Ухвала суду № 11550370, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6060/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Фоззі»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року ЗАТ «Фоззі»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 0001002300/0 та № 0001012500/0 від 17 липня 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було безпідставно віднесено витрати на оплату мерчандайзингових послуг до складу валових витрат, а також сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих за операціями, які не повязані з господарською діяльністю ЗАТ «Фоззі».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Фоззі»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, про що складено акт № 236/23-2/25294089 від 30 травня 2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002300/0 від 17 липня 2008 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1588816 грн. 00 коп., з них 879837 грн. 00 коп. за основним платежем та 708979 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0001012500/0 від 17 липня 2008 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1131449 грн. 00 коп., з них 745860 грн. 00 коп. за основним платежем та 385589 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ «Фоззі»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правильно обраховано свої податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість і своєчасно сплачено їх до бюджету.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтується на тому, що ЗАТ «Фоззі»не доведено зв'язку отриманих послуг від нерезидентів, послуг мерчандайзингу та послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів зі своєю господарською діяльністю.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням; або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованому в Міністерству юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Усі складені примірники податкової накладної згідно п. 18 вказаного Порядку підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, з приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на отримання послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено необхідності доказування платником податку зв'язку отриманих послуг зі своєю господарською діяльністю, у тому числі якими-небудь конкретними документами.

Враховуючи те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми на підставі податкових накладних, вантажно-митних декларацій, актів виконаних робіт, то визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 745 860 грн. 00 коп. є неправомірним.

Також судом першої інстанції було вірно прийнято до уваги те, що сама по собі невідповідність даних бухгалтерського обліку податковому або порушення правил ведення бухгалтерського обліку не є беззаперечним доказом порушення податкового законодавства. Висновок про порушення податкового законодавства повинен підтверджуватися конкретними доказами, а не припущеннями. Окрім того, за порушення правил бухгалтерського обліку встановлена відповідальність інша ніж за порушення податкового законодавства.

З урахуванням відсутності порушень податкового законодавства суд також вважає за безпідставне визначення позивачу штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 0001012500/0 від 17 липня 2008 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток ґрунтується на тому, що ЗАТ «Фоззі»було порушено правила формування валових витрат, встановлені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим органом було зменшено валові витрати позивача на суму, що дорівнювала витратам, понесеним у звязку з оплатою договорів, укладених з MS International Field House»та Soupstone Limited.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «MGMS International Field House»01 червня 2007 pоку було укладено зовнішньоекономічний договір № 2-2007 про надання послуг з пошуку та відбору персоналу.

Згідно умов вказаного договору, компанія «MGMS International Field House»взяла на себе зобов'язання надати позивачу послуги з пошуку та відбору кандидатів на попередньо заявлені вакантні посади в Україні.

В акті виконаних робіт зазначено, що послуги надані по підбору кандидата на посаду: консультант, кандидат ОСОБА_2.

Між позивачем та громадянином Італії ОСОБА_2 15 жовтня 2007 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1510-2007 за умовами якого позивач доручив, а ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок надавати консалтингові послуги по створенню ефективного бізнес-плану та залучення світових інвесторів.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, котрі були надані відповідачу під час складення Акту перевірки, громадянин Італії ОСОБА_2 надавав послуги не на території України, а тому з ним було укладено зовнішньоекономічний договір про надання консультаційних послуг, котрий було надано перевіряючим, а не трудову угоду.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті); придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Зовнішньоекономічний договір про надання послуг з пошуку та відбору персоналу законодавцем не віднесено до переліку витрат, що не включаються до складу валових витрат, а надані послуги за вказаним договором підбір кандидати ОСОБА_2 пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На підставі наведеного суд першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що позивачем правомірно включено в 4 кварталі 2007 році до складу валових витрат вартість послуг, наданих фірмою International Field House» з пошуку та відбору персоналу на суму 161980 грн. 26 коп.

Також судом встановлено, що між позивачем та фірмою Soupstone Limited було укладено договір про надання послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, а витрати по оплаті вказаного договору включені в ІІ та ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат на загальну суму 128 098 грн. 00 коп.

Згідно акту перевірки № 236/23-2/25294089 від 30 травня 2008 року в актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем були надані послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів. Але не вказано які саме послуги були отримані (відсутні деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де саме та ким проводилися дослідження, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше).

В зв'язку з цим, на думку перевіряючи, відсутнє документальне підтвердження звязку понесених витрат на оплату договору про надання послуг з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів з господарською діяльністю підприємства, а тому позивачем в порушення п. 5.1, пп. 5.3.1, 5.3.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказані витрати неправомірно віднесено до складу валових витрат.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що фірмою Soupstone Limited було надано позивачу консультаційні послуги з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів, що підтверджується первинними документами, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає неправомірним виключення відповідачем у ІІ та ІІІ кварталі 2007 році зі складу валових витрат позивача вартість послуг, наданих фірмою Soupstone Limited з комерційного розвитку роздрібного бізнесу мобільних телефонів на суму 128 098 грн. 00 коп.

Підставою для виключення витрат, що були понесені позивачем у ІV кварталі 2007 у звязку з оплатою вартості послуг мерчандайзингу на суму 3 229 268 грн. 00 коп. згідно акту перевірки стало те, що підприємством не надано документів, що підтверджують надання вказаних послуг (деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де само та ким проводилися мерчандайзингові послуги, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше), тобто відсутнє документальне підтвердження здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Підпункт 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що до складу валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», котра встановлює правила ведення податкового обліку, не містить вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат чи їх форми.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання мерчандайзингових послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами договорів та скріпленими печатками підприємств.

Також судом першої інстанції було вірно враховано, що діючим законодавством України не передбачено обов'язковість підтвердження фактичного надання мерчендайзингових послуг такими первинними документами, які зазначені в Акті перевірки.

За таких обставин колегія суддів вважає висновки відповідача про те, що відсутність документів по суб'єктам господарської діяльності, що надають ці послуги, є підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток неправомірними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 червня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур