Ухвала суду № 11571594, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2749/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Умнової О.В., Кузьменка В.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 у справі за позовом кредитної спілки «Укркредитсервіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.03.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000152201/1/40083 від 26.05.2006 на суму 107472,56 грн. та № 0000152201/1/40084 від 26.05.2006 на суму 148162,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 позов задоволено частково (фактично повністю):

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва № 0000152201/1/40083 від 26.05.2006;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва № 0000152201/1/40084 від 26.05.2006;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь кредитної спілки «Укркредитсервіс»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до акту перевірки № 365-22/1-3327955 від 10.03.2006 податковою службою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зміст якого полягає в тому, що плата за розгляд питання про надання кредиту не відноситься до доходів, визначених у п. 7.11.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дарницькому районі міста Києва № 0000152201/1/40083 від 26.05.2006 за порушення п.п. 2.3.1. ст. 2, п.п. 3.1.1. ст. 3, п.п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»кредитній спілці «Укркредитсервіс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 107472,56 грн. (з яких: за основним платежем 73854,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33618,24 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0000152201/1/40084 від 26.05.2006 за порушення п.п. п.п. 7.11.9, 7.11.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредитній спілці «Укркредитсервіс»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 148162,74 грн. (з яких: за основним платежем 124935,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23227,64 грн.).

Податкові зобов'язання по податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2006 № 0000152201/1/40083 на суму 107472,56 грн. та № 0000152201/1/40084 на суму 148162,74 грн. на час звернення до суду із позовом були неузгодженими.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог (фактично повне задоволення) суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на те, що нарахування ПДВ обумовлено згідно акту перевірки наявністю отримання позивачем інших доходів ніж ті, що встановлені підпунктом 7.11.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте судом наявність таких обставин не встановлена, то нарахування такого податку є необгрунтованим та безпідставним.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки та полягають у тому, що отримана позивачем плата за надання кредиту не відноситься до доходів, визначених у п. 7.11.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим порушено п. п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 цього ж Закону, яким встановлено, що у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж: визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно з абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.

Крім того, апелянт вважає, що загальна сума від здійснення операцій позивачем з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень, тому на підставі п. 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач повинен був обов'язково зареєструватися як платник ПДВ. Операціями з поставки товарів (послуг) відповідач вважає отримання позивачем плати за надання кредиту у рамках укладених кредитних договорів з членами кредитної спілки.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0000152201/1/40084 визначено суму податкового зобов'язання загальним розміром 148162,74 грн. (124935,10 грн. основного платежу та 23227,64 грн. штрафних санкцій) за порушення п. п. 7.11.9, 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає нарахування вказаного податкового зобов'язання неправомірним, оскільки згідно з п.п. 2.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Рішенням № 120 від 16.12.2004 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва позивач був внесений до Реєстру неприбуткових організацій на підставі п. 7.11.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 2.15.2 акту перевірки № 365-22/1-33227955 від 10.03.2006 також вказано, що у періоді, що перевіряється, кредитна спілка не була платником податку на додану вартість, податку на прибуток.

Стаття 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань. Однак, до складу валового доходу не включаються суми коштів у вигляді внесків, які є сумами надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 7.11 цього Закону (пп. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4 в редакції Закону № 1957-IV (1957-15 ) від 01.07.2004).

Пунктом «в»статті 7.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредитні спілки визнані неприбутковими організаціями. Підстави звільнення доходів неприбуткових організацій визначені у пункті 7.11.4, який зазначає, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді внесків на інші потреби, передбачені законодавством, а також у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) кредитних спілок за внесками.

Плата за надання кредиту, передбачена п. 2.2 укладаємого з членами кредитної спілки кредитного правочину, визначається у процентах, а саме 5 % від орієнтованої вартості об'єкту кредитування. Доходи, отримані у вигляді процентів, є у розумінні п. 7.11.4 «пасивним доходом».

Згідно до абз. 2 п. 7.11.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «пасивні доходи»слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно з п. 7.11.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в»підпункту 7.11.1 розподіляються виключно між їх засновниками (учасниками) у порядку, встановленому відповідним законодавством. За рахунок плати за надання своїм членам кредитів формується майно кредитної спілки, як то передбачено статтею 19 Закону України «Про кредитні спілки».

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що плата за надання кредиту відноситься до «пасивних доходів»позивача та звільняється від оподаткування на підставі п.п. 7.11.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, нарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 148162,74 грн. є неправомірним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000152201/1/40083 визначено суму податкового зобов'язання загальним розміром 107472,56 грн. (73854,32 грн. основного платежу та 33618,24 грн. штрафних санкцій) за порушення п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 ; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає нарахування вказаного податкового зобов'язання неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Згідно до п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідач є неприбутковою організацією та на підставі ст. 5 Закону України «Про кредитні спілки»діє на основі самофінансування.

Підприємство не отримувало свідоцтво платника ПДВ, про що також вказано в п. 2.5.1 акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 365-22/1-33227955 від 10.03.2006.

Плата за надання кредиту, як було зазначено вище, відноситься до «пасивних доходів»позивача та звільняється від оподаткування на підставі п.п. 7.11.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки твердження апелянта про порушення позивачем п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 є помилковим, то не існує і подальших порушень пп. 3.1 ст. 3; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а нарахування ПДВ у сумі 107472,56 грн. є неправомірним, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень, а в апеляційній скарзі не наведено доводів, достатніх для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2010.