Постанова № 11571519, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року 12:05 № 2а-9661/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

до 1. Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівельний судноремонтний завод»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалтпромторг» простягнення коштів в дохід бюджету Представники сторін: від позивача від відповідача 1

від відповідач 2Циганкова В.О. представник за довіреністю

Місевра А.І. -представник за довіреністю

не зявились

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.09.20010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулось до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача -1 суми коштів у розмірі 400000 грн. та стягнення з відповідача-1 в доход держави суми вартості виконаних робіт та наданих послуг у розмірі 400000 грн.

Представник позивача позов підтримала, вказуючи на те, що підставою для заявленої вимоги є висновок ДПІ про нікчемність договору на виготовлення та монтаж рекламних конструкцій від 25.09.08р. №785, укладеного між відповідачами, за наявністю умислу відповідача-2 на укладання договору завідомо суперечного інтересам держави і суспільства. Такий висновок податковий орган мотивує тим, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 14.04.09р. громадянина ОСОБА_3, який значився директором та засновником ТОВ «Будконсалтпромторг», визнано винним у скоєні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 205 КК України; під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 повідомив, що ТОВ «Будконсалтпромторг»зареєстрував на своє імя за винагороду за попередньою змовою із невстановленими особами, до ведення фінансово - господарської діяльності вказаного підприємства не мав ніякого відношення.

Позивач вказує також на відсутність необхідних умов для досягнення результатів ТОВ «Будконсалтпромторг»відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського та технічного персоналу з посиланням на те, що за даними реєстраційного обліку на вказаному Товаристві значиться одна особа - ОСОБА_3

Позивач вважає, що безтоварна господарська операція за угодою, в результаті якої занижуються податкові зобовязання з ПДВ та податку та прибуток та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

За наведених обставин, позивач просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними з посиланням на те, що спірна угода не суперечить вимогам закону та інтересам держави, укладена в межах правосубєктності сторін угоди та виконана сторонами повністю. Крім того, відповідач - 1 вважає, що не може нести відповідальності за скоєння злочину посадовою особою контрагента, з огляду на те, що податковим органом не встановлено та не доведено умисел сторін угоди на приховування від оподаткування прибутків, а також на те, що на момент виконання спірного правочину відповідач-2 знаходився в ЄДРПОУ та був зареєстрований платником ПДВ у встановленому законом порядку.

Представник відповідача - 2 до суду не зявлявся, судом направлялися судові повістки про виклик відповідача-2 в судові засідання за адресою, яка зазначена в ЄДРПОУ (витяг станом на 22.07.2010р.), які не вручені відповідачу, у звязку з тим, що товариство за вказаною адресою не знаходиться, про що свідчить відмітка пошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:, зокрема, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України).

За привалами ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Отже, враховуючи, що відповідач -2 повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, однак одноразово не прибував в судові засідання та не надсилав заперечень на позов, суд вважає, що неявка відповідача -2 не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

25.09.08р. між ЗАТ «Київський суднобудівельний судноремонтний завод» (далі ЗАТ «КССРЗ»- замовник) та ТОВ «Будконсалтпромторг»(виконавець) укладено договір на виготовлення і монтаж рекламних конструкцій №785.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязок здійснити у визначені договором строки наступні роботи: виготовлення та монтаж конструкцій на основі Технічного завдання в кількості : а) виготовлення рекламних конструкцій в кількості 4 шт.; б) монтаж рекламних конструкцій в кількості 8 шт.

25.09.08р. між сторонами укладено додаткову угоду №1, в якій погоджено вид робіт, період їх виконання, кількість конструкцій, адресу їх місця розташування в Києві; 01.10.08р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої монтаж конструкції здійснюється за адресою Київ Одеса.

Як встановлено податковим органом під час планової виїзної перевірки ЗАТ «КССЗ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.03.10р. №48/23-611/03149949 - про виконання вказаного договору сторони оформили акти здачі прийняття робіт конструкцій:

№0000248 від 26.09.08р. на суму 250 000 грн. та ПДВ в сумі 41666, 60 грн., назва товару: монтаж конструкцій форматом 4*12, одиниця виміру -5 шт., період, в якому включено до валових витрат 3 квартал 2008 року;

№0000261 від 24.10.08р. на суму 150000 грн. та ПДВ в сумі 25000 грн., назва товару: монтаж конструкцій форматом 4*12, одиниця виміру -3 шт., період, в якому включено до валових витрат 4 квартал 2008 року. Копії вказаних актів долучені до матеріалів справи.

Розрахунки за товар між субєктами господарювання проведені у безготівковій формі. Станом на 30.09.09р. дебіторська / кредиторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками з ТОВ «Будконсалтпромторг»відсутня. ДПІ також встановлено, що виконавцем виписано податкову накладну від 26.09.08р. за №2111 на суму 400000 грн. (в тому числі ПДВ 66666, 67 грн.).

Суд вважає доведеними доводи податкового органу про нікчемність вказаного правочину, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів (субєкта) господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін (сторони) угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Так, як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено, що відповідно до поданих до ДПІ розрахунків по формі №1ДФ у ТОВ «Будконсалтпромторг» у періоді укладання та виконання спірної угоди працювала одна особа - ОСОБА_3, який був засновником, керівником та головним бухгалтером одній особі.

Вироком Подільського районного суду м. Києва по справі №1-271/09 від 14.04.09р., що набрав законної сили 01.05.09р., гр. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме: фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Будконсалтпромторг» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

Як вбачається з вироку, підставою для його винесення були встановлені зібраними у кримінальній справі доказами обставини щодо вини вказаної особи у створенні фіктивного підприємства «Будконсалтпромторг», внаслідок чого невстановлені слідством особи стали використовувати вказане підприємство для прикриття незаконної діяльності, управляючи підприємством та складаючи фіктивні документи господарської діяльності та податкової звітності від імені ОСОБА_3

Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, що встановлено вироком суду.

Всі документи (договір на виготовлення та монтаж рекламних конструкцій, додаткові угоди, податкова накладна, акти виконаних робіт, які свідчать про здійснення спірної угоди (правочину), містять прізвище та підпис особи, яка є відповідальною за складання цих документів з боку ТОВ Будконсалтпромторг»- ОСОБА_3

Вчинення господарських операцій невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обовязки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

При цьому, інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи декларації з податку на прибуток підприємства, поданої відповідачем -2 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та акту перевірки - додаток К 1 до декларації не додавався; показники у рядках 4.10 К1 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07К1 «Сума амортизаційних відрахувань»у декларації відсутні, що свідчить про те, що основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

Отже, за відсутності управлінського і технічного персоналу та нездійснення підприємницької діяльності вказаним Товариством, акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані особою, що не займалась і не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю не можуть підтверджувати виконання таких робіт. У актах зазначено, що виконавцем були надані роботи замовнику з монтажу конструкцій, однак відповідачами не надано суду доказів на підтвердження транспортування матеріалів для проведення робіт, довіреності на його отримання. Крім того відповідно до наданих документів немає можливості встановити коло осіб, які виконували наведені роботи.

Таким чином, виробничі потужності ТОВ «Будконсалтпромторг»необхідні для здійснення операцій з виготовлення та монтажу рекламних конструкцій відсутні. А саме, на балансі підприємства відсутні основні засоби, які могли бути використані для здійснення операцій з виготовлення та монтажу рекламних конструкцій, та обліковується як працівник одна особа, що не дає змогу виконати наведені вище роботи, які зазначені в актах.

Долучені відповідачем-1 до матеріалів справи фотокопій рекламних конструкцій (бігбордів) не можуть вважатись належним та допустимим доказом в обґрунтування товарності операції між відповідачами.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України, застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 України є нікчемним. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

За наведених правових норм та приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується, що засновник, директор та головний бухгалтер в одній особі ТОВ «Будконсалтпромторг»ОСОБА_3 не здійснював самостійної, ініціативної, систематичної діяльності, що суперечить ст.42 Конституції України, а також моральним засадам суспільства у сфері здійснення підприємницької діяльності, у суду є достатні підстави для висновку про нікчемність спірної угоди.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Санкція, передбачена ч. 1 ст. 208 ГК України є адміністративно господарською в розумінні ст. 238 цього ж Кодексу, а, отже, може застосовуватись з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Санкція, передбачена, ч. 1 ст. 208 ГК України відповідає цьому визначенню.

Ця санкція є публічно правовою конфіскаційною адміністративно господарською санкцією за порушення імперативної вимоги закону (яка полягає у забороні вчинення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).

Органом державної влади, уповноваженим застосовувати таку санкцію, згідно ч. 6 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 208 ГК України є суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 217 ГК України така санкція може застосовуватись лише до тих субєктів господарювання, які скоїли порушення.

В спірному випадку, угода, укладена та виконана сторонами у 2008 році, отже річний строк для застосування санкції пропущений.

За наведених обставин та правових норм у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 207, 228, 250 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 29.09.10р.