Ухвала суду № 11550373, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7342/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Хантер М»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року ПП «Хантрер М»звернулося до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0000062301/0 від 26 лютого 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 18 січня 2010 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ПП «Хантрер М»відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що при експорті продукції резиденти мають включати до валового доходу вартість відвантаженої на експорт продукції за загальною митною вартістю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ Житомирської області було проведено планову виїзну перевірку ПП «Хантер М»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року, про що складено акт № 59/23-01/34753388 від 17 лютого 2009 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 26 лютого 2009 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 50850 грн. 00 коп., з них 35113 грн. 00 коп. за основним платежем та 15737 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Матеріально-правовою підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань в акті перевірки зазначено пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення, на думку відповідача, вказаних норм призвело невірного визначення звичайної ціни на товар та заниження податку на прибуток. Також податковий орган вважає, що позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за договорами оренди транспортних засобів за час їх простою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Хантер М»суд першої інстанції виходив з того, що звичайна ціна на товар не дорівнює його митній вартості, а обовязок доведення того, що договірна ціна на товар не відповідає рівню звичайних цін покладається на податковий орган. Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем було вірно сформовано валові витрати.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ПП «Хантер М»займається зовнішньоекономічною діяльність та відповідно до укладених контрактів здійснює поставку заготовок для виготовлення тари та заготовок соснових для піддонів.

На думку податкового органу, позивачем у періоді, що перевірявся, були занижені суми валового доходу за вказаними зовнішньоекономічними контрактами, оскільки ціна продажу зазначеної продукції на експорт є нижчою ніж звичайна, адже при формуванні ціни позивачем враховано не митну, а фактурну вартість продукції.

У відповідності до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ПП «Хантер М»з метою оподаткування зобовязане обчислювати свій дохід від зовнішньоекономічних контрактів з поставки заготовок для виготовлення тари та заготовок соснових для піддонів виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.5. п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідач вважає, що ціна на експортовані товари підлягає державному регулюванню, а таке регулювання проявляється у визначенні митними органами митної вартості товару.

Колегія суддів вважає таку думку податкового органу необґрунтованою з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 247 МК України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

При цьому ч. 1 ст. 261 МК України чітко встановлює сферу використання відомостей про митну вартість товарів, заявлених декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийнятих митним органом, а саме для митного оподаткування. На основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Крім того, податковий орган помилкового трактує поняття «державне регулювання ціни».

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Митний кодекс України не встановлює державних фіксованих цін та не визначає граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів на експортовані товари, а лише встановлює порядок обчислення митної вартості товарів, які перетинають митний кордон України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ціна на будь-яку експортну продукцію є регулюванню і дорівнює митній вартості товару, визначеній митним органом.

Нормативно-правових актів, якими встановлено державне регулювання цін на експортовану продукції, яку реалізує позивач, в Україні не існує.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що при визначенні звичайної ціни на експортований позивачем товар слід керуватися положеннями пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій, направлених на встановлення звичайних цін, Коростенською ОДПІ Житомирської області здійснено не було.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України та пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не надав доказів, які б підтверджували, що ціни на експортну продукцію позивача не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно нараховано позивачу податкові зобовязання за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також підставою для додаткового нарахування ПП «Хантер М»податку на прибуток став висновок перевіряючи про завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між ПП «Хантер М»та ПП ОСОБА_2 було укладено договір найму (оренди) від 11 червня 2007 року, згідно якого позивач отримав у користування транспортні засоби, а саме: САЗ 3507 та два УРАЛ 5557.

Відповідно до п. 2.1 та. 2.2 договору найму (оренди) автомобілів встановлено, що автомобілі, що орендуються, будуть використовуватися орендарем для перевезення вантажу. Орендна плата становить 40000 грн. на місяць за користування автомобілями.

Згідно п. 7.1 договору, орендар серед інших обовязків, зобовязується фінансувати профілактичне обслуговування та капітальний і поточний ремонт автомобілів, що орендуються.

Крім орендованих автомобілів, підприємством придбано ще два автомобілі у серпні 2007 року автомобіль КАМАЗ 53212 з причепом СЗАП-83571, а у жовтні 2007 року придбано автомобіль УАЗ.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що у серпні 2007 року та листопаді 2007 року, а також у період з лютого по квітень 2008 року автомобілі не використовувались з метою, зазначеною в договорі оренди перевезення вантажів, оскільки знаходились на профілактичному обслуговуванні та поточному ремонті.

Відповідач, в акті перевірки посилається на п. 12.1 договору оренди «Форс-мажор»в якому визначено, що при виникненні умов, незалежних від орендаря, за якими він не міг користуватися автомобілями, то за період дії даних умов орендна плата не виплачується. Виплата орендної плати відновлюється з моменту зупинення вищевказаних умов. Про час настання і закінчення вищезазначених умов орендар негайно повідомляє орендодавця. Настання та закінчення даних умов підтверджується документально.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 113 Про затвердження Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що обставини непереборної сили (форс-мажор) надзвичайна і непереборна за даних умов сила (стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), дію якої неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу юридичної особи або силами фізичної особи і яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Здійснення ремонтних робіт транспортних засобів не визначено як форс-мажорну обставину, з настанням яких орендна плата не виплачується.

Звільнення позивача від орендної плати за автомобілі у період профілактичного обслуговування та поточного ремонту автомобілів умовами договору не передбачено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно оплачено послуги з оренди автомобілів за час їх профілактичного обслуговування та поточного ремонту та включено витрати на їх оплату до складу валових витрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Коростенської ОДПІ Житомирської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 січня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур