Ухвала суду № 11550363, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5919/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство»до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ДП «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство»звернулося до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області № 0002042320/3 від 19 серпня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 04 лютого 2010 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ДП «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство»відмовити повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що при експорті продукції резиденти мають включати до валового доходу вартість відвантаженої на експорт продукції за загальною митною вартістю.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Під час судового засідання представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ Житомирської області було проведено планову виїзну перевірку ДП «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, про що складено акт № 266/05-53/23-20/00991947 від 19 лютого 2009 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002042320/0, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 101553 грн. 00 коп., з них 72589 грн. 00 коп. за основним платежем та 28964 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002042320/3 від 19 серпня 2009 року, яке є предметом оскарження.

Матеріально-правовою підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань в акті перевірки зазначено пп. 1.20.5, п. 1.20 ст. 1 та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення, на думку відповідача, вказаних норм призвело невірного визначення звичайної ціни на товар та заниження податку на прибуток.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство»суд першої інстанції виходив з того, що звичайна ціна на товар не дорівнює його митній вартості, а обовязок доведення того, що договірна ціна на товар не відповідає рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство»займається зовнішньоекономічною діяльність та відповідно до укладених контрактів здійснює поставку лісопродукції.

На думку податкового органу, позивачем у періоді, що перевірявся, були занижені суми валового доходу за вказаними зовнішньоекономічними контрактами, оскільки ціна продажу лісопродукції на експорт є нижчою ніж звичайна, адже при формуванні ціни позивачем враховано не митну, а фактурну вартість продукції.

У відповідності до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ДП «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство»з метою оподаткування зобовязане обчислювати свій дохід від зовнішньоекономічних контрактів з поставки лісопродукції виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.5. п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідач вважає, що ціна на експортованих товарів підлягає державному регулюванню, а таке регулювання проявляється у визначенні митними органами митної вартості товару.

Колегія суддів вважає таку думку податкового органу необґрунтованою з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 247 МК України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

При цьому ч. 1 ст. 261 МК України чітко виокремлює сферу використання відомостей про митну вартість товарів, заявлених декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийнятих митним органом, а саме для митного оподаткування. На основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Крім того, податковий орган помилкового трактує поняття «державне регулювання ціни».

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Митний кодекс України не встановлює державних фіксованих цін та не визначає граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів на експортовані товари, а лише встановлює порядок обчислення митної вартості товарів, які перетинають митний кордон України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ціна на будь-яку експортну продукцію є регулюванню і дорівнює митній вартості товару, визначеній митним органом.

Нормативно-правових актів, якими встановлено державне регулювання цін на експортовану продукції, яку реалізує позивач, в Україні не існує.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що при визначенні звичайної ціни на експортований позивачем товар слід керуватися положеннями пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій, направлених на встановлення звичайних цін, Новоград-Волинською ОДПІ здійснено не було.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України та пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не надав доказів, які б підтверджували, що ціни на експортну продукцію позивача не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 04 лютого 2010 року та не можуть бути підставами для її скасування.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 04 жовтня 2010 року.