Рішення № 115686399, 15.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27849/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач з 1983 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , що підтверджено в судовому порядку. ОСОБА_3 працював лікарем загальної практики - сімейним лікарем та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження. Позивач 29.03.2023 р. та 01.09.2023 р. звернулась до відповідача із заявами про призначення страхової виплати у зв`язку із смертю медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19. За результатами розгляду відповідач листом від 12.04.2023 р. та 13.09.2023 р. повідомив, що в судовому порядку не встановлено статус позивача як члена сім`ї, тому необхідно звернутись до суду для встановлення цього статусу. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви протиправною, а свої права порушеними, а тому звернулась до суду.

Ухвалою від 17.10.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

02.11.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що оскільки рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. у справі № 493/1508/21 встановлено факт постійного проживання позивача із ОСОБА_2 , натомість статус позивача як члена сім`ї не встановлено, тому відмова позивачу у нарахуванні та виплаті страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2" в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є законною та обґрунтованою. Також відповідач вказує на дискреційність власних повноважень щодо нарахування та виплати даної страхової виплати.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді завідувача амбулаторії лікаря загальної практики - сімейного лікаря Плужайськівської АЗПСМ в с.Пужайкове КНП "Балтський центр ПМСД".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання, що стався 25.03.2021 р. о 10 год. 00 хв. та 22.04.2021 р. о 00 год. 30 хв., що призвело до смертельного наслідку, затвердженого директором КНП "Балтський центр ПМСД" від 14.05.2021 р. на підставі карти епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання, висновку лікаря-епідеміолога, висновку Центру професійного здоров`я ДП "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту", причин та обставин гострого професійного захворювання та матеріалів розслідування гострого професійного захворювання, комісія дійшла висновку, що виникнення гострого професійного захворювання, у сімейного лікаря ОСОБА_2 підпадає під дію абз.15 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17 квітня 2019 року та визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. по справі № 493/1508/21, яке набрало законної сили 24.01.2022 р., задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Піщанська сільська рада Подільського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю з 1983 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 до дня смерті останнього.

29.03.2023 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Листом від 12.04.2023 р. № 1500-0312-8/44063 відповідач повідомив позивача про те, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому помер медичний працівник. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_2 , належність до членів сім`ї не встановлено. Після надання документів на підтвердження статусу ОСОБА_1 як члена сім`ї, буде розглянуте питання щодо призначення одноразової виплати у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2.

01.09.2023 р. позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Листом від 13.09.2023 р. № 26327-26769/С-03/8-1500/23 відповідач повідомив позивача, що на питання, порушене в заяві від 01.09.2023 р. Головним управлінням надано відповідь листом від 12.04.2023 р. № 1500-0312-8/44063. Разом з тим, повідомлено, що оскільки рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. у справі № 493/1508/21 не встановлено статус члена сім`ї, то позивач має право звернутися до суду із заявою про встановлення статусу члена сім`ї медичного працівника, який помер в результаті інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-1 спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви протиправною, позивач звернулася до суду для захисту своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. № 1645-III (далі - Закон № 1645-III).

Статтею 1 Закону № 1645-III інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно ч.2 ст.38 Закону № 1645-III медичні працівники зобов`язані надавати хворим на інфекційні хвороби і бактеріоносіям та (або) їх законним представникам інформацію про небезпеку зараження оточуючих і про вимоги санітарно-протиепідемічних правил і норм, яких слід дотримуватися з метою недопущення поширення захворювання. Хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби та бактеріоносії збудників цих хвороб, крім того, повинні бути попереджені про відповідальність за недотримання санітарно-протиепідемічних правил і норм та зараження інших осіб, про що в медичні документи цих хворих і бактеріоносіїв вноситься відповідний запис, який підписують лікуючий лікар, хворий чи бактеріоносій та (або) його законний представник.

Відповідно до ст.39 Закону №1645-ІІІ захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я: у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п.2 ч.2 Закону № 1645-ІІІ).

Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (ч.5 ст.39 Закону № 1645-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Кабінетом Міністрів України, постановою №498 від 17.06.2020 р. (далі - Постанова №498) "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів (далі - Порядок) та Порядок використання фінансової допомоги Фондом соціального страхування України для проведення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, визначає механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат.

Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 р. та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою (п.6 Постанови №498).

Як вбачається з матеріалів справи, за висновками комісії, викладеними в акті розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання, що стався 25.03.2021 р. о 10 год. 00 хв. та 22.04.2021 р. о 00 год. 30 хв., що призвело до смертельного наслідку, затвердженого директором КНП "Балтський центр ПМСД" від 14.05.2021 р. на підставі карти епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання, висновку лікаря-епідеміолога, висновку Центру професійного здоров`я ДП "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту", причин та обставин гострого професійного захворювання та матеріалів розслідування гострого професійного захворювання, виникнення гострого професійного захворювання у сімейного лікаря ОСОБА_2 підпадає під дію абз.15 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17.04.2019 р. та є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Отже, зважаючи на викладені в акті обставини та приймаючи до уваги, що акт від 2125.03.2021 р. складено за формою Н-1/П, то суд дійшов висновку, що інфікування ОСОБА_2 , як працівника сталося під час виконання його професійних обов`язків, а гостре професійне захворювання пов`язане з виробництвом.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України №498, у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Страхова виплата, передбачена пунктом 3 Порядку (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, у рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.

Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 Порядку.

Відповідно до п.7 Постанови № 498 для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають:

1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник);

2) копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу);

3) копії паспорта громадянина України та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду);

4) копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника);

5) копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловікові) медичного працівника);

6) копію свідоцтва про народження дитини (дітей) або відповідне рішення суду (у разі виплати грошової допомоги дитині);

7) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою;

8) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань);

9) довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (у разі такого утримання);

10) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів.

Заява, документи та копії документів подаються в паперовій або за технічної можливості в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства.

За наявності електронної інформаційної взаємодії Фонду з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для призначення одноразової допомоги, така інформація особами, які мають право на виплату, не подається.

Якщо одна з осіб, які мають право на виплату, відмовляється від отримання одноразової допомоги, грошова частка такої особи розподіляється між іншими особами, які мають право на виплату. Заява про відмову від отримання одноразової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.9 Порядок № 498 орган Фонду: приймає рішення про надання страхових виплат, передбачених пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви про такі виплати та необхідних документів; перераховує страхові виплати на особові рахунки отримувачів, відкриті в банківських установах, не пізніше ніж через два робочих дні після надходження коштів на рахунок органу Фонду, відкритий у Казначействі; кожні десять днів подає виконавчій дирекції Фонду інформацію про проведення страхових виплат, передбачених цим Порядком; зберігає справи про страхові виплати, передбачені пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти років.

При цьому, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2023 року, відбулося припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень й відповідно саме на Пенсійний Фонд України покладено обов`язок, у тому числі й Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою, спричиненою коронавірусомCoV-2", проводити страхові виплати у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою, спричиненою коронавірусом CoV-2, шляхом їх перерахування на особові рахунки отримувачів, відкриті в банківських установах, не пізніше ніж через два робочих дні після надходження коштів на рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

Судом встановлено, що позивач звертаючись до відповідача із заявами про здійснення про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2" на підтвердження статусу члена сім`ї ОСОБА_2 надала рішення Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. у справі № 493/1508/21, яким встановлено факт спільного проживання. Разом з тим, на думку позивача факт спільного проживання з померлим не вказує на наявність у позивача статусу члена сім`ї.

Відповідно до ч.ч.2, 4, ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї" членами сім`ї визначено, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Як зазначено в абз.3 стр.3 рішення Балтського районного суду Одеської області від 17.12.2021 р. у справі № 493/1508/21, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті останнього, що підтверджується показаннями свідків, наявності у них спільного побуту, участі у спільних витратах на утримання майна, які вона і надалі продовжує вчиняти, копіями документів, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача статусу члена сім`ї померлого ОСОБА_2 . З урахуванням вище викладеного, обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , з метою реалізації свого права на призначення виплати в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою CОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та виплати у відповідності до ч.5 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, здійснила всі необхідні та залежні від неї дії, однак відповідач не розглянувши заяву про призначення страхової виплати позивачці від 29.03.2023 р. та аналогічну за змістом заяву від 01.09.2023 р. допустив протиправну бездіяльність.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

При цьому, Верховний Суд сформував сталу правову позицію у вказаних правовідносинах у ряді постанов (зокрема від 17.02.2021 р. у справі № П/811/397/18, від 27.05.2021 р. у справі № 442/3936/17, від 15.06.2021 р. у справі № 804/881/18, від 23.11.2021 р. у справі № 580/704/21 та ін.) де дійшов такого висновку: "…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Враховуючи, що відповідач не розглянув заяву позивача про нарахування та виплату страхової виплати від 29.03.2023 р. й надалі аналогічну за вимогами заяву від 01.09.2023 р. суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву позивача від 29.03.2023 р. про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, з урахуванням висновків суду.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 29.03.2023 р. про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 29.03.2023 р. про нарахування та виплату страхової виплати відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 498 "Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2", в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 р., як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко