Ухвала суду № 1155406, 26.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-7646/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представника

позивача: Портнової О.В., Гейка І.Х., Степаненка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р.

у справі№ 11/108 (1/249н)

за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит"

до Державної податкової інспекції у місті Свердловську

про визнання часткового недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.07.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 25.03.2004 р. № 0000182342/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1236004,00 грн., у тому числі 618023,00 грн. основного платежу та 617981,00 грн. штрафних санкцій.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобовязання в сумі 618023грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 617981 грн. є неправомірним. Позивач довів, що його структурні підрозділи (Червонопартизанське УЖКГ та УЖКГ і ТП займаються господарською діяльністю і утримують обєкти соціальної інфраструктури та житлово-комунального господарства за рахунок результатів господарської діяльності, а не за рахунок підприємства юридичної особи. Вказані підрозділи до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були зареєстровані платниками ПДВ. Суди врахували, що акт перевірки складений з порушенням вимог п.п. 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311.

ДПІ у місті Свердловську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити касаційні вимоги у повному обсязі. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначає, що у позивача відсутні підстави для включення до валових витрат витрати, повязані з утриманням, експлуатацією та забезпеченням основної діяльності Червонопартизанського УЖКГ та УКЖКГТ, а тому і відсутнє право на віднесення до податкового кредиту ПДВ за цими витратами в загальній сумі 618023 грн.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

ДПІ у місті Свердловську, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ ДХК "Свердловантрацит" (правонаступником якого є позивач) за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2003 р., складено акт від 24.03.2004 р. за № 111-23-1-00177916, яким зафіксовано в тому числі порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. Вказане порушення полягало у тому, що за період з липня 2002 року по травень 2003 року до складу податкового кредиту зайво віднесені суми ПДВ за придбані матеріали, роботи, послуги у загальній сумі 618023 грн., вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва та не підлягає амортизації. Податкова інспекція вважає, що позивач включив до складу валових витрат вартість придбаних матеріалів по структурним підрозділам ВАТ ДХК "Свердловантрацит" Червонопартизанське управління житлово-комунального господарства і Свердловське управління житлово-комунального господарства і теплопостачання. За висновками перевірки вказані структурні підрозділи не можуть бути самостійними платниками ПДВ, оскільки не є юридичними особами.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається у касаційній скарзі податкова інспекція, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, яким надали правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що відособлені структурні підрозділи Червонопартизанське УЖКГ та Свердловське УЖКН і ТМ мали окремий баланс, розрахунковий рахунок, діяли на принципах господарського розрахунку, займалися господарською діяльністю на загальних підставах у відповідності з Положенням. Вони були зареєстровані платниками податку на додану вартість, подавали податковій інспекції податкові декларації з ПДВ, де відображали податкові зобовязання та податковий кредит. Обєкти соціальної інфраструктури та житлово-комунального господарства утримувалися за рахунок результатів господарської діяльності, а не за рахунок підприємства юридичної особи.

Відповідно, до позивача взагалі не повинні застосовуватися приписи п.п.5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, на які безпідставно посилається податкова інспекція в обґрунтування своєї позиції, і за якими до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких обєктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації).

Податкова інспекція у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, не розкриває суті порушення.

Однак за вищевикладеної позиції, суди попередніх інстанцій не порушили вимог п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, оскільки вказаною нормою заборонено включати до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у разі придбання платником товарів, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва та не підлягає амортизації.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, в акті перевірки податкова інспекція взагалі не вказала перелік та зміст господарських операцій платників податків з посиланням на первинні документи, по яких вона вважає неправомірно сформовані валові витрати.

Тому відсутні будь-які підстави для висновку, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва та не підлягає амортизації.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 29.07.2005 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко