Постанова № 11550085, 30.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.10                                                                                           Справа № 14/221

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансфаворит», вхід. № місцевого господарського суду 168-01 від 23.07.2010 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2010 р.

у справі № 14/221 (суддя –Кітаєва С.Б. )

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів

до Приватного підприємства «Трансфаворит», м. Жовква, Львівська область

про стягнення 2344994,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук Р.С. –заступник директора юридичного департаменту Банку (довіреність №3550 від 28.01.2010 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2010 р. у справі №14/221 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів (надалі –Позивач) до Приватного підприємства «Трансфаворит», м. Жовква, Львівська область (надалі –Відповідач) про стягнення 2344994,31 грн.

Відповідач –ПП «Трансфаворит», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, вхід. № місцевого господарського суду 168-01 від 23.07.2010 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом при прийнятті рішення порушено принцип змагальності, оскільки ухвала від 07.07.2010 р. про поновлення провадження та призначення до розгляду справи на 14.07.2010 р. скерована на адресу сторін - 08.07.2010 р., а відтак останній не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Також Скаржник вказує на те, що судом неправомірно відхилено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, Скаржник вказує, що сторони були позбавлені можливості не лише забезпечити свою явку, але і подати будь-які клопотання, заяви, пояснення та інші процесуальні документи. В зв»язку з цим, Скаржник вказує, що судом при прийнятті рішення, порушено норми ст. ст. 4-3 та 4-7 Господарського процесуального кодексу України.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач –ПАТ «Кредобанк»у відзиві від 08.09.2010 р. №04-9188/10 заперечує доводи апеляційної скарги, в обґрунтування чого вказує на те, що Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також те, що рішення ухвалено в порядку та відповідно до вимог господарського процесуального законодавства. Відповідно до цього, просить останнє залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач –ПП «Трансфаворит»- участі уповноваженого представника в судове засідання 30.09.2010 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.08.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про врученням за №04440091. Ухвалою суду від 04.08.2010 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд.

30.09.2010 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 30.09.2010 р. підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві від 08.09.2010 р. №04-9188/10.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

01.04.2009 р. Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»(«Продавець») та Приватним підприємством «Трансфаворит»(«Покупець») укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №35-Д/09 (а.с.11), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов»язується передати у власність Покупця цінні папери, зазначені у п. 1.2. Договору, а Покупець прийняти та сплатити Продавцю вартість цінних паперів, вказану в п. 1.2.10 Договору.

Пунктами 1.2.- 1.2.10 Договору встановлено, що купівлі-продажу підлягають наступні цінні папери: «вид цінних паперів та форма випуску –облігації іменні відсоткові; емітент цінних паперів –Приватне підприємство «Трансфаворит»; серія цінних паперів –А; код ISIN цінних паперів (при наявності) A4000008676; форма існування цінних паперів –бездокументарна; код ЄДРПОУ емітента –33087015; номінальна вартість одного цінного паперу –1000,00 грн.; кількість цінних паперів –2000 шт.; ціна за одиницю цінного паперу –1002,14 грн.; загальна вартість цінних паперів за Договором - 2004280,00 грн.

У відповідності до п. 2.1.1. Договору Покупець зобов»язаний не пізніше 01 квітня 2009 р. сплатити загальну вартість цінних паперів, шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Позивача, даних в судовому засіданні 30.09.2010 р., Відповідач не виконав свої зобов»язання щодо оплати вартості цінних паперів.

Сторонами укладена додаткова угода №1 від 30.04.2009 р. до Договору купівлі-продажу цінних паперів №35-Д/09 від 01.04.2009 р., в якій останні виклали п. 6 Договору в такій редакції, що усі спірні питання, яві виникають з виконання договору попередньо розглядаються і вирішуються шляхом переговорів з метою прийняття рішення, що задовольнить обидві сторони. У випадку, якщо згоди не досягнуто, то спірні питання вирішуються у господарському суді відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вимог вищезазначеного пункту, в зв»язку з простроченням виконання Відповідачем своїх зобов»язань за Договором Позивач надіслав Відповідачу листи за № 18-4116/09 від 08.04.2009 р. (а.с.7), №18-7281/09 від 14.07.2009 р. (а.с.8) з вимогою термінової сплати заборгованості по Договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, така заборгованість в добровільному порядку не сплачена, а відтак Позивач звернувся 17.11.2009 р. в господарський суд з позовною заявою до ПП «Трансфаворит»про стягнення 2344994,31 грн., з яких 2083600,74 грн. сума простроченого грошового зобов»язання, з врахування індексу інфляції за весь час прострочення, 226318,67 грн. пені та 35074,90 грн. сума трьох процентів річних від простроченої суми (а.с.2-3).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

У відповідності до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості цінних паперів по Договору №35-Д/09 від 01.04.2009 р. і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні. В апеляційній скарзі Скаржник просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, при цьому, з тексту апеляційної скарги не вбачається, що останнім заперечується сума боргу. Доказів погашення такої також не подано.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму заборгованості правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 2083600,74 грн. з врахуванням індексу інфляції по Договору №35-Д/09 від 01.04.2009 р.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. При цьому, п. 4.2. Договору передбачено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати Покупцем загальної вартості цінних паперів, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення, Позивач згідно розрахунку (а.с.9-10) просить стягнути суми в розмірі - 2083600,74 грн. за прострочення грошового зобов»язання, з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 266318,67 грн. пені та 35074,90 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає правовірним задоволення до стягнення вищезазначених сум, оскільки такі нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що місцевим господарським судом порушено принцип змагальності, оскільки ухвала від 07.07.2010 р. про поновлення провадження та призначення її до розгляду на 14.07.2010 р. скерована на адресу сторін - 08.07.2010 р., а відтак, як вказує Скаржник, він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Також, Скаржник вказує на те, що судом неправомірно відхилено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи. А відтак, враховуючи те, що сторони були позбавлені можливості не лише забезпечити свою явку, але і подати будь-які клопотання, заяви, пояснення та інші процесуальні документи, рішення є прийнятим з порушенням норми ст. ст. 4-3 та 4-7 Господарського процесуального кодексу України.

Дане твердження спростовується наступним: провадження у справі порушено ухвалою суду від 30.11.2009 р. (а.с.1). В процесі розгляду справи Відповідачем (Скаржником) подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Місцевий господарський суд з метою дотримання принципу змагальності та створення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, розгляд справи ухвалами суду від 16.12.2009 р., 22.01.2010 р., 09.02.2010 р. відкладав (а.с.31, 35, 69). При цьому, представник Відповідача приймав участь в судовому засіданні 24.02.2010 р.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2010 р. по даній справі прийнято цілковито у відповідності до чинних норм процесуального права.

Місцевим господарським судом, правомірно з дотриманням норм чинного законодавства, проведено заміну позивача ВАТ «Кредобанк»на його правонаступника ПАТ «Кредобанк».

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду також вказує, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду від 04.08.2010 р., зобов»язано Скаржника доплатити державне мито, оскільки з доданої Скаржником до апеляційної скарги квитанції №3737175 від 23.07.2010 р. вбачається, що ним сплачено лише 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Однак, згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»ставка державного мита з апеляційних скарг становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Відповідно до цього, судова колегія ухвалила прийняти до розгляду апеляційну скаргу та зобов»язати Скаржника доплатити державне мито у встановленому розмірі і порядку передбаченому вищезазначеним Декретом, докази чого подати суду.

Однак, Відповідач вимог ухвали суду не виконав, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила достягнути з рахунку Відповідача державне мито в розмірі 11682,47 грн. та зобов»язати місцевий господарський суд видати відповідний наказ.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2010 р. у справі №14/221 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансфаворит», вхід. № місцевого господарського суду 168-01 від 23.07.2010 р. - без задоволення.

2.          Стягнути з рахунку Відповідача в рахунок Державного бюджету України державне мито в сумі 11682,47 грн. за розгляд апеляційної скарги.

3.          Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6.                    Справу № 14/221 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.