Ухвала суду № 11550365, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-А-5356/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»до Житомирської митниці про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати податкові повідомлення Житомирської митниці № 19 та № 20 від 12 травня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»правомірно застосувала при митному оформленні автомобілів пільгову ставку ввізного мита.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Всі особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обовязкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 21 серпня 2008 року ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»ввезло на територію України вантажний автомобіль марки «МАN».

На виконання наказу Житомирської митниці № 138 від 10 квітня 2009 року була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМ України № 1730 від 23 грудня 2004 року та плану-графіку перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності у ІІ кварталі 2009 року з питань дотримання вимог митного законодавства за період з 24 травня 2007 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт №13/9/101000000/35099735 від 08.05.2009 року.

Перевіркою встановлено, що за ВМД №101000003/8/001274 від 21 серпня 2008 року здійснено митне оформлення транспортного засобу, де країною походження зазначено «Німеччина»та застосована пільгова ставка ввізного мита 10 %, сплачено мито в розмірі 14397 грн. 05 коп., ПДВ в розмірі 31673 грн. 51 коп. Згідно висновків перевірки має місце невідповідність заявленої країни походження у гр. 34 ВМД №101000003/8/001274 від 21 серпня 2008 року товаросупровідним документам, що призвело до недобору митних платежів на суму 17276 грн. 46 коп., які підлягають сплаті до Державного бюджету України.

На підставі акту перевірки №13/9/101000000/35099735 від 08.05.2009 року митним органом винесено податкові повідомлення форми "Р" № 19 про визначення суми податкового зобовязання з ввізного мита у сумі 21595 грн. 58 коп. (з урахуванням 7198 грн. 53 коп. штрафних санкцій) від 12 травня 2009 року та № 20 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4319 грн. 12 коп. (з врахуванням 1439 грн. 71 коп. штрафних санкцій) від 12 травня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями позивач оскаржив їх до Житомирської митниці та Державної митної служби України, однак його скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення без змін.

У звязку з викладеним ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст.276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно зі ст.ст. 276, 302 Митного кодексу України, Закону України «Про Єдиний митний тариф»та постанови КМ України № 1864 від 12 грудня 2002 року пільгова ставка 10% застосовується за наявності сертифіката походження товару чи декларації про походження товару, порядок подання яких передбачено п.4 вищезгаданої постанови.

Оскільки до митного оформлення сертифікат про проходження товару не надавався, що видно із даних графи 44 ВМД № 101000003/8/001274 від 21 серпня 2008 року судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем було порушено п. 4 постанови КМ України № 1864 від 12 грудня 2002 року.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України, однією з форм митного контролю є перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

У відповідності до пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючим органом стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Згідно пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 вказаного Закону, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснює юридична чи фізична особа, яка є декларантом та яка має певні обовязки встановлені ст. 88 Митного кодексу України, зокрема - надавати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, сплатити податки та збори.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції позивачем під час митного оформлення вантажного автомобіля марки «МАN»не було надано сертифікату походження товару. У звязку з цим ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»не мало права застосовувати пільгову ставку ввізного мита.

Посилання позивача про те, що при митному оформленні товару митним органам була надана факсимільна копія сертифікату походження товару колегія суддів вважає необґрунтованими та таким, що не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, наведені позивачем обставини суперечать ВМД № 101000003/8/001274 від 21 серпня 2008 року, у графі 44 якої відсутні відомості про вказаний сертифікат.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Житомирська митниця при винесенні податкових повідомлення № 19 та № 20 від 12 травня 2009 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 13 січня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транспортна компанія «ВГ-ТРАНС»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена у строки, передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур