Рішення № 115511029, 08.12.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2023 року Справа № 280/8020/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.06.2023 № 0024653-2410-0831-UA23060050000065959 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власникамиоб`єктів нежитлової нерухомості на суму 3843 грн 60 копійок;

зобов`язати утриматись відповідача від подальшого нарахування податку за 2022 рік на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме за будівлю молочно-товарної ферми, що розташована на АДРЕСА_1 , площею 640,6 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно та незаконно визначив вказаним податковим повідомленням-рішенням податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме щодо нерухомості по адресі АДРЕСА_1 , площею 640,6 кв.м., оскільки така будівля є спорудою сільськогосподарського призначення, яка використовує як сільськогосподарський товаровиробник у своїй діяльності як фізична особа, для вирощування свійських тварин. Внаслідок цього такий об`єкт нежитлової нерухомості не підлягає оподаткуванню на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України (далі - ПК України). Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за даними ІКС «Податковий блок» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позивача з 18.03.2015 перебуває об`єкт нежитлової нерухомості будівлі молочно-товарної ферми, літ А, загальною площею 640,6 кв.м, розташована за адресою АДРЕСА_1 . ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2023 № 0024653-2410-0831 на суму 3843,60 грн за звітний 2021 рік. Зазначено, що коди продукції сільського господарства та пов`язані з ними послуги визначені розд. - секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - Класифікатор ДК 016:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 із змінами та доповненнями. Також, п.п.14.1.253 п. 14.1 ст 14 ПКУ визначено: сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Окрім того повинен бути безпосередній зв`язок між вирощеною на власних земельних ділянках (об`єктах нерухомого майна) сільськогосподарської продукції (худоби, свійської птиці, тощо) і її виробництвом за допомогою відповідних сільськогосподарських приміщень або її зберіганням чи переробкою у відповідних приміщеннях сільськогосподарського призначення. Даний факт повинен бути підтвердженим відповідними доказами. Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. За реєстраційними та обліковими даними платників податків ІКС «Податковий блок» позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.11.2010 та веде діяльність за кодом основної діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Інформація про ведення діяльності, яка відноситься до розд. 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» згідно Державного класифікатора 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» відсутня. В адміністративному позові платник наголошує, що у 2021 році подано декларацію про майновий стан і доходи в добровільному порядку, якою задекларовано податки з отриманого доходу від реалізації власної продукції. Згідно декларації за 2021 рік про майновий стан і доходи від 20.07.2022 №1004, позивачем задекларовано дохід у сумі 41 666,66 грн у р. «10.10 Інші доходи у тому числ», який складається тільки з р. 10.10.1 «Дохід у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит))». З огляду на викладене, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач вважає заперечення представника відповідача безпідставними, які не спростовують аргументів позовної заяви. Зазначено, що аргумент відповідача, що він розглядає позивача лише як ФОП, і як у ФОП, у позивача відсутній відповідний КВЕД і тому ГУ ДПС у Запорізькій області не вважає позивача сільськогосподарським виробником, має бути відхиленим, адже позивач здійснює відповідну діяльність як звичайна фізична особа, що жодним чином не пов`язано з підприємницькою діяльністю, здійснює діяльність разом з членами своєї сім`ї, для задоволення власних потреб, з реалізацією надлишку, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства, це підтверджується і довідкою, виданою виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про те, що будівля молочно-товарної ферми використовується для вирощування свійських тварин. Також, це підкріплено і законодавчими положеннями, зокрема: «особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності» (ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство»). Крім того, зазначено, що позивач правильно відобразила дохід від реалізації власної продукції як фізична особа у декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, як того вимагає законодавство, у розділі 10.10 «інші доходи».

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

Відповідно до договору дарування від 18 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №1346, ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) уклали цей договір про таке: дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної належну йому на праві приватної власності будівлю молочно-товарної ферми літ.А, а обдаровувана приймає у дар будівлю молочно-товарної ферми літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ГУ ДПС у Запорізькій області.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є власником будівлі молочно-товарної ферми літ.А, об`єкт житлової нерухомості: НІ, загальна площа 640,6 кв.м, розмір частки 1/1, адреса: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування №1346 виданого 18.03.2015 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташова Т.М., номер запису про право власності - 9092918 від 18.03.2015.

ГУ ДПС у Запорізькій області 09 червня 2023 року винесено податкове повідомлення-рішення №0024653-2410-0831-UA23060050000065959 відповідно до якого ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2021 рік у розмірі 3843,60 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу єПодатковий Кодекс України.

01 січня 2015 року набув чинностіЗакон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеност.266 Податкового кодексу України.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК Українине є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК Українисільськогосподарський товаровиробник для цілей глави1розділуXIVцьогоКодексу- це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Застереження в підпункті14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українищодо цілей глави1розділуХIV Податкового кодексу Українине означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Відповідно до пп.5.2,5.3 ст.5 ПК Україниу разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьогоКодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цьогоКодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Разом з тим,ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб`єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов`язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченоюкласифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства»визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник, що міститься уЗаконі України "Про сільськогосподарський перепис",Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства»та уПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).

Окрім того,Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Українивикладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Слід зауважити, що встановлена пунктом "ж" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Українипільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис").

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 року у справі № 500/2782/18.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 2322183506:18:001:0148), загальною площею 0,9388 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, ОСОБА_1 належить на праві власності 1/1 нежитлова будівля молочно-товарної ферми літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 640,6 кв.м.

Позивач пояснила суду та матеріалами справи підтверджено, що вказана будівля нею використовується для задоволення власних потреб, з реалізацією надлишку, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства.

При цьому, податковим органом не спростовано використання позивачем зазначеної будівлі у сільськогосподарській діяльності.

Враховуючи установлені обставини у цій справі, суд визнає, що нежитлова будівля молочно-товарної ферми літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 640,6 кв.м., фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Суд зазначає, що відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 6 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та Серков проти України (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Оскільки нерухоме майно, а саме нежитлова будівля молочно-товарної ферми літ.А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, використовується в господарській діяльності позивача для задоволення власних потреб, з реалізацією надлишку, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства, що не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що вказане приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими уст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2023 року №0024653-2410-0831-UA23060050000065959.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача утриматись відповідача від подальшого нарахування податку за 2022 рік на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме за будівлю молочно-товарної ферми, що розташована на АДРЕСА_1 , площею 640,6 кв.м, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб відпорушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися відвчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв`язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідачаутриматись відповідача від подальшого нарахування податку за 2022 рік на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на думку суду, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права та є безпідставною, оскільки нормами КАС України не передбачено можливості захисту відймовірного порушення прав у майбутньому, натомість, предметом судового захисту може бути лише порушене право, свобода чи інтерес фізичної особи, право чи інтерес юридичної особи, як це передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачусудові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями2,9,72,76,77,78,80,120,241-246,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09 червня 2023 року №0024653-2410-0831-UA23060050000065959.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова