Ухвала суду № 1155407, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2007№К-7661/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивачаСелдушевоїТ.А. та відповідача-ПатрашаВ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта на рішення Господарського суду АРКрим від25.01-21.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від11.05.2005 посправі№2-7/3037-2005

за позовом Закритого акціонерного товариства «Пансіонат «Канака»

до Державної податкової інспекції у м.Алушта

про визнання недійсними податкових повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від13.07.2004 №0002232301\0\2501 та від06.10.2004 №0002232301\2\3704, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у сумі107158грн. (в.т.ч.53579грн. основного боргу та штрафні санкції у розмірі 53579грн.) та у сумі167863грн. (в.т.ч.53579грн. основного боргу та штрафних санкцій у розмірі 53284грн. відповідно:

1)за заниження в липні 2002року податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 52988,86грн. із-за розірвання договору оренди і повернення позивачем орендарю авансу орендної плати у сумі 1877384рублів Російської Федерації чи 317933,16грн. (в т.ч. ПДВ 52988,86грн.);

2)за завищення податкового кредиту: у жовтні 2001року на 89грн., травні 2002року -34грн., червні 2002року 78грн., липні 2002року -58грн., жовтні 2002року 331грн., усього 590грн., тому що позивач включив до складу податкового кредиту затрати по оплаті мобільних телефонів, які на своєму балансі не має, і затрати, які не підтверджені документами.

Зменшивши свої позовні вимоги, донарахування податку у сумі 590грн. позивач не оскаржував.

Рішенням Господарського суду АРКрим від25.01-21.02.2005 залишеним без зміна постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від11.05.2006 посправі№2-7/3037-2005 позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від13.07.2004 №0002232301\0\2501 та від06.10.2004 №0002232301\2\3704 в частині донарахування ПДВ і штрафних санкцій у сумі105887грн. В іншій частині провадження по справі припинено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від13.07.2004 №0002232301\0\2501 прийняте відповідачем за результатами планової комплексної документальної перевірки позивача, про що складений Акт від12.07.2004 №52\23-2-8\30122156\1502.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, де 01.10.2004 прийнято і направлено платнику податків рішення №1955\10\25-007, яким скарга платника податків частково задоволена: податкові повідомлення-рішення від13.07.2004 №0002232301\0\2501; від29.07.2004 №0002232301\1\2657, та рішення від29.07.2004 №3537\10\23 скасовані у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 295грн., в іншій частині залишені без змін.

06.10.2004 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002232301\2\3704, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 53579грн., штрафні санкції - 53284грн., усього 106863грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач правомірно скоригував свої податкові зобов'язання по ПДВ за липень2002року, тому, що зменшилась вартість наданих позивачем послуг по оренді приміщень у звязку з розірванням договору оренди. Також пославшись на п."а" п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від21.06.2001 №253 -, судом зазначено, що у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання підрозділ податкової служби складає та направляє платнику податків згідно зі цим Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

Підставою ж коригування податкових зобовязань позивача стали досліджені судами фактичні обставини справи, а саме:

договір оренди від12.09.2001 тимчасового користування будинками (на 49 роки), укладений із ВАТ«Уренгойтрубопроводстрой»(«УТПС») зі сплатою до 31.12.2001 1900000рублів РФ за весь час оренди, про що складено Акт у жовтні 2001року.

29.12.2001 від орендаря надійшла на рахунок орендодавця орендна плата у сумі 1900000грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 316666,67грн.), та надана податкова накладна від28.12.2001, що підтверджується банківськими документами, накладною, актами звірки.

01.07.2002 сторони договору домовились про розірвання договору оренди та повернення орендарю коштів у сумі 1877484рублів РФ. Орендовані будинки були повернути орендодавцю, про що свідчать акти прийому-передачі від01.07.2002, податкова накладна від 31.07.2002 на повернення будинків.

01.08.2002 позивачем повернута орендна плата у сумі 1877384рублів РФ, що еквівалентно 318047,62грн., (меморіальний ордер від01.08.2002 №1016).

В податковій декларації по ПДВ за липень 2002року і уточнень до неї, витягу з Книги обліку продаж товарів (робіт, послуг) за липень 2002року - позивач зменшив свої податкові зобов'язання по операції продажу ВАТ«УТПС» послуг оренди на суму 317933,16грн., у т.ч. ПДВ 52988,86грн.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла до висновку про правомірне задоволення позову.

Не погодившись із рішенням Господарського суду АРКрим від25.01-21.02.2005 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від11.05.2005 посправі№2-7/3037-2005 відповідач (даліДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у звязку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права: п.4.5 ст.4 та пп.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.4.1 ст.4 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами), (далі Закон України №168) - база оподаткування операцій з продажу послуг визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості. А згідно зі п.4.5 цього Закону - у разі коли після поставки послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку послуг, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів, нарахований у зв'язку з такою поставкою податок перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

Зазначений порядок не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку. І оскільки орендар позивача не є платником ПДВ, тому порядок ч.1 п.4.5 ст.4 цього Закону не застосовується до операції, яка стала підставою для донарахування ДПІ податку.

Як встановлено пп.5.6.2 наказу ДПА України від30.05.1997 №166, законодавство пов'язує зміну (коригування) податкового зобов'язання не з поверненням коштів, а зі зміною бази оподаткування, що відбувається у зв'язку з розірванням договору. Тому посилання скаржника (відповідача) на те, що позивач не у тому податковому періоді зменшив податкові зобов'язання (в період повернення коштів, а не в період розірвання договору і повернення предмету оренди) суперечать зазначеним вимогам.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені судами свідчать про те, що позивач коригував зобов'язання по ПДВ - зменшив податкові зобов'язання через зменшення бази оподаткування у зв'язку з розірванням договору оренди і поверненням предмету оренди, судами вірно визначено, що позивач діяв відповідно до пп.5.6.2 наказу ДПА України від30.05.1997 №166: - як загальний випадок, контрактна вартість операцій з надання послуг зменшилась з будь-якої причини (розірванням договору оренди).

Тобто після повернення товару (а не грошей, як вважає відповідач-скаржник) власник має право продати такий товар і отримати за нього вартість, у тому числі ПДВ. І тому донарахування йому контролюючим органом податку і застосування штрафу є порушенням вказаних вище Закону України та наказу.

Суд касаційної інстанції також погоджується із обґрунтуванням судів про те, що п.4.5 Закону України №168 пов'язує зменшення податкового зобов'язання з перерахунком (а не поверненням грошей) суми компенсації за поставку товарів у випадках повернення проданих товарів. Відповідно, оскільки перерахунок суми компенсації за надані послуги відбувся у липні 2002року, коли сторони договору домовилися про розірвання договору оренди і повернення позивачем орендарю коштів, тому в цьому податковому періоді позивач скоригував податкові зобов'язання правомірно.

Також згідно п."а" п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від21.06.2001 №253, - судами правомірно зазначено, що у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання підрозділ податкової служби складає та направляє платнику податків згідно зі цим Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним. Тобто податкове повідомлення-рішення від13.07.2004 №0002232301\0\2501 суди вірно визнали таким, що було відкликане у день складання та направлення платнику податків нового податкового повідомлення і відповідно правомірно в цій частині припинили провадження.

Виходячи із системного аналізу Закону України «Про податок на додану вартість», суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому рішення Господарського суду АРКрим від25.01-21.02.2005 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від11.05.2005 посправі№2-7/3037-2005 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду АРКрим від25.01-21.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від11.05.2005 посправі№2-7/3037-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров