Постанова № 11571522, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року 10:00 № 17/83

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемар»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Третя особа Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Поцелов А.О.- представник за довіреністю

Від відповідача: Гаркуша К.Р.представник за довіреністю

Від третьої особи: не зявились

у судовому засіданні 27.09.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемар»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про скасування податкових повідомлень рішень №0000382302/0 та № 0000372302/0 від 17.03.05р.

Ухвалою Верховного суду України від 27.11.07р. справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.09р. позовна заява залишена без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.10р. ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.09р. скасована, справа направлена до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 52 823 грн. та валові витрати на суму 264 117 грн за господарською операцією з придбання товару (катанка) за договором купівлі продажу №3-А від 03.03.04р., на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних та видаткових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарської операції вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарського договору позивач вважає саме податкові і видаткові накладні.

Позивач просить суд врахувати, що відповідно до п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство збільшило валовий доход на суму сумнівної (безнадійної) заборгованості у вигляді товарів, отриманих від контрагента у звязку з банкрутством останнього, що відображено у декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2005 року та в деклараціях з ПДВ за червень 2005 року.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що операція з придбання товару у Приватного підприємства «Лік - 99»фактично не здійснювалась, оскільки товар не був поставлений останнім, як і несплачена позивачем вартість поставленого за договором товару, в звязку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція, в результаті якої занижуються податкові зобовязання з ПДВ та податку та прибуток та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

Отже, на думку відповідача, товар позивачем фактично не придбавався, а витрати на придбання товару, які позивач відніс до складу валових є надуманими, у звязку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення таких витрат до складу валових відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи в судові засідання не зявлявся, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, письмових пояснень на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Лемар»за період з 25.12.01р. по 01.07.04р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.03.05р. № 1075/23-31732868.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 52823 грн., у тому числі по періодам: березень 2004 року 20990 грн., квітень 2004 року 18633 грн., травень 2004 року 13200 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 66029 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2004 року 26237 грн., ІІ квартал 2004 року 39792 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та внаслідок встановлених перевіркою порушень, податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 17.03.05р.:

№ 0000382302/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 79234, 50 грн., з якої: 52823 грн. за основним платежем та 26411, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000372302/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 121467, 50 грн., з якої: 66029 грн. за основним платежем та 55447, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді позивачем (покупець) було укладено договір купівлі продажу №3-А від 03.03.04р. з ПП «Лік - 99» (продавець) за умовами якого продавець зобовязується продати в повне господарське відання, а покупець прийняти та своєчасно сплатити продукцію згідно зі Специфікацією.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Специфікації №1 від 03.03.04р. найменування продукції, яка є предметом договору катанка Д-10 та Д-6,5, кількість 26 та 23 тони, загальна ціна - 125940 грн. (включаючи ПДВ 20990 грн.); відповідно до Специфікації №2 від 17.03.04р. найменування продукції катанка Д-6,5, кількість 43 тони, ціна 111800, 17 грн. (включаючи ПДВ 18633, 36 грн.); відповідно до Специфікації №3 від 25.03.04р. найменування продукції катанка Д-6,5, кількість 30 тон, ціна 79200 грн. (включаючи ПДВ 13200 грн.).

Перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 52823 грн. за придбання товару за вищезазначеним договором, в тому числі по періодам: березень 2004 року 20990 грн. податкова накладна б/н від 31.03.04р. на суму 125940 грн. (включаючи ПДВ 20990 грн.), квітень 2004 року 18633 грн. , податкова накладна №146 від 30.04.04р. на суму 111800, 17 грн.(включаючи ПДВ 18633, 36 грн.), травень 2004 року 13200 грн., податкова накладна б/н від 31.05.04р. на суму 79200 грн. (включаючи ПДВ 13200 грн.). Вартість вищевказаного товару віднесена позивачем до складу валових витрат у І та ІІ кварталах 2004 року.

Про виконання договору сторонами були оформлені видаткові накладні № 115 від 25.03.04р., №125 від 30.04.04р., № 149 від 24.05.04р.

Вартість товару за договором (у тому числі ПДВ),зазначена у цих накладних не була сплачена позивачем, що підтвердив представник останнього.

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що ПП «Лік 99»товари фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

Так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (Закон України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що товар (катанка) не вибував з володіння ПП «Лік -99». Так, згідно поданих до ДПІ Декларацій з ПДВ за січень квітень 2004 року обсяги продажу складають «0»грн., а з травня 2004 року підприємство контрагента позивача не звітує.

09.03.04р. ПП «Лік -99»подало заяву про визнання підприємства банкрутом.

Як вбачається із ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження ліквідаційного балансу від 28.05.04р. при розгляді справи про банкрутство встановлено, що ПП «Лік -99»заборгувало кредиторам 1056906, 49 грн., але сплатити борг неспроможне, майна не має.

На початку березня 2004 року засновником ПП «Лік- 99»прийнято рішення про ліквідацію підприємства та визнання його банкрутом в звязку з неможливістю проведення розрахунків з кредиторами та відсутністю майна, на рахунок якого можна провести розрахунок, тоді як у цьому ж місяці було укладено спірний договір купівлі продажу №3-А від 03.03.04р. на поставку товару, що виключає наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товару без проведення реальної оплати за такий товар.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ станом на 10.03.05р. основним видом діяльності ПП «Лік -99»була оптова торгівля напоями, тоді як предметом договору був продаж катанки. Як вбачається із Специфікацій до договору позивачем придбавалось 49 тон катанки, яка виготовляється у мотках, що становить 49000 кг, 43 тони 43000 кг, 30 тон 30000 кг.

З урахуванням специфіки та ваги товару, судом під час розгляду справи були витребувані у позивача докази на підтвердження транспортування, перевезення, місця передачі та зберігання товару, а також докази щодо розміру витрат на зберігання і транспортування товару, ким понесені такі витрати, тощо, а також докази подальшого використання даного товару ТОВ «Лемар»у власній господарській діяльності.

Вказані докази позивачем не надані.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що операція з придбання вказаного товару мала реальний товарний характер

За встановлення судом факту не придбання товару у ПП «Лік -99», сама по собі наявність у позивача податкових та видатковий накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, а витрат до складу валових.

Доводи позивача про те, що сума кредиторської заборгованості по сплаті за поставлений товар віднесена ним до складу валового доходу, а розмір податкового зобовязання з ПДВ збільшено у наступних податкових періодах, у звязку з неоплатою вартості товару банкруту, - не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновок податкового органу про порушення вимог податкового законодавства внаслідок неправомірного формування за безтоварною господарською операцією податкового кредиту у періоді березень травень 2004 року та завищення валових витрат за період 1-2 квартал 2004 року.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про заниження податкових зобовязань з ПДВ в сумі 52 823 грн. та податку на прибуток в сумі 66 029 грн. та накладення, у звязку з цим штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26411, 50 грн. (за платежем ПДВ) та 55447, 50 грн. (за платежем податок на прибуток). Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій долучений ДПІ до матеріалів справи та відповідає вимогам п.п.17.1.3. та п.п.17.1.6. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 30.09.10р.