Ухвала суду № 11550340, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3410/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Справа № 2-а-3410/09/0670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Малинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціалізованого паперу»до Державної податкової інспекції в Малинському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Малинська фабрика спеціалізованого паперу»(далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Малинському районі Житомирської області (далі Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позов було задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0003682340/0 від 30.04.2009 року та №0003682340/1 від 26.05.2009 року, №0002331740/0 від 29.04.2009 року та №0002331740/1 від 26.05.2009 року в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 66 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 132 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу та просили суд скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 27.02.2009 року по 10.04.2009 року службовими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціалізованого паперу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, на основі якої було складено акт № 68/23-10/32876028 від 17.04.2009 року.

Згідно висновків вказаного Акта, Позивачем було порушено: п.5.9. та п..5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17313 грн. (за 2007р. - 4217,00 грн., 2008р. - 13096,00 грн.); п.п.6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі Закон № 889), Позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 286,98грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002331740/0 від 29.04.2009 року, яким визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 860, 94 грн.(основний платіж - 286,98 грн., штрафні (фінансові) санкції - 573,96 грн.); № 0003682340/0 від 30.04.2009 року яким визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25970 грн., (основний платіж - 17313 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8657 грн.).

Внаслідок процедури адміністративного оскарження скарга позивача була залишена без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0002331740/1 від 26.05.2009 року та № 0003682340/1 від 26.05.2009 року.

Як вбачається з акта перевірки, Позивачем було невірно перенесено у додатку К1/1 залишки матеріальних цінностей на початок звітного року та на кінець звітного року по рах. 22 в сумі 43006,00 грн., а тому було занижено задекларовані показники у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів»на суму 43006,00 грн.

У відповідності до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94, до валових витрат включаються: витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків.

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону № 334/94, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем зроблено висновок про заниження показників приросту балансової вартості на основі лише неспівпадіння показників декларації та додатку № 5 до Акту перевірки, який складено на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем при здійсненні превірки не було враховано, що на підприємстві ведуться субрахунки 221- «мшп на складі»та 222 - «мшп спецодяг у використані».

Колегія суддів відзначає вірність висновків суду першої інстанції, що Відповідачем було не належно здійснено обрахунки приросту балансової вартості запасів та в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач недостовірно відобразив дані у додатку №5 без зазначення, яка частина запасів перебуває на складах, а яка у використані та без врахування, що рахунок 22 має у позивача субрахунки: 221-«мшп на складі»та 222-«мшп спецодяг у використані», кожний з яких має різне облікове призначення.

У силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України, Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій при здійснення перевірки.

Щодо віднесення підприємством до складу валових витрат витрат на обстеження стану будівель та виготовлення паспортів цих будівель, то колегія суддів також погоджуєьтся з висновками суду першої інстанції у цій частині через наступне.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з п. 2.12 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, яке затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. № 32/288, огляд основних конструкцій будівель з важким крановим обладнанням або будівель і споруд, що експлуатуються у дуже агресивному середовищі, проводиться один раз на десять днів. Будівлі і споруди, що експлуатуються в агресивному середовищі, підлягають обстеженню спеціалізованими організаціями не рідше одного разу на рік з грунтовними записами у Паспорті технічного стану конструкцій і заходів щодо проведення необхідних робіт з утримання будівельних конструкцій у початковій експлуатаційній якості.

Таким чином, обстеження та паспортизація виробничих будівель, яке було проведено спеціалізованою державною установою - Держаним підприємством «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», у відповідності до постанови КМУ «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж»№ 409 було одним із необхідних заходів для забезпечення охорони праці. Тому, віднесення позивачем витрат пов"язаних з паспортзацією приміщень до складу валових витрат є правомірним та відповідає вимогам п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94.

Також апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції у частині правомірності віднесення Позивачем до валових витрат витрат на купівлю полісів цивільної відповідальності для водіїв підприємства.

Підпунктом 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94, вищенаведені витрати віднесено до валових витрат.

Згідно з п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 334/94, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Жоден з вказаних підпунктів не передбачає віднесення полісів цивільного страхування до додаткового блага (доходу) працівнику

Співставляючи вищенаведені норми Законів, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що вказані витрати на поліси цивільного страхування водіїв не можуть бути віднесені до додаткового блага (доходу) працівника.

Однак, вартість квітів отриманих платниками податку (працівниками) мають включатись до загального місячного оподатковуваного доходу.

Враховуючи те, що Позивач є податковим агентом щодо вказаних доходів, то у силу вимог п.17.1 ст. 17 Закону № 889, він несе відповідальність за не нарахування вказаних податкових зобов`язань.

Враховуючи правомірність нарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб у частині 220, 98 грн., судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову у цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає неправомірними дії Відповідача, а висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 24.09.2010 року