Ухвала суду № 11551146, 04.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6680/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2010 р. м. Київ

№ 2а-6680/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів:Мамчура Я.С.

Мацедонської В.Е.

при секретаріВовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 року позов задоволений. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ від 16.06.2009 року № 0000054310/3 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 554 010,22 грн. (в тому числі: основного платежу 378 439,88 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 175 570,34 грн.), №0000284310/3 з податку на прибуток підприємств повністю у розмірі 10 766,34 грн.; №0000564310/3 про застосування до банку штрафних санкцій по податку на прибуток підприємств у розмірі 170 грн.

На вказану постанову СДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та на правомірність податкових повідомлень-рішень від 16.06.2009 року № 0000054310/3, № 0000284310/3, № 0000564310/3.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ провела виїзну планову документальну перевірку АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»(у звязку з реорганізацією змінено назву позивача на ПАТ «Укрсоцбанк») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 22.10.2008 року № 565/13-10/00039019, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковий орган дійшов висновків про заниження позивачем валових доходів від отриманого страхового відшкодування по власних автомобілях та банкомату при настанні страхового випадку, заниження валових доходів від надлишкової суми страхових резервів, завищення валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів та витрат на відрядження. На думку СДПІ мало місце завищення амортизації внаслідок включення ПДВ при придбанні легкових автомобілів до їх вартості, а також завищення амортизації по пожежній, охоронній сигналізації, системі теле-(відео) спостереження, «МініАТС», маршрутизаторам, комутаторам, джерелам безперебійного живлення, завищення амортизаційних відрахувань по витратах на встановлення банкоматів та по власних придбаних основних фондах після 01.01.2004 року. Загальна сума визначеного податкового зобовязання з податку на прибуток за перевіряємий період згідно оспорюванного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000054310/3, з якою не погоджується позивач, становить 554 010,22 грн., в тому числі: основного платежу 378 439,88 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 175 570,34 грн. На думку податкового органу позивач порушив абзац «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 4 Порядку складення розрахунку податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003 року № 68, зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2003 року за №182/7503, що полягало у неподанні по Нікопольській філії Розрахунку податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, в звязку з чим винесене податкове повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000564310/3 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в розмірі 170,00 грн.

Рішенням ДПА у м. Києві від 23.03.2009 року №944/10/25-114, прийнятим по процедурі адміністративного оскарження, збільшена сума нарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток та донараховано 7177,56 грн. основного платежу, внаслідок перерахунків розміру завищення амортизаційних відрахувань по перевірці Маріупольської філії АКБ «Укрсоцбанк»з тих мотивів, що встановлення охоронно-тривожної сигналізації, необхідно було включити до балансової вартості обєкта основних фондів групи 1, а також перерахунків розміру суми амортизаційних відрахувань по Житомирській обласній філії банку з посиланням на те, що вартість придбання, монтажу та налагоджування системи теле- (відео-) спостереження необхідно було включити до 1 групи основних фондів. Рішенням ДПА України від 03.06.2009 року №5147/6/25-0115 вказане донарахування податку на прибуток залишено без змін, а СДПІ винесене податкове повідомлення рішення від 16.06.2009 року № 0000284310/3 на суму 10766,34 грн.

Податковий орган дійшов висновку про заниження скоригованого валового доходу за період 3-й квартал 2006 року 4-й квартал 2007 року на загальну суму 27 219,65 грн. внаслідок не включення до складу валового доходу сум отриманого страхового відшкодування по власних автомобілях та банкомату при настанні страхового випадку з посиланням на порушення пп. 5.4.6 п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В апеляційній скарзі відповідач підтримує вказану позицію і не погоджується з висновками суду першої інстанції поданому питанню.

Відповідно до ч. 2 пп. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закону), якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що страхове відшкодування включається до валових доходів паралельно із включенням до валових витрат збитків, до яких призвів страховий випадок. В силу пп. 8.4.9 п. 8.4 ст.8 Закону у разі, коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту (а саме, якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації ), платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1); б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4. В такій ситуації валові доходи не перевищують волових витрат, а дорівнюють їм або є меншими, тому цілком обґрунтованими є посилання позивача, що у банку відсутній прибуток по таких операціях, отже, відсутній обєкт оподаткування.

ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем пп. 12.2.4 п. 12.2 та п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок заниження валових доходів за IV квартал 2005 року у розмірі 27582,75 грн. за рахунок заниження надлишкової суми страхового резерву на цю суму, у звязку з безпідставним відшкодуванням за рахунок страхового резерву заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору.

Через невиконання умов договору філія позивача подала позов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 33 146,46 грн., в тому числі: 27582,75 грн. заборгованості по кредиту та 5563,71 грн. заборгованості по відсоткам. Позов задоволений, судом виданий виконавчий лист № 2-27 для примусового стягнення вказаної суми, який банком предявлено для виконання до ДВС Криворізького районного управління юстиції. Постановою державного виконавця від 10.04.2003 року виконавчий лист повернуто без виконання, у звязку з неможливістю стягнення вказаної суми з боржника до поліпшення його матеріального становища( відсутність ліквідного майна). Юридична особа поручитель по кредитному договорі ліквідована.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм ст.12 цього Закону, згідно якої неможливо віднести на валові витрати лише ту заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності. Підпунктом 12.3.1 вказаної статті передбачено: заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів. У відповідності до ст.1 п.1.25 Закону до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка, зокрема, залишилась непогашеною внаслідок недостатності майна у боржника, за умови, якщо дії кредитора з примусового стягнення не призвели до погашення такої заборгованості.

Наведене свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо правомірності списання банком безнадійної заборгованості по основному боргу ОСОБА_3 за рахунок страхового резерву, оскільки платник податків вжив заходів щодо стягнення безнадійної заборгованості фізичних осіб, згідно з порядком, визначеним ст.12 п.12.3 Закону, які не призвели до її погашення.

Безпідставними є посилання апелянта на порушення позивачем пп. 5.4.10, п.5.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що на його думку полягало у завищенні валових витрат на 50% вартості паливно-мастильних матеріалів у 2005, 2006 та 2007 роках на загальну суму 11 863,67 грн., оплачених у складі вартості послуг з доставки цінних відправлень.

До складу валових витрат по рахунку № 7391 «Витрати на інкасацію та перевезення цінностей»Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»за період, що перевірявся, було віднесено відшкодування витрат за бензин по окремо виставлених рахунках від Відділу головного управління Державної фельдєгерської служби України м. Запоріжжя у розмірі 100% вартості бензину у сумі 23 727,34 грн. Згідно договору № 133 від 14.06.2005 року, укладеного між Запорізькою обласною філією АКБ «Укрсоцбанк»(Замовник) та Відділом головного управління Державної фельдєгерської служби України м. Запоріжжя (Виконавець) виконавець зобовязався організувати і забезпечити доставку цінних відправлень замовника на умовах вказаних у договорі, за плату згідно Додатку №2 по виставлених рахунках. Відповідно до п.2 додатку №2, який є невідємною частиною договору, видатки на пальне замовник сплачує згідно окремо виставлених рахунків, виставлених виконавцем, тобто витрати виконавця на пальне по наданих послугах Замовник сплачує окремим платежем.

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що оплачена позивачем вартість пального за окремо виставленими рахунками його контрагента є складовою вартості послуг з доставки цінностей, а не окремими витратами банку на придбання паливно-мастильних матеріалів.

За таких обставин позивач правомірно відніс у повному обсязі вказані витрати до складу валових витрат, оскільки в силу пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Тому посилання апелянта на порушення пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону є безпідставними, а донарахування податку на прибуток в сумі 2965, 92 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1482, 96 грн. неправомірним.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апелянта про завищення скоригованих валових витрат за 2005 рік на відрядження в розмірі 4 389,98 грн. на порушення підпункту 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з ненаданням для перевірки таких документів по здійснених працівниками відрядженнях, як запрошення особи до країни щодо прийняття участі у семінарі та сертифікату про участь у семінарі.

Відповідно до п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону, до валових витрат включаються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо . Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкових органів про завищення філією банку валових витрат по відрядженнях у звязку з відсутністю запрошень приймаючої сторони та сертифікатів про участь у семінарі працівників філії.

З матеріалів справи вбачається, що на участь у семінарах банк уклав договори, а за результатами отриманих послуг шляхом участі працівників банку у семінарах складені та підписані акти наданих послуг. Вказана обставина не заперечується апелянтом. Договори, акти, квитки до місця проведення семінару, копії відміток в закордонних паспортах про перетин кордону, а також внутрішні накази та розпорядження банку на відрядження конкретних працівників для участі в семінарі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достатніми доказами участі працівників банку в семінарі, а понесені у звязку з цим витрати - до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу про завищення валових витрат на відрядження в сумі 4389,98 грн. та донараховування, у звязку з цим податку на прибуток в розмірі 1097,50 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 548,75 грн.

Не погоджується СДПІ з висновками суду першої інстанції в частині завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 363 220,37 грн. по придбаних легкових автомобілях внаслідок включення до їх вартості сум податку на додану вартість, який на підставі пункту 5.3.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»був включений Банком до вартості автомобілів з подальшою амортизацією у податковому обліку, а податковими органами виключений з балансової вартості автомобілів та віднесений за рахунок прибутку Банку.

Податковий орган вважає, що за приписами пп.5.3.3 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних фондів та використовуються банком у неоподатковуваних операціях, не відноситься до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів, а має погашатися платником податку за рахунок інших джерел.

Відповідно до пп.5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. Підпункт 8.4.1 пункту 8.4. статті 8 вказаного Закону встановлює: у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене позивач не мав права включати до складу валових витрат сплачений ПДВ по придбаних автомобілях та збільшувати балансову вартість II групи основних фондів на суму сплаченого ПДВ, а тому нарахування амортизаційних відрахувань на суму ПДВ по придбаних автомобілях не відповідає Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на вимоги абзацу 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. В силу даної норми позивач зобовязаний віднести до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні легкового автомобіля. Наведене свідчить, що положення абзацу 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»протирічать одне одному.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Наведене свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум ПДВ, фактично сплачених при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості 2 групи основних фондів на відповідні суми ПДВ. За таких обставин суд визнає неправомірним визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 90805,09 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 45402,55 грн. згідно з податковим повідомленням рішенням від 16.06.09р. № 0000054310/3.

Апелянт посилається на неправомірність висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправною перекласифікацію СДПІ окремих основних фондів банку з 3 та 4 групи основних фондів на 1 групу, у звязку з чим податковими органами не визнана частина нарахованих банком амортизаційних нарахувань по виробничих основних фондах у податковому обліку. Апелянт посилається на завищення амортизації по пожежній та охоронній сигналізації на загальну суму 184905, 59 грн., по системі теле (- відео) спостереження на суму 8882, 00 грн., по «Міні АТС» на суму 119925 ,50 грн., по маршрутизаторам, комутаторам на суму 177978, 14 грн., по джерелам безперебійного живлення на суму 55805, 93 грн., внаслідок порушення пп. 8.2 2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6., пп. 8.8.1 п. 8.1 ст. 8 Закону

Вказані в акті перевірки прилади (комутатори та маршрутизатори) є програмно-апаратним комплексом, використовуються для автоматичної обробки інформації, є частиною інформаційної системи банку і працюють як комп'ютери під управлінням операційної системи. Джерела безперебійного живлення - це також частина інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й для моніторингу часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання. Вказане обладнання є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, є додатковим компактними пристроями до комп'ютерного обладнання, має невеликий строк служби, що обумовленим моральним старінням і не може самостійно використовуватися як окремо функціонуючий пристрій.

Охоронна та пожежна сигналізація - це прилади охоронної та пожежної автоматики, призначені для подачі сигналу (реагування на розбиття скла в приміщенні, відкриття вікон, наявність ознак диму в повітрі) від приймально-контрольних приладів охоронної і пожежної сигналізації на пульти централізованого спостереження Державної служби охорони та Державної пожежної охорони. Такі прилади не повязані з конкретною будівлею чи спорудою та не є її структурним компонентом.

Система теле-(відео) спостереження є складовою частиною системи безпеки Банку, яка призначена для візуального контролю і документування обстановки по периметру об'єкта та у його внутрішніх приміщеннях засобами телевізійної техніки, які дозволяють забезпечувати безперервний оперативний контроль за приміщеннями й територією, виявляти вторгнення, здійснювати відеозапис тривожних подій, а при необхідності - тотальний запис будь-якої відеоінформації. Така система відео спостереження складається з: системи кольорового телебачення (внутрішніх та зовнішніх відеокамер пересувного кольорового телебачення); апаратури керування й комутації відеосигналів; пристрою обробки й перетворення відео зображення; апаратури відеозапису й відтворення.

Цифрові та аналогові АТС , що знаходяться в приміщеннях Банку це обладнання, призначене для зєднання внутрішніх телефонів з зовнішніми вхідними дзвінками. Банк не здійснює надання та отримання телекомунікаційних послуг, а за допомогою міні АТС проводить розподіл міських та міжміських дзвінків на внутрішні телефони. При цьому, розподіл дзвінків здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів, які є основною складовою обладнання АТС, встановленого в Банку.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Твердження апелянта щодо невірного включення системи теле- (відео-) спостереження до складу 4 групи основних фондів замість 3 групи основних фондів, в результаті чого податковими органами не була визнана амортизація основних фондів в сумі 8882,00 грн. спростовуються матеріалами справи. В процедурі апеляційного оскарження результатів документальної перевірки АКБ «Укрсоцбанк», за результатами розгляду повторної скарги банку ДПА в м. Києві відхилила висновок податкових органів щодо необхідності обліку системи теле- (відео-) спостереження у складі 3 групи. Але, за висновками ДПА у м. Києві, які зроблені у Рішенні про результати повторної скарги АКБ «Укрсоцбанк», система теле- (відео-)спостереження повинна обліковуватись в 1 групі основних фондів.

Контролюючий орган вважає, що «охоронна та пожежна сигналізація», «системи теле- (відео-) спостереження», «Міні-АТС», «комутатори», «маршрутизатори»та «джерела безперебійного живлення»є передавальними пристроями, а тому відносяться до 1 групи основних фондів.

Передбачені в пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обєкти, що відносяться до 1 групи основних фондів є обєктами нерухомого майна. Відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року N 1442. Відповідно до вказаного правового акту передавальні пристрої це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Охоронна та пожежна сигналізація, Міні-АТС», комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення не є передавальними пристроями в розумінні пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(1 група основних фондів) та постанови КМ України від 28.10.2004 року N 1442. суд першої інстанції правильно зазначив, що вказане обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення) не являє собою земельні поліпшення, воно є мобільним, віддільним як від землі, так і від будівлі та не може розглядатися як передавальні пристрої в розумінні наведеної норми.

Апелянт, не погоджуючись з судом першої інстанції в частині висновків щодо амортизації будівель, посилається на неправомірність застосування банком нових норм амортизації (2%), встановлених пп.8.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до нових обєктів 1 групи, витрати на придбання по яких були понесені банком після 01.01.2004 року. В апеляційній скарзі СДПІ посилається лише на витрати Полтавської обласної філії на спорудження 4 поверху надбудови.

По Полтавській обласній філії витрати на спорудження 4 поверху надбудови були здійснені після 1 січня 2004 року (четвертий поверх надбудови приміщення Полтавської обласної філії введено в експлуатацію у грудні 2007 року відповідно до Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, зареєстрованого в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Полтави за №1029 від 28.12.2007 року.

Апелянт вважає, що, незважаючи на введення в експлуатацію 4 поверху в 2007 році, вся будівля повинна амортизуватися за однією ставкою 1,25 % (діяла до 2004 року).

Відповідно до пункту 8.1.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Пунктом 8.6.1 ст. 8 Закону визначені норми амортизації, встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 15 відсотків.

При цьому Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 року №1957 визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені в статті 8 для основних фондів груп 1, 2, 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у звязку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2, 3, також витрат, понесених на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у звязку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2, 3 до 1 січня 2004 року здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. Оскільки спорудження 4 поверху надбудови та введення його в експлуатацію відбулося після 2004 року, в силу наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»його амортизація обґрунтовано здійснюється за ставкою 2 %.

Апелянт не визнає нарахованої амортизації на суму 9445,21 грн. внаслідок зменшення балансової вартості банкоматів, що обліковуються банком в 4 групі (з нормами амортизації 15%) на суму вартості робіт з їх встановлення та збільшення на цю ж суму балансової вартості 1 групи (з нормами амортизації 2%). Податковий орган вважає необхідним ведення окремого обліку банкомату та окремого обліку витрат на його встановлення

Відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Кримська республіканська філія встановила банкомати у орендованих приміщеннях, в яких розташовані територіально відокремлені відділення. Операція з придбання та встановлення банкоматів супроводжувалась додатковими витратами, які філія вимушена була здійснити з метою доведення основного фонду (банкомату) до робочого стану. Понесені філією витрати по підготовці місць для банкоматів (виймання скла з металевих плетінь, посилення стін приміщень металевим каркасом, ремонт металевих віконних сплетінь, тощо) понесені Банком з метою встановлення нових банкоматів в орендовані приміщення фактично понесені у звязку з монтажем новопридбаних основних фондів (банкоматів) та доведенням їх до робочого стану, тому філія цілком правомірно включила витрати з монтажу та установки банкоматів на збільшення вартості банкоматів на підставі пункту 8.4.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Викладене підтверджує висновки суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 16.06.2009 року №0000054310/3 в частині донарахування АКБ «Укрсоцбанк»податку на прибуток в сумі 378 439,88 грн. та штрафних санкцій в сумі 175 570,34 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 16.06.2009 року №0000284310/3 в частині донарахування АКБ «Укрсоцбанк»податку на прибуток в сумі 7 177,56 грн. та штрафних санкцій в сумі 3588,78 грн.

Не спростовує апелянт і висновки суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення рішення №0000564310/3 від 16.06.2009 року щодо застосування до банку штрафних санкцій в сумі 170 грн. На думку СДПІ Нікопольська філія позивача порушила абзац «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 4 Порядку складання розрахунку податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003 №68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2003 року за №182/7503, що полягало у неподанні розрахунку податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за І квартал 2006 року.

Станом на 28.03.2006 року Нікопольська філія АКБ «Укрсоцбанк»надана заява про зняття з обліку, копія наказу позивача від 21.12.2005 року №447 «Про припинення діяльності Нікопольської філії АКБ СР «Укрсоцбанк», відповідно до якої діяльність Нікопольської філії припиняється з одночасним створенням на її базі Нікопольського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк»в строк до 10.03.2006 року. Згідно листа Нікопольського відділення ДОФ АКБ СР «Укрсоцбанк»від 17.05.2006 року №1117/2, прийом-передача на баланс Дніпропетровської обласної філії статей балансу Нікопольської філії АКБ СР «Укрсоцбанк»згідно наказу АКБ СР «Укрсоцбанк»м. Києва від 21.12.2005 року №447, здійснена 10.03.2006 року.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів , наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій (п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону).

Обороти 2006 року (до 10.03.2006р.), проведені по Нікопольській філії, були задекларовані в консолідованій декларації через Дніпропетровську обласну філію, а Нікопольська філія на кінець звітного періоду вже була знята як платник податків з обліку у звязку із її реструктуризацією в безбалансове відділення. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 05.10.2010 року