Рішення № 115713741, 17.01.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3374/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 січня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: акціонерне товариство «Універсал Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», про зняття арешту з майна

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі за текстом - відповідач), треті особи: акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі за текстом - АТ «Універсал Банк»), товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (надалі за текстом - ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал»), про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.12.2014 року відділом ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження № 4539999 було накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , 1/4 якої належить їй на праві власності. Про накладений арешт позивач випадково дізналася у січні 2020 року.

Виконавче провадження № 45399990 було відкрите на підставі судового наказу, виданого Подільським районним судом міста Києва 22.02.2010 року по справі № 2-Н-121/10, яким з позивача на користь АТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість на загальну суму 21 398,25 грн за кредитним договором № CL 51 716 від 03.06.2008 року (надалі за текстом - Кредитний договір).

На підставі вказаного судового наказу, державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 45399990 з примусового стягнення суми заборгованості в розмірі 21 398,25 грн. та накладено арешт на все майно позивача.

Як було з`ясовано в подальшому, 04.11.2016 року між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № UB-OP/16-132, відповідно до умов якого ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» отримало право вимоги за Кредитним договором.

11.02.2020 позивач сплатила на рахунок ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» заборгованість в розмірі 29 845,62 грн, а 14.02.2020 року оплатила виконавчий збір в розмірі 2 139,90 грн.

Звернувшись до відповідача із заявою про зняття арешту, відповідач отримала відповідь, що 29.09.2015 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45399990 і що ці матеріали за 2015 рік були знищені.

Оскільки виконавче провадження, в межах якого був накладений арешт на нерухоме майно, знищено, зняття арешту відповідачем неможливе, тому, позивач звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, заперечень щодо заочного розгляду справи від неї не надходило.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав, правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надавав.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

За таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судовим наказом, виданим Подільським районним судом міста Києва 22.02.2010 року по справі № 2-Н-121/10 з позивача на користь АТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість на загальну суму 21 398,25 грн за Кредитним договором (а.с. 13).

Відповідно до листа відповідача від 19.02.2020 року, Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 45399990 з примусового виконання судового наказу, виданого Подільським районним судом міста Києва 22.02.2010 року по справі № 2-Н-121/10 про стягнення з позивача заборгованості на користь АТ «Універсал Банк» в розмірі 21 398,25 грн (а.с. 22).

Як вбачається з Інформаційної довідки № 200547702 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.11.2014 Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження № 4539999 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно позивача (а.с. 7-8).

На підставі договору відступлення права вимоги № UB-OP/16-132, укладеного 04.11.2016 року між АТ «Універсал Банк» і ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», та Інформаційного витягу з реєстру боржників, право вимоги за Кредитним договором отримало ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» (а.с. 9-11).

11.02.2020 позивач сплатила на рахунок ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 29 845,62 грн, що підтверджується квитанцією № N1ERD5142M від 11.02.2020 (а.с. 18).

13.02.2020 року ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» видано довідку про відсутність претензій до позивача у зв`язку із добровільною сплатою заборгованості (а.с. 19).

14.02.2020 року позивач сплатила виконавчий збір у виконавчому провадженні № 4539999 в розмірі 2 139,90 грн, що підтверджується квитанцією № 59 від 14.02.2020 (а.с. 20).

14.02.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту, який був накладений в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу по справі № 2-Н-121/10 від 22.10.2010 року, у зв`язку з його фактичним виконанням (а.с. 21).

Відповідач листом від 19.02.2020 року повідомив позивача, що за результатами перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що 29.09.2015 року по вказаному виконавчому провадженню було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і що ці матеріали за 2015 рік були знищені та порекомендував мені звернутись до суду з позовом про зняття арешту (а.с. 22).

Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 11.02.2019 року, через закінчення строків зберігання було проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2015 році (а.с. 23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, припинення дії, яка їх порушує.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх рішення Європейський суд з прав людини наголошував, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними засобами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування.

Підставою даного позову позивач визначила наявність арешту, накладеного на майно, що перешкоджає їй у здійсненні права користування та розпорядження як власнику зазначеного майна.

Як вбачається з листа відповідача від 19.02.2020 року та акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 11.02.2019 року, виконавче провадження, в якому накладений арешт на нерухоме майно, було знищено, що робить неможливим зняття арешту відповідачем.

Не зважаючи на добровільну сплату заборгованості позивачем, яка означає фактичне виконання судового наказу, виданого Подільським районним судом міста Києва 22.02.2010 року по справі № 2-Н-121/10, відповідач позбавлений можливості скасувати обтяження у вигляді арешту, накладене в межах примусового виконання зазначеного судового наказу.

За таких обставин, позивач протиправно обмежена у здійсненні свого права власності, порушене право підлягає захисту в судовому порядку шляхом зняття арешту з належного позивачу майна. При цьому, належним законним способом захисту, здатним забезпечити відновлення порушеного права позивача є скасування накладеного арешту в судовому порядку.

З урахуванням таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження існування обтяження у вигляді арешту, як і відсутність правових підстав для обмеження правомочностей власника.

Щодо вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про арешт квартири, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до загальних засад державної реєстрації прав належить обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (частина 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі, коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, як співвласника квартири не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження від 15.12.2014 року номер 8075883 (спеціальний розділ).

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та допустимими, в розумінні ЦПК України, доказами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: публічне акціонерне товариства «Універсал Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», про зняття арешту з майна - задовольнити;

Скасувати арешт нерухомого майна, 1/4 частина якого належить ОСОБА_1 , а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений 15.12.2014 року в межах виконавчого провадження ВП № 45399990, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.11.2014 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (номер запису про обтяження: 8075883);

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 та заборони її відчуження, реєстраційний номер обтяження 8075883 (спеціальний розділ);

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса: 04208, м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 34482497);

Третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352);

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (адреса: 03035, м. Київ. вул. Сурикова, буд. ЗА, код ЄДРПОУ 36676934);

Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК