Ухвала суду № 11550299, 23.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2191/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», в якій просило:

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», 21012, м. Вінниця, вул. Щорса, 24 (код ЄДРПОУ 03338649, банківські реквізити: р/р 260040101349, ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 195 961,40 грн., пеню в розмірі 2 410,39 грн. (а.с. 2-3).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року адміністративний позов задоволено, а саме: стягнено з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(21012, м. Вінниця, вул. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649, р/р 260040101349, ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) 195 961,40 грн. (сто девяносто пять тисяч девятсот шістдесят одну гривню сорок копійок) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пеню в розмірі 2 410,39 грн. (дві тисячі чотириста десять гривень тридцять дев'ять копійок) (а.с. 54-58).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 59) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2010 р. по справі № 2-а-2191/10/0270 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Вінницького обласного відділення соціального захисту інвалідів, обґрунтовуючи тим, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, неповно зясовані судом обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с. 61-64).

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідачем на виконання вимог вказаного закону було подано позивачу Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік від 24.02.2010 р. (форма N 10-ПІ) (а. с. 4).

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма N 10-ПІ) від 24.02.2010 р. на підприємстві відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 97 робочих місць.

Проте в 2009 році на підприємстві відповідача було працевлаштовано лише 87 осіб-інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 вказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 зазначеного закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці від 19.05.2010 за № 02-03/1188 (а.с. 14).

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем зазначені вимоги були виконані не в повному обсязі, оскільки, відповідач подавав звіти про наявність вакансій не кожного місяця, як це передбачено чинним законодавством.

Частиною 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.05.2005 року № 420, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій).

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, сума адміністративно-господарських санкцій становить 195 961,40 грн.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено розрахунок суми пені, згідно з яким станом на 26.05.2010 року сума пені, застосованої до відповідача, складає 2 410,39 грн. (а.с. 16).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що позивач звертаючись до суду з позовом діяв цілком правомірно, заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві підтверджується належними доказами, а тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо процедури банкрутства, як на причину невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році, на яку в своєму запереченні проти позову вказує відповідач, то як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії ухвали Господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі про банкрутство від 09 листопада 2005 року по справі № 10/176-05, порушено провадження у справі про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 42).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що провадження у справі про банкрутство порушено в 2005 році, а грошові зобовязання відповідача перед позивачем виникли після ведення мораторію, а саме в 2009 році.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобовязань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 цього Закону України, де власне наведене визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням.

Отже, нарахування адміністративно-господарських санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій настав у відповідача після 09 листопада 2005 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, як вбачається, матеріали справи № 2-а-2191/10/0270 не містять будь-якої копії постанови Господарського суду Вінницької області за 2006-2010 р.р. по справі № 10/176-05 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідно до матеріалів даної справи встановив правомірність застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені до відповідача за невиконання останнім нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, дослідив всі обставини цієї справи та правомірно задовольнив адміністративний позов.

В звязку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 29 вересня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 28.09.10.