Постанова № 11571563, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7753/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Справа № 2-а-7753/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, Дочірнього підприємства «Український Термінал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Український Термінал»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «Український Термінал»(далі позивач) звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва (далі Відповідач ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сторони подали апеляційні скарги, у яких просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та задовольнити позов відповідно.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню, а відповідача частковому задоволенню з таких підстав.

Службовими особами Відповідача була проведена виїзна планова перевірка ДП «Український термінал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої був складений Акт №336/23-3/34692797 від 26.04.2010 р.

Згідно висновків вказаного Акта, Позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат на страхування майна у розмірі 750787,00 грн., яке знаходилося на зберіганні у позивача та занижено податкові зобов`язання з ПДВ через віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної №333 від 31.10 2008 р., заповненої, з порушенням порядку заповнення.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003592303/0 від 11.05.2010 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 281 545,00 грн., з яких 187 697,00 грн. основного платежу та 93 848,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0003602303/0 від 11.05.2010 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 317000,00 грн., з яких 211 333,00 грн. основного платежу та 105667,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до п.п 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону, до валових витрат включаються: будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виключно страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів відноситься до валових витрат, а витрати щодо страхування ризиків пошкодження майна, яке взято на зберігання не може бути віднесено до валових витрат.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Так, судом першої інстанції не було враховано те, що основним видом діяльності Позивача є організація перевезення вантажів, складське господарство, транспортне оброблення вантажів.

Таким чином, страхування ризиків пошкодження майна, яке прийнято на зберігання прямо пов`язане з здійсненням господарської діяльності Позивачем.

Нормою 5.4.6 Закону передбачена можливість віднесення до складу валових витрат витрати, що пов`язані зі страхуванням інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування.

Враховуючи вид діяльності Позивача, колегія суддів вважає правомірним віднесення вказаних витрат до валових. Висновки суду першої інстанції є неправомірними у цій частині.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо ПДВ, то колегія суддів приходить до слідуючого.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна, виписана позивачу ТОВ «Ніко- Інвест»містить всі необхідні реквізити. Приписами Закону України «Про податок на додану вартість»жодних вимог щодо порядку нумерації податкових накладних не встановлено, прав на затвердження таких реквізитів, як і форми податкової накладної взагалі, іншим субєктам владних повноважень не делеговано.

Приписами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 також не визначено, що сума коштів, визначена в податковій накладній, повинна збігатися та бути підтверджена будь яким іншим документом.

Обставина використання позивачем орендованого приміщення (отримання послуг оренди) відповідачем не спростовувалася, а обставина перерахування позивачем орендодавцю коштів підтверджується як актом перевірки, так і матеріалами справи.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційні скарги Позивача та Відповідача необхідно задовольнити повністю і частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позов.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Український Термінал»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задоволити позовні вимоги повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0003602303/0 від 11.05.2010 р. та № 0003592303/0 від 11.05.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

судді:

Повний текст виготовлено: 04.10.2010 року