Постанова № 11550073, 29.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.09.10                                                                                           Справа № 15/67-1306

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Городечної М.І., суддів Кузя В.Л., Юркевича М.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО»від 13.01.20109 року № 01-13/01 (вх. № 36 від 15.01.2010 року) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО», м.Івано-Франківськ

до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», М.Тернопіль

про стягнення 194708,49 грн.

За участі представників : від позивача – Кривоноса С.А., від відповідача - Дем»яновської Н.А. Судом роз»яснено представникам сторін права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів даному складу суду від сторін в порядку передбаченому ст. 20 ГПК України на день розгляду справи не надходило.

Встановив, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО», м.Івано-Франківськ, до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Тернопіль: стягнено 20552,16 грн. пені за прострочення оплати, 2569,02 грн. річних, 18855,03 грн. інфляційних втрат та відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Варто»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТО»(надалі –ТОВ, Товариство) вважає, що оскаржуване рішення прийнято в оскарженій частині з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та за невідповідності висновків зроблених в ньому, фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норму ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України при відмові йому в позові про стягнення пені та штрафів за прострочення оплати отриманого товару та прострочення виконання зобов»язання щодо його придбання. Також апелянт посилається на те, що господарським судом Тернопільської області неповно досліджено обставини щодо понесення позивачем збитків у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань по договорах поставки від 03.07.2008 року та 04.08.2008 року і зроблено помилковий висновок про відсутність причинового зв»язку між їх понесенням та невиконанням відповідачем умов вказаних договорів поставки. Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування своїх вимог про часткове скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.10.2009 року. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 17497,92 грн. штрафу за несвоєчасну оплату; 17983,14 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення; 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу; 9145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди; 37706,07 грн. пені за порушення строків виконання зобов»язання; 15900,15 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов»язання та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити, а в решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі –ДП ВАТ «Тернопільський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», Підприємство) у письмовому запереченні на апеляційну скаргу № 06-2/318 від 25.02.2010 року (вх. № 1853 від 27.02.2010 року) та доповненні до заперечення на апеляціну скаргу № 06-2/1178 від 23.07.2010 року (вх. № 8145 від 26.07.2010 року) вимоги апеляційної скарги заперечило, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення суду. Зокрема, зазначає, що відповідачем не доведено факту понесення ним збитків в зв»язку з невиконанням ним договорів поставки від 03.07.2008 року та 04.08.2008 року. Також зазначає про те, що Підприємство не відносить до державного сектору економіки, виконання спірних зобов»язань по вказаних договорах поставки здійснювало за власні кошти для термінової ліквідації наслідків стихійного лиха, і дані кошти йому не були відшкодовані, зокрема, й за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, суд першої інстанції, зазначає відповідач, правильно застосував до спірних правовідносин норму ст. 231 Господарського кодекс України та стягнув штрафні санкції саме в розмірі, який визначений в договорах поставки. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги апеляційної скарги та заперечення на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 липня 2008 року та 4 серпня 2008 року між ТзОВ "Варто" та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було укладено договори поставки (надалі Договори), згідно умов яких позивач зобов»язувався поставити товар - щебінь гранітний, а відповідач зобов»язувався прийняти та оплатити його вартість (п. 1.1)

На виконання умов договорів позивач - ТзОВ "Варто" передав у власність відповідача - ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" по накладних № ТР-000001 від 12.08.2008 року, № ТР-000002 від 16.08.2008 року, № ТР-000003 від 17.08.2008 року, № ТР-000004 від 29.08.2008 року, № ТР-000005 від 31.08.2008 року, товар в кількості 1421м.куб. на загальну суму 249970,22 грн.

Відповідач розрахунок за отриманий товар добровільно не здійснив. Заборгованість в сумі 249970,22 грн., сплачена ним на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2008 року у справі № 13/157-3276, а саме, як вбачається з копій банківських виписок : 16.12.2008року в сумі 100000 грн. та 18.12.2008 року в сумі 149970,22 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договорів поставки, оплата за товар повинна бути проведена відповідачем протягом 30 календарних днів з дати одержання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Тобто, прострочення оплати в порушення зазначених умов Договорів складає з 11.09.2008 року по 17.02.2009 року включно, залежно від накладної по якій здійснювалась поставка товару (а.с. 45).

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “Варто” звернулось до суду з позовом про стягнення з ДП “Волинський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” 194708,49 грн., а саме: 17983,14 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 2569,02 грн. – 3% річних, 18855,03 грн. інфляційних втрат, 20552,16 грн. пені за прострочення оплати, 17497,92 грн. штрафу за несвоєчасну оплату, 37706,07 грн. пені за порушення строків виконання зобов’язання, 15900,15 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (надалі –ГК).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт виникнення заборгованості та прострочення виконання зобов’язань відповідачем встановлено рішенням Тернопільської області від 02.12.2008 року у справі № 13/157-3276, то позивачем правомірно нараховано 3 % річних з простроченої суми станом на 15.06.2009 року в сумі 2569,02 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу за час прострочення в сумі 18855,03 грн. ( а.с. 46), що відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскаржене рішення від 20.10.2009 року в цій частині вимог слід залишити без змін.

Згідно з статтями 224-226 ГГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Правові підстави відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені ст. 22 ЦК України. Дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. За загальним правилом для покладення відповідальності на особу, що заподіяла збитки необхідні слідуючі умови: а) порушення цивільного права чи інтересу; б) завдання збитків; в) причинний зв'язок між порушенням права та збитками; г) наявність вини особи, що заподіяла збитки.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2004р. у справі № 35/247.

Як вбачається із матеріалів справи, протиправна поведінка відповідача виявилась у неналежному виконанні умов договорів поставки від 03.07.2008 року та від 04.08.2008 року, а саме: відповідач зобов'язувався придбати товар по договору поставки від 03.07.2008 року - щебінь фракції 5-10 в кількості 750куб.м. на загальну суму 97500грн., по договору поставки від 04.08.2008 року –щебінь фракції 5-10 в кількості 1250 куб.м. вартістю 97500 грн. та фракції 10-20 в кількості 1250 куб.м. вартістю 151875 грн., разом по договору –314375 грн., та оплатити його на протязі 30-ти днів з моменту отримання. Між тим, позивач фактично придбав щебеневу продукцію в кількості 1421 куб.м. на суму 249970,22 грн. та оплатив з порушенням термінів, починаючи з 16.12.2008р. по 18.12.2008р.

Водночас, за змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Між тим, повідомлення про наявність обставин непереборної сили або про неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача - ДП “Тернопільський облавтодор” у будь-який спосіб позивачу не поступало. Доказів протилежного, суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 12 по 31 серпня 2008 року позивачем було передано у власність відповідача щебінь в кількості 1421 куб.м. на загальну суму 249970,22 грн. Вказаний обсяг товару позивач придбав в ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект", що підтверджується договором № 05/06-1 купівлі-продажу щебеню від 05 червня 2008 року (а.с.21-22) , специфікацією № ТР-01 від 03 липня 2008 року та специфікацією № ТР-02 від 04 серпня 2008 року (а.с. 58-59), де вантажоодержувачем вказано ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та накладними ( а.с.23-25, 31-32). Оплату за придбаний товар здійснено за рахунок кредитних коштів згідно договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09 червня 2008 року з ВАТ СКБ "Дністер" (а.с. 60-62), що підтверджується випискою ВАТ "СКБ "Дністер" по рахунку № 2600814835. Згідно виписки від 03 вересня 2008 року було проведено видачу траншу кредитної лінії ТОВ "ВАРТО" № 39 на суму 1000000 гривень, які були перераховані на користь ТОВ "Будівельна фірма Київбудпроект" з призначенням платежу "оплата за щебінь згідно договору купівлі-продажу щебеню №05/06-1 від 05.06.2008р.".

Отже, позивачем для оплати товару, який був поставлений відповідачу було використано кредитні кошти згідно договору № 14835/01-18 від 09.06.2008 р. Дана обставина додатково підтверджується актом перевірки цільового використання кредиту, виданого ТОВ "ВАРТО" згідно договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09.06.2008 року.

Враховуючи зміст п.1.2. договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09.06.2008 року, відповідно до якого відсотки за користування кредитом нараховуються з дня його надання по день його повернення на суму фактичної заборгованості, яка знаходиться в розпорядженні позичальника за кредитом, при цьому зобов'язання по сплаті відсотків зменшуються залежно від суми погашення, позивачем обгрунтовано віднесено до збитків 17983,14 грн. відсотків, які були перераховані банку через несвоєчасно здійснені відповідачем платежі по розрахунку за щебінь. Тобто, сплата процентів по кредиту в межах строків для здійснення оплати, визначених відповідачу згідно з умовами договорів поставки є безумовними витратами позивача.

Разом з тим, невиконання відповідачем зобов'язання щодо придбання товару в кількості, передбаченій договором поставки від 04.08.2008р. потягло за собою порушення позивачем - ТОВ "Варто" зобов'язання за договором поставки № 05/06-1 від 05.06.2008р., укладеним з ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" щодо забезпечення об'ємів придбання у нього щебеню для ДП "Тернопільський облавтодор".

Як вбачається із копії платіжного доручення № 99 твід 17.04.2009 року та угоди про порядок погашення заборгованості № 20/02-2009 від 03.02.2009 року, ТОВ "Варто" в зв'язку з порушенням п. 6.5. зазначеного Договору щодо забезпечення придбання заявлених об'ємів з вини ДП "Тернопільський облавтодор" сплачено постачальнику штраф в сумі 54500 грн., а тому є підставними позовні вимоги про стягнення 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу.

Матеріалами справи, а саме договорами поставки від 03.07.2008р. та від 04.08.2008 року, специфікаціями № ТР-01 від 03 липня 2008 року та специфікацією № ТР-02 від 04 серпня 2008 року до договору № 05/06-1 від 05.06.2008року також підтверджені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неодержаного прибутку з розрахунку 5 грн. від продажу одного кубічного метра щебеню (незалежно від фракції) в кількості 1829 метрів кубічних, не придбаних відповідачем, на загальну суму 9145 грн.

За змістом ч. 2. ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідно до ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Тернопільський облавтодор" є дочірнім підприємством ВАТ "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України", яке створене відповідно до Указу Президента України від 08.11.2001р. № 1056, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 221. Згідно вказаної Постанови у державній власності закріплено 100 % акції Компанії з забороною їх відчуження. Засновником Компанії та вищим органом управління є Держава в особі Державної служби автодоріг. ДП "Тернопільський облавтодор" створено як дочірнє підприємство ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" та згідно вищевикладеного, є підприємством державного сектору економіки.

Оскільки відповідач як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушив зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару по договорах поставки, то він зобов'язаний сплатити пеню за період прострочення з 11.09.2008 року по 17.02.2009 року в розмірі 20552,16 грн., оскільки її нарахування передбачено п. 10.4 Договорів, та відповідає вимогам ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне нарахування грошових коштів», а також 17497,92 грн. штрафу за прострочення оплати отриманого товару понад тридцяти днів у розмірі 7% вартості товару з якого допущено прострочення відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Окрім цього, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов»язань по Договорах поставки щодо замовлення та придбання до 31.12.2008 року товару –щебіню в кількості 1829 куб.м. на загальну суму 227145 грн., то він зобов»язаний відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України сплати позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а саме за період з 01.01.2009 року по 15.06.2009 року в розмірі 37706,07 грн. та штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості за прострочення виконання даного зобов»язання понад тридцять днів, а саме в сумі 15900,15 грн.

Таким чином, рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 в частині відмови в позові про стягнення 17983 грн. 14 коп. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 17497 грн. 92 коп. штрафу за несвоєчасну оплату, 37706 грн. 07 коп. пені за порушення строків виконання зобов’язання, 15900 грн. 15 коп. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті, а саме в частині задоволення позову про стягнення 20552 грн. 16 коп. пені за прострочення оплати, 2569 грн. 02 коп. річних, 18855 грн. 03 коп. інфляційних втрат - рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 залишити без змін.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що судові витрати по розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, слід стягнути з відповідача на користь позивача 1947,08 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 312,50 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Окрім цього, слід відшкодувати відповідачу за рахунок позивача 973,54 грн.. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО»частково задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 в частині відмови в позові про стягнення 17983 грн. 14 коп. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 17497 грн. 92 коп. штрафу за несвоєчасну оплату, 37706 грн. 07 коп. пені за порушення строків виконання зобов’язання, 15900 грн. 15 коп. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті, а саме в частині задоволення позову про стягнення 20552 грн. 16 коп. пені за прострочення оплати, 2569 грн. 02 коп. річних, 18855 грн. 03 коп. інфляційних втрат - рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2009 року у справі № 15/67-1306 залишити без змін.

Разом слід:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(46001, місто Тернопіль, вулиця О.Кульчицької, 8, код 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО»(76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Старозамкова, 2, код 31790542) - 17983 грн. 14 коп. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 2569 грн. 02 коп. –3% річних, 18855 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 20552 грн. 16 коп. пені за прострочення оплати, 17497 грн. 92 коп. штрафу за несвоєчасну оплату, 37706 грн. 07 коп. пені за порушення строків виконання зобов’язання, 15900 грн. 15 коп. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання.

Здійснити новий розподіл судових витрат по справі:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(46001, місто Тернопіль, вулиця О.Кульчицької, 8, код 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТО»(76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Старозамкова, 2, код 31790542) – 1947 грн. 08 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 312 грн. 50 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 973 грн. 54 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

3.          Доручити Господарському суду Тернопільської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий - суддя М.І.Городечна

Судді М.В.Юркевич

В.Л.Кузь