Рішення № 115511028, 08.12.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2023 року Справа № 317/3206/23 (2-а/317/28/2023) ЗП/280/24/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, адреса відділу: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356463 від 29 травня 2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби безпеки України на транспорті Романенко Анатолієм Юрійовичем відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 червня 2023 року, позивачем отримано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 29 травня 2023 року про застосування до неї адміністративно-господарського штрафу № 356463 за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільній транспорт». Вказує, що під час рейдової перевірки уповноваженими особами відповідача було зупинено автомобіль, за кермом якого перебував її син. В ході перевірки виявлено перевищення вагових параметрів (загальна маса 34,7т, при допустимих 26т, перевищення більше 30%) у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством вагових норм більше 30%, перевищення склало 33,46%. Проте, позивач не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність, а відтак не може бути притягнутий до відповідальності за вказаним в оскаржуваній постанові. Також, зазначає про те, що з огляду на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , маса транспортного засобу без навантаження складає 14000 кг. Загальна вага транспортного засобу із вантажем - 14000кг + 10700кг = 24700 кг (24,7т), що є меншим за дозволені норми перевезення вантажів (26т). Вказані обставини, на думку позивача, виключає можливість перевищення встановлених законодавством вагових норм та притягнення до адміністративної відповідальності за таке порушення. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області справу № 317/3206/23 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою суду від 18 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України.

14 серпня 2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Враховуючи той факт, що згідно наказу голови Запорізького окружного адміністративного суду «Про надання відпустки» від 28 липня 2023 року № 144 у період з 05 серпня 2023 року по 30 серпня 2023 року суддя Татаринов Д.В. перебував у щорічній основній оплачуваній відпустці, питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі вирішувалось судом 31 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11 вересня 2023 року, зазначає, що в даному випадку було проведено саме документальний-ваговий контроль транспортного засобу, який використовується позивачем та встановлено: маса транспортного засобу складає 14 тон, згідно відвісної квитанції від 27 квітня 2023 року маса вантажу складала 20,7 тон, тобто 14 тон + 20,7 тон =34,7 тон загальна маса транспортного засобу, при нормативно допустимих 26 тонах, отже, у спірному випадку було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 33,46% від норми. При цьому, з незрозумілих причин, позивачем до суду надано відвісну квитанцію від 27 квітня 2023 року в якій вказано масу вантажу 10,7 тон, що не відповідає дійсності, оскільки на момент проведення перевірки водієм надано відвісну квитанцію з зовсім іншими даними, а саме маса вантажу склало 20,7 тон. Вказує, що перевезення вантажу для власних потреб не змінюють суті вчиненого позивачем порушення. і урахуванням зазначених обставин у даній справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення. Також, зазначає, що посилання позивача на необхідність здійснення габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті є необґрунтованим. У задоволенні позову просить відмовити.

18 вересня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

26 вересня 2023 року на адресу суду надійшли заперечення, у яких зазначає, що особа, яка здійснює перевезення не обов`язково має бути суб`єктом господарювання для її притягнення до відповідальності.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

27 квітня 2023 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області проводилась рейдова перевірка на ділянці вул.Б. Хмельницького, м. Запоріжжя.

Посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, був зупинений транспортний засіб марки ФОРД, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та відповідно до вимог абзацу 2 пункту 16 ПКМУ № 1567 та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогими шкального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,, вагоні та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», було виявлено порушення норм, зазначених у статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме згідно з Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень» пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 353892 від 27 квітня 2023 року, навантаження склало 34,7 т, при допустимій нормі 26 т, що складає 33,46% перевищення параметрів під нормативу.

29 травня 2023 року Державною служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356463, а саме за порушення мною вимог статі 48 Закону України «Про автомобільній транспорт».

Позивач не погоджуючись з оскаржуваної постановою, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі -Закон №2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону №2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-Ш, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-Ш державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Окрім того, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

З вищевикладеного також вбачається, що перевізник, який притягається до відповідальності на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має бути суб`єктом господарювання.

В той же час, ОСОБА_1 згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є суб`єктом господарювання, що підтверджується, зокрема витягом від 15 червня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

З огляду на вказане, позивач не суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а відтак оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем необґрунтовано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356463 від 29 травня 2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби безпеки України на транспорті Романенко Анатолієм Юрійовичем відносно ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 08 грудня 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов