Постанова № 11570205, 28.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 р. справа № 2а-18275/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представника позивача Данилової О.М.

представників відповідача Жукова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Контрольно ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсною вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419,

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», звернувся до суду із адміністративним позовом до Контрольно ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсною вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419.

В обґрунтування позову посилається на те, що у акті ревізії, на підставі якого було предявлено вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419, Контрольно ревізійним управлінням в Донецькій області було встановлено порушення, яке виразилося в необґрунтованому списанні дизельного палива внаслідок завищення фактичних відстаней маршрутів з перевезення робочих порту на роботу та з роботи автобусами автогосподарства порту, без документального підтвердження виконання додаткових завдань, крім здійснення руху за вказаними маршрутами за графіками за період з 01.07.2006 року по 01.05.2009 року на суму 409,62 тис. грн. Вважає вимогу безпідставною та такою, що підлягає відміні з наступних підстав. Згідно з вимогами Інструкції про порядок застосування подорожного листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74, п. 2.8 посадової інструкції, механік автогосподарства порту, який є відповідальною особою, при виїзді автобусів та при повернені в гараж вносить до подорожного листа показники лічильника спідометру, а також перевіряє та вносить до подорожного листа залишки палива в баках. Диспетчер відповідно до своїх обовязків вносить до подорожного листа загальний показник пробігу, витрати пального за нормою та витрати пального фактично. При цьому витрати пального фактично дорівнюються сумі залишку пального при виїзді з гаража та виданого пального мінус залишок пального при поверненні автомобіля до гаража. Дані, що містяться в подорожних листах є підставою для відображення господарських операцій автотранспорту в бухгалтерському обліку порту. Під час перевірки подорожних листів за перевіряємий період не встановлено розбіжностей між показниками пробігу по лічильникам спідометрів та загального пробігу, що підтверджує відповідність пройдених кілометрів, по яких списано паливо загальному пробігу, зафіксованому у подорожніх листах. Під час перевірки також не встановлено невідповідності по кількості виданого пального, залишків у баках, витрат фактичного пального. Під час ревізії провадилась інвентаризація палива у баках автобусів, задіяних у перевезені робітників, у результаті лишків та нестач не встановлено. Також ревізією не встановлено порушень з боку застосування портом базових лінійних норм витрат пального, які застосувались до автобусів у відповідності до наказу №43 від 10.02.1998 року, затвердженого Міністерством транспорту та звязку України. Вважає, що фактично витрачене паливо підтверджене первинним документом по обліку роботи автотранспорту та списання витраченого пального на загальний пробіг. В бухгалтерському обліку відображена господарська операція по діючим первинним документам, тому Маріупольським портом в повній мірі були виконані вимоги діючих нормативних документів в частині обліку та списання дизельного палива.

Просить суд визнати нечинною вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеними у позові.

Представник відповідача надав судові заперечення в яких посилається на те, що Інструкція від 17.02.1998 року №74 не визначає подорожний лист як основний та єдиний документ для обліку роботи автотранспорту. На думку відповідача факти здійснення списання палива за нормами, встановленими чинним законодавством України та відсутність лишків та нестача палива в баках автобусів при проведенні інвентаризації не є підтвердженням здійснення господарських операцій зі здійснення додаткових завдань, крім перевезень пасажирів за маршрутами. Відповідно до первинних документів (подорожних листів, наведених в розрахунках до акту) позивачем здійснювалося і перевезення пасажирів за маршрутами №№1-5. Вважає що дизельне паливо, внаслідок завищення фактичних відстаней маршрутів №№ 1-5 з перевезення робочих порту на роботу та з роботи автобусами автогосподарства порту, без документального підтвердження виконання додаткових завдань, крім здійснення руху за вказаними маршрутами за графіками, списане необґрунтовано, тому витрати цього палива не можуть бути віднесені до конкретного обєкта витрат.

Представник відповідача у суді позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» є юридичною особою, ідентифікаційний код 01125755.

Маріупольським обєднаним контрольно ревізійним відділом на виконання доручення Контрольно ревізійного управління в Донецькій області від 04.08.2009 року №05-13-09-18/6719, звернення УСБУ в Донецькій області від 24.07.2009 року №56/34-2200, постанови Апеляційного суду Донецької області від 23.07.2009 року, направлень від 05.08.2009 року №№ 459, 460, від 10.08.2009 року №471, 18.08.2009 року №486, виданих начальником Маріупольського обєднаного контрольно ревізійного відділу, проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» за період з 01.07.2006 року по 01.05.2009 року.

За результатами ревізії складено акт від 28.08.2009 року ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності ДП «Маріупольський морський торговельний порт» (а.с. 9-29), яким встановлено необґрунтоване списання дизельного палива внаслідок завищення фактичних відстаней маршрутів з перевезення робочих порту на роботу та з роботи автобусами автогосподарства порту, визначених контрольними замірами, без документального підтвердження виконання додаткових завдань, крім здійснення руху за вказаними маршрутами за графіками за період з 01.07.2006 року по 01.05.2009 року на суму 409,62 тис. грн.

Відповідно до п.7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в України» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

На підставі акту ревізії Маріупольським контрольно ревізійним відділом позивачу було предявлено вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419 про усунення виявлених ревізією порушень (а.с. 30 31), відповідно до якої начальника та головного бухгалтера Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» зобовязано:

1.Вжити заходи щодо відшкодування сум необґрунтовано списаного дизельного палива шляхом внесення винними особами коштів до каси або перерахування коштів на рахунки підприємства. У разі невідшкодування сум винними особами у добровільному порядку запропоновано стягнути суму у судовому порядку;

2.Посилити контроль за збереженням матеріальних цінностей, дотриманням вимог нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку;

3.Провести нараду з працівниками підприємства по розгляду результатів ревізії;

4.Розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних в допущених порушеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 КАС України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року по справі призначено судово економічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання:

-Чи документально підтверджені встановлені актом ревізії Маріупольського обєднаного контрольно ревізійного відділу від 28.08.2009 року №05-931/075 фінансові порушення державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» на загальну суму 409620,00 грн.?

-Чи відповідають висновки акту ревізії від 28.08.2009 року №05-931/075 в частині бухгалтерського обліку (списання) дизельного палива?

09 вересня 2010 року судовим експертом Машиніченком О.А. складено висновок №255/24 судово економічної експертизи по адміністративній справі №2а-18275/09/0570.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судово бухгалтерською експертизою №255/24 від 03.09.2010 року зроблені висновки по кожному питанню, а саме:

-по першому питанню експертом зроблено висновок, що надані для проведення дослідження первинні документи, які є підставою для списання паливно мастильних матеріалів складені належним чином. Тобто підприємство має необхідні первинні документи для списання паливно мастильних матеріалів по висновкам акту, що оскаржується. Вимоги акту ревізії про відображення в подорожному листі відомостей про додаткові завдання, видані після виїзду транспортного засобу, Інструкцією №74 не врегульовані та порядком складання подорожного листа не передбачені питання, щодо відображення додаткових завдань після виїзду транспортного засобу в первинних документах які є підставою для списання паливно мастильних матеріалів нормативно не врегульовані. Тому встановлені актом ревізії Маріупольського обєднаного контрольно ревізійного відділу від 28.08.2009 року №05-931/075 фінансові порушення державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» на загальну суму 409620,00 грн. підтвердити документально не представляється можливим;

-по другому питанню, з урахуванням зробленого висновку по першому питанню експертом зроблено висновок, що висновки акту ревізії від 28.08.2009 року №05-931/075 щодо порушення підприємством п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині необґрунтованого списання дизельного палива підтвердити документально не представляється можливим.

Таким чином, дослідивши надані докази та висновок експерта, суд встановив, що вимога державного контрольно ревізійного органу про відшкодування сум необґрунтовано списаного дизельного палива шляхом внесення винним особам коштів до каси або перерахування коштів на рахунки підприємства є необґрунтованою.

За таких обставин суд вважає, що вимога Маріупольського обєднаного контрольно ревізійного відділу про усунення виявлених ревізією порушень від 10.09.2009 року №25-01-34/2419 виставлена безпідставно, тому відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати її недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на судовий збір та експертизу суд виходив з наступного.

Згідно платіжного доручення від 20 серпня 2010 року №5139 Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» сплачено попередню оплату за експертизу по адміністративній справі №2а-18275/09/0570 в сумі 20000,00 грн.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 коп. та витрати по сплаті судово економічної експертизи у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Контрольно ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсною вимогу від 10.09.2009 року №25-01-34/2419 задовольнити.

Визнати недійсною вимогу Маріупольського обєднаного контрольно ревізійного відділу про усунення виявлених ревізією порушень від 10.09.2009 року №25-01-34/2419.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 коп. та витрати по сплаті судово економічної експертизи у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 28 вересня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 04 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.