Рішення № 115632874, 19.09.2023, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.09.2023

Справа № 334/4803/23

Провадження № 2/334/2112/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - суддіІсакова Д.О.,

за участі секретаря- Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2023 року представник позивача АТ «Універсал банк» звернувся до Ленінського районного суду м.Заоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.05.2019 року у розмірі 60984,09 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 06.05.2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посилання https://www.monobank.ua/terms. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Позивач вказує, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Позивач свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договору та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 13.12.2022 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 60984,09 гривень.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом та витрати банку по сплаті судового збору.

Ухвалою №334/4803/23 від 19.06.2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу наданий строк на подання відзиву на позовну заяву.

03.07.2023 року від преставника відповідача - адвоката Паскал П.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просив відмовити.

17.07.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив АТ «Універсал банк», відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

01.08.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судове засіданняпредставник АТ «Універсал банк»не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позові, у разі неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Преставник відповідача - адвокат Паскал П.М. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутністю, не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.12, 13, 81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Судом встановлено, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

06.05.2019 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач просить відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Погоджується з тим, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. З зазначеними документами ознайомлений, отримав їх примірник у мобільному додатку, вони зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Підтверджує, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. Дана заява містить підписи представника банку та відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання з приводу надання кредиту, які регулюютьсяглавою 71 ЦК Українита загальними положеннямиЦК Українипро зобов`язання та договір.

За частиною першоюст.205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу, якими, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Положеннямистатті 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049ЦПК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей524, 533-535і625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до вимог статті526,610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц саме позивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах встановлених договором.

Судом не встановлено наявності доказів, які б свідчили на те, що договір від 06.05.2019 року було визнано недійсним в цілому або частини його умов, у встановленому законом порядку.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання з приводу надання кредиту.

Представником АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи надано довідку про наявність рахунку клієнта ОСОБА_1 , в якій зазначено: рахунок № НОМЕР_3 , тип рахунку: чорна картка, валюта рахунку: UAN, дата, час активації картки та встановлення пін-коду: 29.11.2018, строк дії 04/29, статус картки: активна, дата отримання картки: 29.11.2018 року (а.с.65).

Згідно з наданим банком розрахунком, через невиконання зобов`язань за договором від 06.05.2019 року, станом на 13.12.2022 року у відповідача утворилась заборгованість перед АТ «Універсал Банк» в розмірі 60984,09 гривень.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Факт користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою по картковому рахунку про рух коштів, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

26.05.2022 року кредитний ліміт банком було знижено до 52500,00 гривень, актуальний кредитний ліміт становив 0,00 гривень.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем нараховувалися відповідачу відсотки в період з 01.06.2022 по 01.11.2022. Встановлено також, що з карткового рахунку ОСОБА_1 відбувалось автоматичне списання відсотків та договірне списання, загальна сума яких становить 8484,09 гривень.

Однак Анкета-заява не містить: ні процентної ставки, ні умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення грошового зобов`язання та їх розміру, ні розміру та умов щодо сплати комісійної винагороди Банку, строку дії кредиту.

Сторона позивача вважає, що відповідач в наслідок невиконання зобов`язань за договором повинен сплатити на користь позивача, станом на 13.12.2022 року в загальному розмірі 60984,09 гривень, яка складається з наступного: 60984,09 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) та 0,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. В обґрунтування вимог щодо нарахування заборгованості та її складових, представник позивача посилається на Витяг з «Тарифів банку», Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи», Розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, копію документу, який посвідчує особу відповідача, зазначаючи їх як формуляри та стандартні форми, згідно яких обслуговується відповідач, який, на думку сторони позивача, підписавши Анкету-заяву, підтвердив, що він проінформований про умови кредитування.

Разом з цим, доданий позивачем Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи» не містить та не передбачає підпису позичальника (відповідача по справі), у тому числі і електронного, дати підписання та інших даних які б ідентифікували особу відповідача і його згоду з викладеними у вказаному документів умовами, а також не містять будь-яких даних з яких було б можливо встановити, у тому числі, що вони відносяться до грошових зобов`язань відповідача перед позивачем які виникли 06.05.2019 року.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови, що додані до матеріалів позовної заяви, надсилались на мобільний додаток відповідача для ознайомлення та узгодження, а також, що саме така редакція цих умов, діяла на час укладення кредитної угоди.

Як зазначив Верховний Суд у правовому висновку викладеному в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

А отже є безпідставними, як посилання позивача так і долучення до матеріалів позову, будь-яких Умов, Правил та Тарифів, в разі відсутності їх погодження з усіма складовими зі сторони позичальника (відповідача по справі).

Нарахування заборгованості, яке прослідковується по розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, проте було враховано при визначення заборгованості за тілом кредиту.

Положеннямистатті 549 ЦК Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.11.2016 р. у справі №6-1746цс16, сплата коштів за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, що у даному випадку є комісією, є несправедливою умовою кредитного договору, а тому не підлягає стягненню з позичальника.

Розрахунок заборгованості не може вважатися підтвердженням існування узгоджених умов між Банком та відповідачем по справі, оскільки не містить, погоджених з відповідачем, Умов, за яких здійснюються нарахування складових вказаних у Розрахунку та підстави такого нарахування, що також стосується і паспорта на ім`я відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.1050ЦПК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

Устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зробила висновок, зокрема, що згідно із частиною 1статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Враховуючи зазначене, є безпідставними, як посилання позивача так і долучення до матеріалів позову, будь-яких Умов, Правил та Тарифів, у тому числі, і тих, що розміщені на офіційному сайті позивача, доступ до яких можливий через мобільний додаток, та за якими, як зазначає сторона позивача, обслуговується кредитний рахунок відповідача, враховуючи відсутність погодження відповідача з усіма складовими, у тому числі, і його електронним підписом.

За відсутності достатності правових підстав вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та комісії, Банк має право вимоги лише фактично отриманої та не повернутої суму кредиту.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75(в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 провадження № 61-9618 св 19, та в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц провадження № 61-22158 св19.

Судом встановлено, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, відповідач активно користувався карткою для власних потреб: оплати за товар, оплата мобільного зв`язку, придбання продукції у кредит (розстрочку), зняття готівки в банкоматах та переведення коштів на інші рахунки, а також періодичного поповнення картки власними коштами, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично використаної суми кредитних коштів.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, відповідно до наданої позивачем виписки, фактична сума витрат клієнтом (відповідачем) коштів позивача складає - 252087,44 гривень, а сума коштів внесених клієнтом (відповідачем) на погашення заборгованості - 165521,75 гривень. Тобто різниця складає - 72318,26 гривень, що не відповідає сумі заявлених вимог.

Доказів на спростування вказаної виписки матеріали справи не містять.

Відповідачем контррозрахунок не надано, клопотань про призначення експертиз на спростування наданого позивачем розрахунку до суду, відповідачем суду не заявлялось.

Будь-яких інших доказів щодо здійснення ОСОБА_1 витрат коштів у розмірі більшому ніж встановлено судом згідно розрахунку, матеріали справи не містять.

Відповідно дост.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.ст.78,79 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дані обставини справи підтверджуються також іншими матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Аналізуючи у сукупності надані докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, які знайшли підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволеннючастково з вищенаведених підстав.

Відповідно до п.2 ч.5ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями: 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання послуг «Monobank» від 06.05.2019 року, яка станом на 13.12.2022 року складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 52500 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2310,66 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, буд. 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ісаков Д.О.