Рішення № 11549754, 04.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 жовтня 2010 року справа № 5020-4/112 За позовом          Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до                     Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морської

                    (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040)

до                     Військова частина А-1845

(вул. Епроновська, буд. 7, м. Севастополь, 99024);

про стягнення заборгованості в розмірі 315225,22 грн., у тому числі: 276687,32 грн. –заборгованість за активну електроенергію, 26183,03 грн. –сума пені, 4435,11 грн. –3% річних, 7884,68 грн. –інфляційні втрати, 35,08 грн. –заборгованість за перевищення договірної величини,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивач (ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго") - Соловйова В.Р., начальник юридичного відділу, довіреність № 16376/0/2-09 від 29.12.2009;

Відповідач (Севастопольська КЕЧ (морська)) –Кравець О.М., представник, довіреність №9/16-498 від 01.03.2010;

відповідач (Військова частина А1845) –не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звернулося до суду з позовом до Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морської про стягнення заборгованості в розмірі 474214,42 грн., у тому числі: 435676,52 грн. –заборгованість за активну електроенергію, 26183,03 грн. –сума пені, 4435,11 грн. –3% річних, 7884,68 грн. –інфляційні втрати, 35,08 грн. –заборгованість за перевищення договірної величини.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № 3533 від 22.09.2006, відповідно до якого сторони прийняли на себе зобов’язання додержуватись вимог законодавчих та директивних актів, які регламентують питання енергопостачання та взаємовідносини сторін.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.08.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.09.2010, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Військову частину А-1845.

Ухвалою суду від 19.08.2010 в якості другого відповідача залучено Військову частину А-1845, виключивши її з складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судовий розгляд початий заново.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач (Севастопольська квартирно –експлуатаційна частина морська) надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що надані позивачем розрахунки штрафних санкції є необґрунтованими, оскільки, період нарахування перевішує 6 місяців та, посилаючись на статті 7, 22, 23 Бюджетного кодексу вважає, що його віна в порушенні зобов’язання по оплаті спожитої електричної енергії –відсутня (арк.с. 122-123).

У ході розгляду справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог. У судовому засіданні 04.10.2010, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем (Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською) заборгованості за активне споживання електроенергії у розмірі 49999,59 грн, позивач остаточно просив стягнути з відповідача (Севастопольської квартирно –експлуатаційної частини морської) вартість активної електроенергії – у розмірі 276687,32 грн.; пеню –26183,03 грн., 3% річних –4435,11 грн., збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції –7884,68 грн., та стягнути з відповідача (військової частини А-1845) –суму перевищення договірної величини споживання у розмірі 35,08 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, уточнення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У ході розгляду справи відповідач (Військова частина А-1845) у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву (арк.с. 104), у якому зазначив, що суму заборгованості за перевищення договірної величини електроенергії у сумі 35,08 грн. визнає в повному обсязі.

У судове засідання 04.10.2010 відповідач (В/ч А-1845) явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475, та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

22.09.2006 між ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник), Військовою частиною в/ч А-1845 (Споживач) та Севастопольською Квартирно-експлуатаційною частиною морською (Платник) був укладений договір № 3533а на поставку електричної енергії (далі Договір), який відповідно до умов пункту 9.4 Договору діє до 31.12.2006 та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв про зміну або розірвання цього Договору, він є чинним до теперішнього часу.

Згідно з розділом 1 Договору Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 360 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, Постачальник зобов’язався, зокрема, поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в об’ємах, які зазначені у розділі 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток до договору “Об’єми поставки електричної енергії споживачу та субспоживачам”).

Згідно з пунктом 2.3.2 Договору споживач зобов’язався, зокрема, дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок, згідно з пунктом 6 Додатку “Порядок розрахунків”.

Платник зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії” (пункти 2.3.5-2.3.6).

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Платника за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5-2.3.6 Договору з порушенням строків, визначених у відповідних додатках, а саме, Платник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору, за перевищення Споживачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, які встановлені відповідно до пункту 5 Договору, платник сплачує постачальнику двократну вартість різності фактично спожитої та договірної величини. При цьому оплата за перевищення договірної величини потужності стягується з споживачів з приєднаної потужністю 150 кВт та більш та середньомісячним споживання 50000 кВт.ч та більше.

Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівні заявлених Споживачем, відповідно до пункту 5.1 Договору об’ємів.

Згідно з п. 1 додатку 6 до Договору, розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової оплати або готівкою на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Платником протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку

Розрахунковим вважається період з 27 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Дата остаточного розрахунку 02 число поточного місяця.

Щомісячно 27 числа представник споживача надає позивачу звіт щодо спожитої електроенергії за розрахунковий період (п. 2 Додатку №6 до Договору).

Оплата спожитої електричної енергії здійснюється в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку, оплата інших платежів здійснюється в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку (пункти 3.1, 3.3 Додатку №6 до Договору).

Оплата вартості спожитої електроенергії понад договірних величин та вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку у випадку безготівкової оплати або готівкою в касу Постачальника з подальшим перерахуванням Постачальником отриманих грошових коштів на поточних рахунок із спеціальним режимом користування (пункт 3.4 Додатку №6 до Договору).

У випадку несвоєчасної оплати платежів, Постачальник здійснює Платнику нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку (пункт 6 додатку №6 до Договору).

Додатком №3 до Договору сторонами узгоджений перелік міст установки розрахункових приборів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки (арк.с. 19).

Додатком №1 до Договору сторонами визначені об’єми поставки електричної енергії та потужності на 2009-2010 році на кожний об’єкт електроустановок військової частини А-1845 (арк.с. 17-18).

Даний додаток підписаний представниками ВАТ ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник), військової частини А-4515 (Споживач) та також погоджений повноважною особою Севастопольської КЕЧ морської.

Згідно з наданими споживачем звітами, зафіксовано перевищення обсягу фактично спожитої електричної енергії над об’ємом, встановленим в договорі, а саме: в ліпні 2009 року перевищення склало 60 кВт.ч, в тому числі за площадкою 10060 ТП-919. Відповідно до рахунку №38260 від 23.07.2010 нарахована плата за перевищення активного споживання у розмірі 35,08 грн. (арк.с. 45).

Виставлений позивачем рахунок на оплату суми перевищення активного споживання на день прийняття рішення не оплачений, заборгованість споживача перед Постачальником за перевищення ліміту споживання електричної енергії складає 35,08 грн.

У виконання умов договору Платнику Постачальником були виставлені наступні рахунки-акти виконаних робіт за надану активну електроенергію:

-          № 5201 від 23.01.2009 за період з 19.12.2008 по 23.01.2009 у розмірі 107800 квт.ч на суму 75623,86 грн;

-          №10462 від 20.02.2009 за період з 23.01.2009 по 20.02.2009 на суму 59460,84 грн.;

-          №16262 від 23.03.2009 за період з 20.02.2009 по 23.03.2009 на суму 63487,56 грн.;

-          №21880 від 23.04.2009 за період з 23.03.2009 по 23.04.2009 на суму 46903,63 грн.;

-          №27221 від 22.05.2009 за період з 23.04.2009 по 22.05.2009 на суму 31961,26 грн.;

-          №32767 від 24.06.2009 за період з 22.05.2009 по 24.06.2009 на суму 27029,57 грн.;

-          №43885 від 25.08.2009 за період з 23.07.2009 по 25.08.2009 на суму 31326,37 грн.;

-          №49461 від 24.09.2009 за період з 25.08.2009 по 24.09.2009 на суму 38288,96 грн.;

-          №54929 від 23.10.2009 за період з 24.09.2009 по 23.10.2009 на суму 27098,32 грн.;

-          №60513 від 24.11.2009 за період з 23.10.2009 по 24.11.2009 на суму 55793,15 грн.;

-          №66287 від 24.12.2009 за період з 24.11.2009 по 24.12.2009 на суму 70949,09 грн.;

-          №5736 від 26.01.2010 за період з 24.12.2009 по 26.01.2010 на суму 83848,84 грн.

-          №11785 від 25.02.2010 за період з 26.01.2010 по 25.02.2010 на суму 77582,46 грн.;

-          №17534 від 24.03.2010 за період з 25.02.2010 по 24.03.2010 на суму 73367,90 грн.;

-          №23339 від 23.04.2010 за період з 24.03.2010 по 23.04.2010 на суму 65306,42 грн.;

-          №28945 від 25.05.2010 за період з 23.04.2010 по 25.05.2010 на суму 56649,55 грн.;

-          №34846 від 24.06.2010 за період з 25.05.2010 по 24.06.2010 на суму 50483,65 грн.;

Проте, платник належним чином суму заборгованості за активну електроенергію за період з 23.01.2009 по 24.07.2010 за виставленими постачальником рахунками не погасив, на дату звернення позивача до суду с позовними вимогами заборгованість платника по оплаті активної електроенергії складала 435676,52 грн.

У ході розгляду справи, а саме 13.09.2010 відповідачем (Севастопольською квартирно - експлуатаційною частиною морською) сума заборгованості за активну електроенергію частково погашена –у розмірі 49999,59 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.09.2010 та реєстром №44 оплати активної електроенергії, наданими позивачем.

Враховуючи викладене, сума заборгованості платника за активною електроенергією складає 276687,32 грн.

Наявність несплачених сум заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а також за активну електричну енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідачів про стягнення сум заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання господарського договору про поставку електричної енергії, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Крім того, застосуванню до спірних правовідносин підлягає спеціальне законодавство в сфері електроенергетики, зокрема, Закон України „Про електроенергетику”, Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (з наступними змінами і доповненнями).

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України).

Особливості договірних відносин постачання електричних енергетичних ресурсів визначаються Законом України „Про електроенергетику” та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Закон України „Про електроенергетику” регулює відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об’єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (ст. 2 Закону України „Про електроенергетику”).

Статтею 1 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, що енергія –електрична чи теплова енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії –домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін (п. 5.1 Правил користування електричною енергією).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договором передбачений обов’язок споживача дотримуватися режимів споживання електричної енергії та договірних величин електроспоживання.

Частина п’ята статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідачем (В/ч А-1845) сума боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 35,08 грн. визнана в повному обсязі.

Враховуючи перевищення споживачем (військовою частиною А-1845) величини споживання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Військової частини А-1845 суми заборгованості у розмірі 35,08 грн. за перевищення величин споживання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому об’ємі.

Також матеріалами справи підтверджується та судом встановлена заборгованість Платника за активну електроенергію у розмірі 276687,32 грн.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання щодо оплати електроенергії не виконав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач (Севастопольська КЕЧ морська) доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача (Севастопольської КЕЧ морської) боргу за активну електроенергію в сумі 276687,32 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором та Додатком №6 до Договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення внесення платежів.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 26183,03 грн. (арк.с. 49).

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені (арк.с. 49), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26183,03 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у загальній сумі 7884,68 грн. та 3% річних у загальній сумі 4435,11 грн. відповідно до наданих розрахунків (арк.с. 42-47).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та індексу інфляції (арк.с. 42-47), зроблені позивачем, вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4435,11 грн. та інфляційних витрат в розмірі 7884,68 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача (Севастопольської КЕЧ морської) на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за активною електроенергією у розмірі 276687,32 грн., сума пені –26183,03 грн.; 3% річних –4435,11 грн., інфляційні витрати –7884,68 грн. а всього 315190,14 грн.

З відповідача (В/Ч А-1845) на користь позивача підлягає стягненню сума перевищення договірної величини електроспоживання у розмірі 35,08 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідачів судові витрати, а саме: державне мито, сплачене позивачем при подачі позову 4742,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Військової частини А-1845 (99024, м.Севастополь, вул. Епроновська, 7, ідентифікаційний код 22994828) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання № 2603830131168 в СМФ Ощадбанку № 4548, МФО 384027) суму заборгованості у розмірі 35,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на рахунок з спеціальним режимом використання № 2603830131168 в СМФ Ощадбанку № 4548, МФО 384027) суму заборгованості за активною електричною енергією у розмірі 276687,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на поточний рахунок №260073537 МФО 300506, ОКПО 05471081 в АБ “Першій інноваційний банк” міста Києва) пеню в сумі 26183,03 грн., суму інфляційних витрат –7884,68 грн., 3% річних –4435,11 грн., а всього 38502,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) державне мито у розмірі 4741,80 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 235,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          Стягнути з Військової частини А-1845 (99024, м.Севастополь, вул. Епроновська, 7, ідентифікаційний код 22994828) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) державне мито у розмірі 0,35 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 0,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до

вимог ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 07.10.2010