Постанова № 11551150, 04.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 14/409 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2010 р. м. Київ

№ 14/409

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів:Мамчура Я.С.

Мацедонської В.Е.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Гетьман Ко»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ТОВ «Гетьман Ко»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ДПІ у Печерському районі міста Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2003 року ТОВ «Гетьман Ко»звернулося з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000851504/0 від 25.07.2003 року, № 0000861504/0 від 25.07.2003 року та № 0000871504/0 від 25.07.2003 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.10.2005 року в позові відмовлено. Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 30.05.2006 року скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги товариства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008 року вказані судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції визнав, що судами не зясовано питання, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер. При підтвердженні безтоварності операції, фактичного не вивезення товару за межі митної території України, визначення податкового кредиту було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

При новому розгляді постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 року у задоволенні позову відмовлено. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 року у справі № 2-1696/2003 визнані недійсними всі первинні документи з реквізитами ПМП «Олімп»(контрагент позивача), які підписані від імені Хоменка К.В. як директор ПМП «Олімп»з моменту їх складання; визнані недійсними установчі документи ПМП «Олімп»з моменту їх складання, а тому видана контрагентом ТОВ «Гетьман Ко»податкова накладна є недійсною, не підтверджує здійснення будь-яких операцій та не підтверджує отримання товару. Суд також визнав безтоварними господарські операції між позивачем та ПМП «Олімп».

На вказану постанову суд ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та винести нову про задоволення позову. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував рішення судів, в яких встановлені обставини, що мають значення для даної справи, а тому не підлягають доказуванню в силу ч. 1 ст. 72 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ провела позапланову документальну перевірку ТОВ «Гетьман Ко»з питань достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за червень-липень 2002 року. Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»був укладений договір постачання від 27.06.2002 року № 24/5, відповідно до якого ПМП «Олімп»зобовязалось поставити та передати у власність ТОВ «Гетьман Ко»комплектуючі мобільних телефонів у кількості 41 667 шт. на загальну суму 2400 019,20 грн., включаючи податок на додану вартість 400 003,20 грн., а ТОВ «Гетьман Ко»- прийняти та оплатити зазначений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.07.2002 року. На підставі отриманої від ПМП «Олімп»податкової накладної № 5 від 27.06.2002 року позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ за червень 2002 року в сумі 400 003,20 грн. сплачений ПМП «Олімп»у складі вартості отриманих товарів.

СДПІ вважає, що позивач відніс до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат по безтоварних операціях, оскільки податкова накладна № 5 від 27.06.2002 року та накладна № 5 від 27.06.2002 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва № 2-1696/2003 від 16.05.2003 року вони визнанні недійсними з моменту їх складання.

За результатами перевірки складений акт № 298/15-4/125-24926972 від 23.07.2003 року, яким встановлені порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000851504/0 від 25.07.2003 року, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000861504/0 від 25.07.2003 року, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000871504/0 від 25.07.2003 року.

Суд першої інстанції встановив, що відносини між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»відбувались на підставі договору постачання № 24/5 від 27.06.2002 року, відповідно до умов якого ПМП «Олімп»зобовязувалось поставити та передати зазначений вище товар, а ТОВ «Гетьман Ко»- прийняти та оплатити його.

Вказаний договір від імені ПМП «Олімп»підписаний Хоменком К.В. На виконання умов договору ПМП «Олімп»виписало на адресу ТОВ «Гетьман Ко»накладну № 5 від 27.06.2002 року, відповідно до якої ПМП «Олімп»було відпущено, а ТОВ «Гетьман Ко»отримано товар на суму 2 400 019,20 грн., в т.ч. податок на додану вартість 400 003,20 грн., а також виписано податкову накладну № 5 від 27.06.2002 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 року у справі № 2-1696/2003 визнані недійсними всі первинні документи з реквізитами ПМП «Олімп», які підписані від імені Хоменка К.В. як директора ПМП «Олімп», а також установчі документи ПМП «Олімп»з моменту їх складання.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, керувався рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 року у справі № 2-1696/2003 і прийшов до висновків про невідповідність чинному законодавству необхідних ознак первинних документів, отриманих позивачем від ПМП «Олімп», оскільки вони були складені та видані із порушенням податкового законодавства України, а тому не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту при оплаті товару за договором постачання № 24/5 від 27.06.2002 року.

При цьому суд виходив з того, що накладна № 5 від 27.06.2002 року з огляду на її недійсність, встановлену судом, не може підтверджувати факт отримання позивачем товару від ПМП «Олімп»та його використання у господарській діяльності позивача, у звязку з чим зроблені позивачем витрати у розмірі 2 400 019,20 грн. не підлягають віднесенню до складу валових витрат, а нарахування податковим органом зобовязань з податку на прибуток в сумі 600 000,00 грн. є правомірним.

Безтоварність операцій позивача суд першої інстанції обґрунтував рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року у справі № 7/426 за позовом ТОВ «Гетьман Ко»до ПП «Олімп»про спонукання до передачі товару за договором постачання від 27.06.2002 року. Суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач звернувся до суду з приводу захисту своїх прав у звязку із не виконанням договору постачання ПП «Олімп», то це підтверджує невиконання станом на 20.08.2003 року контрагентом договору поставки, у звязку з чим експорт товарів, який позивач підтверджує вантажно-митною декларацією № 10000/2/239025 від 04.07.2002 року, є не можливим, а значить встановлене в акті перевірки порушення відповідають дійсності.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 року у справі № 2-1696/2003, суд першої інстанції не звернув уваги на інші рішення, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а також дійшов неправильних висновків, аналізуючи рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року у справі № 7/426.

Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про недійсність накладної № 5 та податкової накладної № 5 від 27.06.2002 року. Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 01.10.2008 року визнав наявність у ТОВ «Гетьман Ко»податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства та факт сплати продавцю вартості товару з ПДВ. Вказане рішення набрало законної сили, а тому в силу ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягає доведенню відповідність податкової накладної вимогам чинного законодавства та оплата позивачем вартості товару, тобто, факт виконання ТОВ «Гетьман Ко»зобовязань за договором.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції не заперечував правомірності дій позивача та формування податкових зобовязань у відповідності до податкового законодавства. На думку суду касаційної інстанції в матеріалах справи наявні докази лише формального виконання ТОВ «Гетьман Ко»вимог податкового законодавства, а суди попередніх інстанцій не зясували, чи мали місце операції із придбання та реалізації реальний товарний характер.

Правомірність формування валових витрат по придбаному у ПМП «Олімп»товару та на податкового кредиту в розмірі сплачених сум ПДВ за придбаний товар також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року у справі № 7/426. Вказаним рішенням господарський суд визнав право позивача віднести витрати по придбанню товару згідно договору постачання № 24/5 від 27.06.2002 року до складу валових витрат. Цим же рішенням визнане право позивача на податковий кредит, що виник у день списання коштів з банківського рахунку ТОВ «Гетьман Ко»за товар згідно вказаного договору (т. 1 а.с. 46-49). СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків була відповідачем у даній справі № 7/426, знала про встановлені обставини справи, але не оскаржила рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки рішенню Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2003 року у справі № 2-4925/03 (т. 1 а.с. 136-138). Вказаним рішенням встановлено, що у податковому обліку ТОВ «Гетьман Ко»правомірно віднесено у 2-му кварталі 2002 року витрати у розмірі 2000016,00 по оплаті товару, отриманого від МПМ «Олімп»згідно накладної № 5 від 27.06.2002 року, до складу валових витрат, а також за червень місяць 2002 року суми ПДВ у розмірі 400003,20 грн., нараховані у звязку з придбанням товару у МПМ «Олімп», до складу податкового кредиту.

В силу ч.1 ст.72 КАС України та наведених рішень судів колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем витрати по оплаті товару, отриманого від МПМ «Олімп», до складу валових витрат та правомірність віднесення суми ПДВ, нарахованої у звязку з придбанням товару у МПМ «Олімп», до складу податкового кредиту.

Щодо висновків окружного адміністративного суду про безтоварність операцій між ТОВ «Гетьман Ко»та його контрагентом, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З пояснень позивача і рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року вбачається, що звернення до суду обумовлене рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003р. у справі № 2-169672003 року, яким визнані недійсними усі первинні бухгалтерські документи ПМП «Олімп», що були підписані невстановленою особою від імені Хоменка К.В., як від імені директора ПМП «Олімп».

У звязку з проведеною перевіркою податковим органом, та висновком останнього про недійсність накладної № 5 від 27.06.2002 року, що робить її недостовірним доказом для підтвердження факту поставки ПМП «Олімп»товару на користь позивача, товариство звернулося до господарського суду із позовом про спонукання до передачі товару за договором постачання від 27.06.2002 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2003 року у справі № 7/426, а ні будь яким іншим рішенням не встановлений факт безтоварності операцій по договору між ТОВ «Гетьман Ко»і ПМП «Олімп».

Безтоварна операція передбачає укладення договору з метою уникнення від оподаткування, зменшення податкових зобовязань або безпідставного отримання бюджетного відшкодування з ПДВ. Тобто, за вказаними критеріями необхідно встановити чи укладався договір постачання між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»від 27.06.2002 року № 24/5 з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору постачання між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»від 27.06.2002 року № 24/5 з тих підстав, що він укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: що господарські товариства мали намір ухилитися від сплати податків, та мала місце безтоварна операція.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.07.2007 року у справі № 11/203-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 року, в задоволенні позову відмовлено. Вказані рішення у справі № 11/203-А набрали законної сили. (т. 3 а.с 118 130)

Судами встановлено, що під час укладення і виконання договору ТОВ «Гетьман Ко»і ПМП «Олімп»подавали податкову звітність у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується контролюючими органами. Контролюючий орган не надав доказів порушення сторонами договору податкового законодавства, виникнення товариств податкового боргу, нанесення державі збитків у вигляді несплачених податків, прийняття контролюючим органом рішення про донарахування ПМП «Олімп»податкових зобовязань, заниження чи не відображення останнім податкових зобовязань.

Відповідачі не заперечують факт сплати ТОВ «Гетьман Ко»вартості товару за договором постачання від 27.06.2002 року № 24/5, в тому числі, податку на додану вартість. Оскільки відповідно до рішення суду у справі № 11/203-А податковий орган не виявив порушення податкового законодавства ПМП «Олімп»в період виконання договірних зобовязань з ТОВ «Гетьман Ко», колегія суддів не має підстав вважати, що сплачений позивачем ПДВ не надійшов до бюджету.

У справі № 11/203-А зазначено, що визнання недійсними первинних документів не спростовує фактичного виконання спірної угоди (фактичної передачі товару та сплати за нього). Вказані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доведенню в силу ч.1 ст.72 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що правова позиція контролюючого органу базується на рішенні Святошинського районного суду м. Києва № 2-1696/2003 від 16.05.2003 року, яким не встановлено порушення позивачем податкового законодавства, ухилення від сплати податків, укладення договору з метою, яка суперечить інтересам держави

Субєкт владних повноважень не надав доказів порушення ТОВ «Гетьман Ко»чинного законодавства і тим самим не довів правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000851504/0 від 25.07.2003 року, № 0000861504/0 від 25.07.2003 року, № 0000871504/0 від 25.07.2003 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність визначення податкових зобовязань, в частині формування валових витрат і податкового кредиту встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Відповідність нормам законодавства договору постачання від 27.06.2002 року № 24/5 у звязку з яким і виник даний спір, виконання договірних зобовязань за ним, та спростування доводів податкового органу про його безтоварність, також встановлені содовим рішенням, що набрало законної сили. Наведене, на думку суду, підтверджує доводи позивача щодо недійсності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам справи, внаслідок чого виніс рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2009 року скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000851504/0 від 25.07.2003 року, № 0000861504/0 від 25.07.2003 року та № 0000871504/0 від 25.07.2003 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 05.10.2010 року