Рішення № 11549755, 06.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 жовтня 2010 року справа № 5020-4/121 за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрянофлотський, 6);

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна, 1-А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

                                                                                           Суддя Погребняк О.С.

за участю представників:

Військова прокуратура Військово-Морських Сил України –Бучко Р.В., прокурор, посвідчення № 299 від 28.09.2007;

позивача (Міністерство оборони України) –не з’явився;

відповідач –Дишлевська Т.Ю., представник, довіреність №б/н від 01.01.2010;

третьої особи –не з`явився;

суть спору:

09.08.2010 Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (далі –відповідач), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006 та застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а спірне майно є військовим майном і його відчуження, відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" здійснюється у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил".

Ухвалою суду від 10.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-4/121.

Ухвалою суду від 09.09.2010 до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову наполягали.

Позивач –Міністерство оборони України, листом від 25.08.2010 заявило про підтримання позовних вимог прокурора та просило суд розглянути справу відсутність його представника (а.с.35).

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що договір купівлі-продажу від 14.02.2006 було укладено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 № 894-р, яким Центральному спеціалізованому будівельному управлінню надані повноваження на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил України. В свою чергу, списання військового майна було проведено на підставі розпорядження (рішення) Міністра оборони України №13965/з від 23.11.2005 щодо передачі території військових містечок Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України та надання останньому повноважень на здійснення функцій замовника будівництва у Збройних Силах України по забудові та реконструкції військових містечок шляхом укладення інвестиційних договорів, а також повноважень на здійснення реалізації списаного військового майна (а.с.119-121).

08.09.2010 відповідач заявив про застосування позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог (а.с.80).

Третя особа –Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська, у поясненнях до справи позовні вимоги підтрила та зазначила, що нерухоме майно, відчуження якого є предметом оспорюваного договору, перебуває на балансі Севастопольської КЕЧ морської, що підтверджується бухгалтерською довідкою та інвентарною карткою № 9 обліку основних засобів в бюджетних установах. Також Севастопольська КЕЧ морська заявила про непогодженість із заявою про застосування позовної давності, з тих підстав, що перерахування грошових коштів на рахунки філії - Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, неможе свідчити про інформування Міністерства оборони України про факт уклвдення правочину, оскільки самим Міністерством оборони зазначена філія не уповноважувалась на його укладання та отримання коштів за майно (а.с. 57, 65-68).

Представником відповідача у судовому засіданні 23.09.2010 було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої відповідач просив суд поставити запитання про обсяг будівельних робіт по реконструкції спірного майна, зроблених в процесі користування майном за власні кошти, про ринкову варість майна намомент вирішення даного спору, вартість невідокремлюваних поліпшень (а.с.118).

Суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначається у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд виходить з того, що предметом спору у дані справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу. Тому, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсність чи недійсність договору. Суд вважає поруені прокурором у позові обставини суто правовими та не вбачає підстав для застосування спеціальних знань.

В той же час, порушені відповідачем запитання про обсяг будівельних робіт по реконструкції спірного майна, про ринкову варість майна намомент вирішення даного спору та вартість невідокремлюваних поліпшень не відносяться до предмету доказування про дійсність чи недійсність правочину.

Прокурору, представнику відповідача у судових засіданнях були роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України у якості підстав для його задоволення посилається на те, що проведеною у липні 2010 року перевіркою за фактом незаконного відчуження нерухомого державного майна військового містечка Б-1 встановлено, що 14 лютого 2006 року між державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове) в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) “Укроборонбуд” (далі - ЦСБУ „Укроборонбуд”) Мельника В’ячеслава Леонідовича (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець продає, а покупець купує нерухоме військове майно –будову № 12 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Ж”, загальною площею 347,30 кв.м, розташовану за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойко І.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 684.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору, нерухомість, що є об’єктом договору, належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ (морська) на підставі свідоцтва про право власності на будови № 12 військового містечка Б-1, виданого 28.01.2005 Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, зареєстрованого Державним комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”Севастопольської міської Ради 28.01.2005 за № 2684.

Ціна реалізації нерухомості складає 340000,00 грн, у тому числі ПДВ 56666,67 грн., а відповідно до висновку до звіту про незалежну оцінку окремо визначеного майна, наданого ПП “Галатея-Крим-Консалтінг” ринкова вартість нерухомого майна, що відчужується, станом на 31.10.2005 складала 278260,00 грн. (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець перераховує продавцю протягом десяти банківських днів з дати підписання договору кошти в сумі 340000,00 грн на рахунок ЦСБУ „Укроборонбуд” (у тому числі ПДВ), а продавець в особі філії ЦСБУ „Укроборонбуд” після отримання від покупця коштів сплачує у встановленому порядку та розмірі суму ПДВ, а залишок коштів у повному обсязі перераховує до спеціального фонду Державного бюджету України в ОПЕРУ Державного казначейства України.

На виконання умов договору платіжним дорученням № 79 від 22.02.2006 товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” перерахувало на розрахунковий рахунок філії ЦСБУ "Укроборонбуд" 340000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за договором б/н від 14.02.2006 за нерухоме майно по Таврійській набережній, 26, у тому числі ПДВ 56666,67" (а.с.114).

Право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” на нерухоме військове майно – будову № 12 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Ж”, загальною площею 347,30 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26, зареєстровано Державним комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради 24.03.2006 за № 3540 (а.с.113).

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор та позивач стверджують, що спірний договір укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а спірне майно є військовим майном і його відчуження, відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", здійснюється у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил".

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу відчуження майна, що має статус військового, та регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме: Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди тощо.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна визначені статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV, відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком наступного майна: майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.

Рішення про відчуження військового майна за правилами статті 6 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

На виконання статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 № 1075-XIV Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1919 від 28.12.2000, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким, зокрема, передбачалось, що рішення про відчуження військового майна, яке є придатним для подальшого використання, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України, а списаного військового майна –Міністерство оборони України (п.п. 3, 4, 6, 7 Положення в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2005, чинної на момент укладення спірного договору).

Абзац другий пункту 12 Положення передбачав, що реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Таким чином, реалізацію спірного майна, на момент укладення договору, можливо було здійснювати лише за процедурою торгів (тендерів).

Проте, реалізація нерухомого військового майна –будови № 12 військового містечка Б-1: будівлі літ. „Ж”, загальною площею 347,30 кв.м, розташованого за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26, була проведена без дотримання зазначеного вище порядку.

Вчинення дій по відчуженню військового майна в іншому, ніж передбачено законодавством порядку, не може вважатись законним та породжувати правових наслідків.

Посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року № 894 "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Силах України" є безпідставним, оскільки спірне майно не є списаним, що підтверджується, зокрема, індивідуальною карткою обліку будівлі за формою № 400 (а.с.60) та є нерухомим майном, яке може бути відчужено лише в порядку, визначеному пунктами 3, 6, 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000. Зазначене майно включено до додаткового переліку № 6 нерухомого військового майна Зборойних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 №518-р), затвердженого рішенням Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності (а.с.11-13).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що спірний договір укладено від імені держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном – Міністерства оборони України в особі директора філії ЦСБУ (Госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельника В.Л. Останній діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10.02.2006, виданої начальником ЦСБУ Ісаєнко Д.В., який в свою чергу діяв відповідно до довіреності, виданої на його ім’я Міністром оборони України 17.08.2004, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 2369 (а.с.18-20).

Довіреністю від 10.02.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 375, уповноважено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельника В.Л.“представляти інтереси та укладати від імені Міністерства оборони України (функцію замовника будівництва від імені якого згідно з Положенням здійснює Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункового) ЦСБУ)” для чого йому надано право: “…підписувати договори (правочини) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, визначених у Розпорядженні (Дорученні) Міністра оборони України від 23 листопада 2005 року за №13965/з шляхом укладення договорів з контрагентами відібраними робочою групою на конкурентних засадах та здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна (будівель, споруд, що розташовані на території військових містечок, визначених у зазначеному Розпорядженні (Дорученні) та списаних у встановленому порядку), … виконувати всі інші дії, пов’язані з цим дорученням, в межах та обсязі передбаченому чинним законодавством України для такого роду повноважень”.

З огляду на зміст довіреності та встановлені судом обставини, директор філії ЦСБУ (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельник В.Л. не мав достатніх повноважень на укладення оспюваного договору.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Міністерство оборони України та/або Кабінет Міністрів України не вчиняло будь-яких дій щодо схвалення спірного правочину, яке, до того ж, за відсутності дотримання встановленої законодавством процедури неможливе, а навпаки Міністерство оборони України є позивачем у справі про визнання цього правочину недійсним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірний договір підписаний директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" Мельником В.Л. без достатніх на те повноважень та укладений в порушення встановленого порядку реалізації військового майна, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позов також містить вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, а саме, повернення всього отриманого в натурі за цим правочином.

За приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановивши, що оспрорюваний правочин виконаний сторонами в повному обсязі, суд вважає за необхідне застосувати двосторонню реституцію, зобов’язавши товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” повернути державі Україна в особі Міністерства оборони України все одержане за спірним договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006, а саме - нерухоме військове майно, що було об’єктом даної угоди, а державу Україна в особі Міністерства оборони України, в свою чергу, перерахувати товариству з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” отримані за договором грошові кошти у розмірі 340000,00 грн.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про сплив строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2006, стороною в якому є Держава Україна, прокурору стало відомо у серпні 2010 року за результатами проведеної перевірки.

При цьому, суд погоджується з доводами Севастопольської КЕЧ морська про те, що перерахування грошових коштів на рахунки філії - Центрального спеціалізованого будівельного управління, не може свідчити про інформування Міністерства оборони України про факт укладення правочину, оскільки самим Міністерством оборони зазначена філія не уповноважувалась на його укладання та отримання коштів за майно. Крім того, Міністерство оборони України в листі від 20.08.2010 повідомило про те, що ніколи не укладало спірного договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що перебіг позовної давності в даному випадку починається з дня, коли прокурор, який виступає в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, довідався про порушення інтересів держави. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов подано в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим, підстави для її застосування відсутні.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, при застосуванні відповідних наслідків недійсності правочину державне мито стягується за ставками, встановленими для позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, залежно від вартості відшукуваного майна (пункт 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, пункт 13 Листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”).

Керуючись статтями 1, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статтями 203, 215, 216, 237, 240, 241 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006, укладений між Державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (Госпрозрахункове) в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) “Укроборонбуд” Мельника В’ячеслава Леонідовича та товариством з обмеженою відповідальністю “Золотий символ”, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойко І.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 684, з моменту його укладення.

          3. Зобов'язати державу Україна в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022, відомості щодо наявності рахунків відсутні) протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) грошові кошти у розмірі 340000,00 грн (триста сорок тисяч грн), перераховані за платіжним дорученням № 79 від 22.02.2006 на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 14.02.2006.

          4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766) протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили повернути державі Україна в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) передане за договором купівлі-продажу б/н від 14.02.2006 нерухоме військове майно – будову № 12 військового містечка Б-1: будівлю літ. „Ж”, загальною площею 347,30 кв.м, розташовану за адресою: м. Севастополь, Таврійська набережна, 26, шляхом складення акту приймання-передачі майна.

          5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район в м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 22090200) витрати по сплаті державного мита у розмірі 3400,00 грн (три тисячі чотириста грн. 00 коп.).

          6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий символ” (99042, місто Севастополь, вул. Назукіна, 1-А; ідентифікаційний код 24032766, р/р 2600430210064 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя, МФО 324195) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31216259700007 в ДУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті ридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С.Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 08.10.2010