Рішення № 115686400, 15.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25248/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.09.2023 р. № 046350013923 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до заяви від 31.08.2023 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника померлого сина ОСОБА_2 відповідно до заяви від 31.08.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є непрацездатною особою у зв`язку з чим отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 06.01.2023 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого сина. Однак, рішенням № 046350013923 від 07.09.2023 р. відповідача відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у зв`язку із відсутністю підтвердження факту перебування позивача на повному утриманні померлого годувальника, допомога якого була постійним і основним засобом до існування. Також повідомлено, що позивачу необхідно звернутись із заявою про перехід на інший вид пенсії, оскільки вона отримує пенсію за віком. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що грубо порушує право її на отримання пенсійних виплат.

Ухвалою від 22.09.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

11.10.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що на підставі заяви та наданих документів, відповідачем відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не надано документу про перебування її на утриманні померлого годувальника та поданням неналежної заяви до територіально органу Пенсійного фонду України. Зокрема, зазначає, що позивачем до заяви про призначення пенсії на підтвердження перебування на утриманні померлого годувальника, надано довідку № 1506 від 28.03.2023 р. про реєстрацію та склад сім`ї та довідку від 31.03.2023 р. про фактичне проживання видану Головою ОСББ. Натомість у довідці № 1506 від 28.03.2023 р. вказано невірне місце реєстрації померлого, а довідка від 31.03.2023 р. про фактичне проживання видана Головою ОСББ, що не відповідає п.2.11 Порядку № 22-1. Також відповідачем наголошено, що позивач передчасно звернулась до суду, не дотримавшись обов`язкової процедури особистого звернення до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший пенсії з наданням пенсійному органу документів в підтвердження підстав для переведення з одного виду пенсії на інший. Таким чином, наявний факт недоведеності порушення Головним управлінням, норм чинного законодавства в межах спірних правовідносин, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться переведення з одного виду пенсії на інший, а тому покладення обов`язку на Головне управління діяти не у відповідності до Порядку № 22-1, означало б спонукання до порушень способу, що визначений законодавством. Враховуючи наведене, дії Головного управління не можуть вважатися протиправними, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про смерть, які містяться у матеріалах справи.

31.08.2023 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по втраті годувальника.

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута відповідачем.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.09.2023 р. № 046350013923 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника з підстав відсутності документів на підтвердження факту перебування позивача на повному утриманні померлого годувальника, допомога якого була постійним і основним засобом до існування та порушенням процедури, за якою провадиться переведення з одного виду пенсії на інший.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії по втраті годувальника, а відмову відповідача вважає протиправною, а тому звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ст.1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст.10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Положеннями ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

При цьому, ч.2 ст.36 Закону України № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно ч.3 ст.6 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За результатами судового розгляду встановлено, що позивач отримує пенсію за віком. У зв`язку із смертю сина позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Рішенням відповідача відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням вимог ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV.

Суд зауважує, що єдиним законодавчо визначеним механізмом отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника для осіб, які отримують інший вид пенсійної виплати, що призначаються в солідарній пенсійній системі, є подання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший. Разом з тим, позивач, порушивши вимоги ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV, не дотрималась обов`язкової процедури особистого звернення до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший пенсії з наданням пенсійному органу документів в підтвердження підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, а звернулась із заявою про призначення даного виду пенсії.

Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справі №21-612а14, Верховного Суду від 23.10.2018 р. у справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.09.2023 р. № 046350013923 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до заяви від 31.08.2023 р. є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення іншої позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, оскільки така позовна вимога є похідною.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко